06 травня 2025 року м.Суми
Справа №591/2600/24
Номер провадження 22-ц/816/519/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
у присутності:
представника відповідача Сумської обласної прокуратури - Микитенка Володимира Петровича
представника відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області - Грищенко Валерії Леонідівни
представника Державної казначейської служби України - Тверезовської Інни Сергіївни
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2024 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене в м. Суми, повне судове рішення складено 26 липня 2024 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування шкоди,
У березні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сибільова В.В. звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Сумській області (далі - ГУНП України в Сумській області), Сумської обласної прокуратури про відшкодування шкоди.
Свої вимоги мотивувала тим, що 06 листопада 2020 року їй було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Кримінальна справа перебувала на розгляді Глухівського міськрайонного суду Сумської області, який 23 грудня 2021 року ухвалив вирок, яким ОСОБА_2 виправдано за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення нею цих правопорушень. Сумський апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2023 року виправдувальний вирок залишив без змін. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачка перебував під слідством та судом з 06 листопада 2020 року по 16 жовтня 2023 року, тобто 2 роки 11 місяців та 11 днів.
Зазначає, що незаконними діями відповідачів їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, вимушених змінах в особистому житті, зниженні престижу та репутації, що призвело до порушення усталеного способу життя, зміни характеру роботи, необхідності вжиття додаткових заходів для підтримання нормального способу життя для себе та родини. Негативним наслідком стало загострення нервового захворювання, у зв'язку з чим вона зверталася за медичною допомогою. Розмір завданої їй моральної шкоди оцінює в 700 000 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 700 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 15 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 283 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вимог відмовив у зв'язку з необгрунтованістю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Сумська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що виправдування позивачки судом у зв'язку з недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень не свідчить про незаконність проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, здійснення у ньому слідчих та процесуальних дій. Оскільки вказані правовідносини встановлюють необхідність звернення про стягнення, тому наявний обов'язок доведення наявності моральної шкоди у судовому порядку.
Вказує на те, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також встановлений розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок її незаконного засудження. Судом першої інстанції при обрахунку розміру моральної шкоди неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 23 ЦК України, згідно якої при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості та не застосовано положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 грн. Таким чином, визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним та суперечить положенням чинного законодавства та призведе до незаконного збагачення за рахунок коштів державного бюджету, що не відповідає принципам розумності та справедливості.
З врахуванням зазначеного вважає, що необхідно зменшити суму виплати коштів на відшкодування моральної шкоди до розміру 56 586,66 грн.
Наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі позивачкою належними та допустимими доказами не доведено, а судом не обґрунтовано.
В апеляційній скарзі ГУНП в Сумській області, посилаючись на те, що суд за наявними у справі доказами не надав належної оцінки суті спору, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов до хибних висновків, що призвело до помилкового задоволення частини позовних вимог всупереч положенням чинного законодавства, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 283 000 грн є завищеною та необґрунтованою. Крім того, вказує на те, що під час досудового розслідування позивачка не затримувалася, щодо неї запобіжних заходів не обиралось, не було перешкод з боку слідства для спілкування з друзями та рідними, заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі відсторонення від посади, не застосовувалися.
Інші учасники справи правом подати відзиви на апеляційній скарги у встановлений судом строк не скористалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянтів, які підтримали доводи апеляційних скарг, думку представника Державної казначейської служби України , яка також погодилась з доводами апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перебування позивачки під слідством і судом безумовно негативно вплинуло на її почуття та душевний стан і завдало їй душевних страждань, які полягають у порушенні психологічного комфорту, перебуванні у стані напруги, стресу та інших негативних явищ, пов'язаних з притягненням її до кримінальної відповідальності, тому дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи, що під час кримінального переслідування відносно позивачки не застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження, вона не була позбавлена можливості спілкуватися з оточуючими, сім'єю, мала можливість працювати і тим самим утримувати сім'ю та беручи до уваги ті вимушені зміни, яких позивачка зазнала у зв'язку з кримінальним переслідуванням, термін переслідування, суд вважав, що позивачці була завдана моральна шкода, яку суд оцінює у 283 000, що відповідає засадам розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України (кримінальне провадження №42019201280000226) (а.с. 29-37).
Глухівський міськрайонний суд Сумської області вироком від 23 грудня 2021 року у справі №576/2641/20 ОСОБА_1 виправдав за ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення нею цих кримінальних правопорушень (а.с. 38-46).
Сумський апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2023 року вказаний вирок залишив без змін (а.с. 48-56).
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду від 23 січня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року (а.с. 57-58).
Таким чином встановлено, що позивачка в період з 06 листопада 2020 року по 16 жовтня 2023 року перебувала під слідством та судом.
Позивачка має вищу освіту за спеціальністю «Лісове господарство» (а.с. 25-28) . З 19 листопада 2001 року працювала у ДП «Глухівський агролісгосп» на посаді інженера по лісокористуванню, а 20 жовтня 2021 року переведена на посаду інженера з охорони і захисту лісу (а.с. 18-23). За сумлінну працю і високий професіоналізм у 2023 році була відзначена подякою голови Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 24).
У період з 25 серпня 2023 року по 05 вересня 2023 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП СОР «Обласна спеціалізована лікарня м. Глухів», постійно приймає підтримуюче амбулаторне лікування (а.с. 59).
Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).
Пунктом 1 статті 2 цього Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до п. 5 ст. 3 цього Закону відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі №6-2203цс15.
З огляду на зазначене, підстави для застосування ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 грн, - відсутні.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Судом встановлено та не спростовано відповідачами, що ОСОБА_1 з 06 листопада 2020 року по 16 жовтня 2023 року, тобто протягом 2 років 11 місяців та 11 днів незаконно перебувала під слідством та судом, що є підставою для відшкодування їй моральної шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
При визначенні моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи (8000 грн 00 коп.).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 31 березня 1995 року за № 4 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, права позивачки протягом тривалого часу були обмежені, порушено нормальний спосіб її життя, що спростовує доводи апеляційної скарги, що позивачкою не доведено факт заподіяння їй моральних страждань.
Суд першої інстанції урахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивачки протягом тривалого часу, що загалом становить 35 місяців 11 днів, під слідством та судом, й, виходячи із засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 283 000,00 грн, яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, та конкретних обставин справи.
Стосовно незгоди відповідачів з розміром присудженої у відшкодування моральної шкоди слід зазначити, що це мінімальний розмір моральної шкоди, обрахований відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 375, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 7 травня 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов