06 травня 2025 року м.Суми
Справа №592/4608/24
Номер провадження 22-ц/816/550/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2024 року, в складі судді Онайка Р.А., ухвалене у м.Суми, повне рішення складено 23 липня 2024 року,
21 березня 2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38481,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.11.2021р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено електронний договір № 5032975 про надання споживчого кредиту на суму 14300,00 грн на строк 20 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,90% в день. 18.04.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 18-04/23-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань станом на 14.03.2024 р. утворилася заборгованість у розмірі 38481,30 грн, яка складається із: суми кредиту 14300,00 грн, суми процентів за користування кредитом 24181,30 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 38481,30 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за договором №5032975 від 06.11.2021 р. у сумі 16475,30 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 5318,50 грн судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у повному обсязі. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо відмови у стягненні з відповідача суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами. Доводить, що проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, у межах погодженого нового строку відповідно до поденного розрахунку, який було додано до позовної заяви (картка обліку) і який є належним та допустимим доказом заборгованості. В даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором і не носять штрафний характер.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до апеляційного суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2021 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено електронний договір № 5032975 про надання споживчого кредиту на суму 14300,00 грн на строк 20 днів (а.с.13-17).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором M955049, 06.11.2021 23:03:48.
Згідно п.1.2. договору, на умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором.
Згідно п. 1.5 вказаного вище договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Додатком №1 до вказаного вище договору №5032975 від 06.11.2021 р. погоджено Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 18), відповідно до якої якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки загальна вартість кредиту складе 19734,00 грн.
В паспорті споживчого кредиту (а.с. 19-21) вказана орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 19734,00 грн., а за зниженою ставкою - 17017,00 грн.
Відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
18.04.2023 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 18-04/23-Ф, відповідно до вимог якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с.38-42).
Відповідно до витягу з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 18-04/23-Ф від 18.04.2023, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 5032975 на загальну суму заборгованості 38481,30 грн, яка складається із: суми кредиту 14300,00 грн, суми процентів за користування кредитом 24181,30 грн (а.с. 43).
На електронну адресу боржника було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором позики № 5032975 від 06.11.2021 (а.с. 23).
Згідно п. 4.1 договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Споживача в порядку, визначеному п. 4.2.1-4.2.4 Договору, або в порядку автопролонгації (п. 4.3.1-4.3.2).
Згідно з вимогами п. 4.3.1 Договору якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на наступний календарний день, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2.1-4.2.4 Договору.
Відповідно до п. 4.2.2 пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.
Відповідач 27.11.2021 року здійснив платіж на суму 2988,70 грн (в розмірі нарахованих відсотків), які було зараховано на погашення відсотків нарахованих за зниженою процентною ставкою, тобто фактично відповідачем була зроблена пропозиція (оферта), щодо продовження строку користування кредитом у відповідності до п.4.2.2. Договору.
Зі змісту п. 4.2.3 Договору вбачається, що Товариство має право акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомленні Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначенні в договорі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за стандартною ставкою у розмірі 19734,00 грн, яка складається з 14300 грн - заборгованість за кредитом та 5434,00 грн заборгованість за відсотками. З огляду на часткове погашення заборгованості, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №5032975 від 06.11.2021 у розмірі 16475,30 грн.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 627, 629 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 1046, ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст. 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора ОСОБА_1 06.11.2021р.підписав договір про надання споживчого кредиту №5032975, яким було узгоджено розмір кредиту, строки його повернення та розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Отже, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту № 5032975 від 06.11.2021 р. укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , сума кредиту (загальний розмір) складає: 14300,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Згідно з п. 1.4. зазначеного Договору, серед іншого, строк кредиту складає 20 днів.
Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах:
Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:
- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору;
- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору;
- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до п.4.2 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів.
В п. 4.1. Договору зазначено що, строк кредиту може бути продовжено: - за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.
Порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація), визначений в п. 4.3. Договору, а саме:
4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
4.3.2. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.
У даній справі строком кредитування є 18.03.2022 року (останній день дії кредитного договору, з урахуванням пролонгації та автопролонгації Договору).
За даними розрахунку заборгованості, що відображені у картці обліку зазначено, що у період з дати укладання договору, а саме з 06.11.2021 року по дату закінчення строку кредиту 26.11.2021 року, утворилась заборгованість за процентами у межах погодженого строку надання кредиту у розмірі 2717,00 грн. (135,85 грн х 20 днів).
27.11.2021 року відповідач здійснив оплату нарахованих процентів за користування грошовими коштами загальною сумою 2988,70 грн, яка складається з суми нарахованих процентів за 20 днів - 2717,00 грн. та суми нарахованих процентів за 27.11.2021 року за 1 день, а саме за 27.11.2021 року - 271,70 грн.
Враховуючи зазначене, відповідно до п. 1.4 та п. 4.2. Договору, строк дії договору було подовжено на 20 днів з 27.11.2021 року до 17.12.2021 року включно.
У період з 27.11.2021 року до 17.12.2021 року в межах нового строку Договору, первісним кредитором було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою 1,90% в день за користування грошовими коштами в сумі 5434,00 грн (20 днів х 271,70 грн).
17.12.2021 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору, договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль з 18.12.2021 року по 18.03.2022 року.
У зв'язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 року до 30.04.2022 року за всіма кредитними договорами.
Враховуючи зазначене, у період з 18.12.2021 року по 24.02.2022 року включно утворилась заборгованість за процентами у межах погодженого нового строку надання кредиту у розмірі 18747,30 грн (69 днів х 271.70 грн.), лише за 69 календарних днів замість 90 календарних днів. Далі нарахування процентів за користування грошовими коштами первісним кредитором в межах договору не здійснювалось.
В даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, у межах погодженого нового строку відповідно до поденного розрахунку, який був наданий до позовної заяви (картка обліку).
Наданий позивачем до суду першої інстанції поденний розрахунок заборгованості (картка обліку) є належним та допустимим доказом заборгованості.
Станом на дату закінчення договору, а саме на 18.03.2022 року (останній день дії кредитного договору, з урахуванням пролонгації та автопролонгації Договору) заборгованість відповідача складала:
Заборгованість за тілом кредиту - 14300.00 грн.
Заборгованість за процентами за стандартною процентною ставкою - 24181.30 грн. Загальною сумою - 38481.30 грн.
На підтвердження продовження строку кредиту разом із позовною заявою до суду першої інстанції було подано копію листа - повідомлення про автопролонгацію строку кредиту (п. 4.3. Договору).
Смс-повідомлення щодо продовження строку користування кредитом, підтверджує той факт, що після сплати відповідачем нарахованих процентів за користування кредитом, первісним кредитором позивачу було направлено повідомлення про продовження строку кредиту, відповідно до п. 4.2.3 Договору.
Зазначені копії листів - повідомлення про автопролонгацію, підтверджує факт, що первісним кредитором відповідачу було направлено повідомлення, в якому ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомляє, що у відповідача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а тому відповідно до п.4.3.1 кредитного договору строк кредиту продовжено на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам (жодної оцінки), а саме тому, що в даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Відповідно до п.10.8 договору споживач підтверджує, зокрема, що:
- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті ;
- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що розміщені на Веб- сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за відсотками та помилково вважав, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за стандартною ставкою. Нараховані відсотки за кредитним договором у розмірі 24181,30 грн є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості по відсотках і ухвалення в даній частині вимог нового судового рішення про їх задоволення і викладення другого абзацу резолютивної частини рішення місцевого суду в новій редакції. Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» підлягає стягненню заборгованість за договором №5032975 від 06.11.2021 р. у сумі 38481,30 грн, яка складається з суми кредиту 14300,00 грн та суми процентів за користування кредитом 24181,30 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає зміні і розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в суді першої інстанції понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати за професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023 р., платіжну інструкцію № 4050 від 14.03.2024 р. про сплату ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» адвокату Столітньому М.М. за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви в сумі 10000 грн., звіт про надання правової допомоги від 14.03.2024р., ордер від 14.03.2024 р.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, суд встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
На переконання колегії суддів, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн не відповідають ступеню складеності справи, що відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, є незначної складності, часу, витраченого адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому є підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача до 5000 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн, а разом 7422 грн 40 коп. судових витрат, понесених позивачем в суді першої інстанції.
Таким чином, у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу між сторонами судових витрат.
Що стосується компенсації витрат позивача на надання професійної правничої допомоги під час апеляційного розгляду то колегія суддів виходить з наступного.
В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Городніщева Є.О. просила стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2906,89 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 4000 грн., який визначено у звіті №55 про надання правової допомоги від 20 серпня 2024 року.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокатом Городніщевою Є.О. до апеляційної скарги додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору №28/03-2024 від 28 березня 2024 року про надання правничої допомоги, копію ордеру від 20 серпня 2024 року, копію звіту №55 про надання правової допомоги від 20 серпня 2024 року, копію платіжної інструкції № 5685 від 21 серпня 2024 року.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.
Апеляційна скарга ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» в частині вирішення позовних вимог підлягає задоволенню, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору за апеляційний розгляд справи у розмірі 2906,89 грн підлягають компенсації за рахунок відповідача. Отже, разом з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» підлягає стягненню 4906 грн 89 коп. (2000 грн правнича допомога + 2906,89 грн судовий збір) судових витрат, понесених в апеляційному суді.
Тобто, апеляційна скарга в частині вирішення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ч. 1 ст. 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2024 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за відсотками та в частині розподілу між сторонами судових витрат змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення місцевого суду в наступній редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за договором №5032975 від 06.11.2021 у сумі 38481 грн 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 7422 грн 40 коп. судових витрат, понесених в суді першої інстанції та 4906 грн 89 коп. понесених в апеляційному суді.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов