Номер провадження: 22-ц/813/3276/25
Справа № 494/1817/24
Головуючий у першій інстанції Рябчун А. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
22.04.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, на рішення Березівського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Рябчун А.В. 22 жовтня 2024 року у м. Березівка Одеської області, -
встановила:
У вересні 2024 року до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, у якій позивач просила суд:
- розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_1 , зареєстрований 20 вересня 2020 року Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2203;
-після розірвання шлюбу залишити позивачці шлюбне прізвище - « ОСОБА_3 ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з липня 2023 року як сім'я сторони не проживають, не виконують сімейні та подружні обов'язки, не ведуть спільного господарства. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протягом останніх півроку намагалися налагодити стосунки, однак в сімейних стосунках нічого не змінилося. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, оскільки шлюб фактично розпаявся. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачкою.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 20 вересня 2020 року Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2203.
Позивачці після розірвання шлюбу залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами по справі проводяться заходи щодо збереження спільного шлюбу, що вказує на безумовний характер та бажання відповідача зберегти шлюб, що не було враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення. Крім того, дана справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, хоча суд мав розглянути її за правилами загального позовного провадження.
Сторони про розгляд справи на 22 квітня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Сторони у справі про розгляд справи були сповіщений належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20 вересня 2020 року уклали шлюб, зареєстрований Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2203.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що родина фактично розпалася, з липня 2023 року сторони як сім'я не проживають, не виконують сімейні та подружні обов'язки, не ведуть спільного господарства, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно зі статтею 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Частиною 7 ст. 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Водночас, у п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц зроблено висновок по застосуванню ст. 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя» здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 зазначено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Вивчивши надані сторонами та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу, який вже носить формальний характер, оскільки сторони подружні відносини припинили та спільного господарства не ведуть, що суперечить правам та інтересам позивача, і вказані обставини є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Згідно ст. 18 ч. 2 п. 3, ст. ст. 51, 56 ч. 3, ст. 110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
У даному випадку, позивач ОСОБА_2 категорично наполягала на розірванні шлюбу, що передусім свідчить про його сформоване бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачем. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його правомірні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.
Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що 22 жовтня 2024 року представником відповідача було подано клопотання про надання строку на примирення подружжя, обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 докладає максимум зусиль для збереження спільного шлюбу, що вказує на безумовний характер бажання зберегти шлюб, що не було враховано судом першої інстанції.
Колегія зазначає, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком, а тому, враховуючи, що ОСОБА_2 не бажала зберігати подружні відносини із відповідачем, заперечувала проти примирення сторін, то доводи апелянта про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач ОСОБА_2 бажає зберегти шлюб, і навпаки, остання наполягала на його розірванні. Заява про відмову від позовних вимог від ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не надходила.
Таким чином, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про нібито вжиття сторонами заходів для збереження шлюбу є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Необгрунтованими також є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що дана справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, хоча суд мав розглянути її за правилами загального позовного провадження.
Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України, розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження.
Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві (ч. 1 ст. 276 Цивільного процесуального кодексу України).
У даному випадку, таке клопотання заявлено ОСОБА_2 у позовній заяві.
Частиною 1 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_1 не подавав клопотань про розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження, а відтак, у суду першої інстанції не було підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження з власної ініціативи.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 05 травня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе