06.05.25
22-ц/812/690/25
Провадження №22-ц/812/690/25
Іменем України
06 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Тищук Н.О., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання: Біляєвою В.М.,
за участю: особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , представника заявниці ОСОБА_2 - адвоката Щукіної Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №477/1848/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке ухвалив Жовтневий районний суд Миколаївської області під головуванням судді Саукової А.А. у приміщенні цього суду 13 грудня 2024 року, повний текст якого складений 17 грудня 2024 року, за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Лупаревський психоневрологічний інтернат Миколаївського району Миколаївської області, про призначення опікуном над недієздатною особою,
У липні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла адвокат Щукіна Наталія Олегівна, звернулася до суду із заявою, в якій просить призначити її опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в Лупаревському психоневрологічному інтернаті Миколаївського району Миколаївської області.
В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням народного суду Московського району м. Харкова від 11 серпня 1980 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, він є особою з інвалідністю І-А групи загального захворювання та проживає і зареєстрований в Лупаревському психоневрологічному інтернаті з 23 грудня 2004 року по теперішній час. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року у справі № 477/1051/17 опікуном ОСОБА_3 було призначено ОСОБА_4 , однак ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і з цього часу найближчою родичкою ОСОБА_3 є заявниця - ОСОБА_2 , яка бажає бути його опікуном.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської від 13 грудня 2024 року заява ОСОБА_2 задоволена.
Призначено ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 , який перебуває в Лупаревському психоневрологічному інтернаті Миколаївського району Миколаївської області.
Рішення суду мотивовано тим, що надані докази в їх сукупності доводять необхідність установлення опіки над ОСОБА_3 та доцільність призначення заявника його опікуном..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який не є учасником справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, допустити поворот виконання рішення суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, задовольнивши заяву про призначення опікуном ОСОБА_2 , не врахував, що єдиним найближчим родичем ОСОБА_3 є його племінник - ОСОБА_1 , який не надавав згоди ОСОБА_2 на оформлення опіки над ОСОБА_3 та має намір оформити опіку над дядьком, але не був залучений судом до участі у справі в якості заінтересованої особи, чим порушено його право на оформлення опіки над дядьком.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Щукіна Н.О. скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги, невідповідність їх вимогам закону щодо опіки. Зокрема, представник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не відвідував ОСОБА_3 в інтернаті, дій щодо оформлення над останнім опіки не вчиняв, а дії ОСОБА_1 щодо оскарження рішення суду викликані власними інтересами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , представника заявниці, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю із таких підстав.
За змістом статті 129 Конституції України основною із засад судочинства є, в тому числі й забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини й громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, якими врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Отже, за змістом частини 1 статті 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають, окрім осіб, які є учасниками справи, особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує їх права чи покладає на них додаткові обов'язки, що у будь-якому випадку тягне несприятливі наслідки для цих осіб.
Такі особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов'язки.
За загальним правилом у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження рішень суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов'язки осіб, які не залучалися до справи.
Отже, особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
За такого, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 має, насамперед, довести, що оспорюваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, інтереси та/або обов'язки.
Як встановив суд першої інстанції у справі, яка переглядається, рішенням народного суду Московського району м. Харкова від 11 серпня 1980 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, він є особою з інвалідністю І-А групи загального захворювання та є підопічним Лупаревського психоневрологічного інтернату, в якому проживає і зареєстрований з 23 грудня 2004 року по теперішній час (а.с. 4, 5, 50).
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року у справі № 477/1051/17 опікуном ОСОБА_3 було призначено ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 7).
ОСОБА_2 , яка бажає бути його опікуном ОСОБА_3 , у квітні 2024 року подала заяву до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області з метою отримання подання про призначення її опікуном (а.с. 10).
Рішенням Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 18 квітня 2024 року вважається доцільним призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 , який визнаний недієздатним.
У справі, яка переглядається, за заявою ОСОБА_2 суд вирішував питання щодо призначення заявниці опікуном ОСОБА_3 як особи, яка рішенням суду визнана недієздатною.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 1 частиною 2 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними (статті 58 ЦК України).
За правилами частини 1 статті 60 ЦК України у разі визнання особи недієздатною суд встановлює опіку над такою фізичною особою і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Тобто, опіка - це форма захисту особистих і майнових прав громадян, які внаслідок певних обставин (вік, стан здоров'я - визнання їх недієздатними) не можуть здійснювати свої права самостійно.
Щодо осіб, які визнані недієздатними, опіка встановлюється судом за поданням органу піки та піклування.
За положеннями статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Суд першої інстанції, розглянувши заяву ОСОБА_2 , оцінивши надані нею докази, клопотання органу опіки піклування щодо призначення опікуна ОСОБА_3 (а.с. 11), з урахуванням наведених норм права дійшов висновку, що є підстави для призначення заявниці опікуном недієздатного ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішенням суду про призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатної особи - ОСОБА_3 порушується його право на оформлення опіки над його родичем - ОСОБА_3 .
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Колегія суддів приходить до висновку, що особисті права (інтерес) ОСОБА_1 оспорюваним рішенням суду першої інстанції не порушені, оскільки на день вирішення судом заяви ОСОБА_2 про призначення опікуном ОСОБА_3 він не був учасником правовідносин щодо встановлення опіки над цією особою, оскільки доказів звернення із заявою до органу опіку та піклування, що за вимогами закону є обов'язковим, для узгодження його кандидатури як опікуна недієздатної фізичної особи ОСОБА_3 не надав, на ці обставини не посилається, а також не наводить аргументів, яким чином призначення заявниці опікуном ОСОБА_3 впливає на його особисті права та обов'язки, тоді як правовідносини опіки направлені на захист інтересів саме особи, яка потребує опіки, а не інших осіб.
Тобто вирішення судом цієї цивільної справи не пов'язано із вирішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , оскільки рішення, що ухвалено у цій справі, не стало підставою виникнення, зміни або припинення правовідносин за його участю
До того ж колегія суддів враховує наступне: частиною 5 статті 63 ЦК України передбачено, що фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
За умови дотримання визначеної законодавством процедури, відсутності перешкод, визначених статтею 64 ЦК України, отримання подання органу опіки та піклування ОСОБА_1 також не позбавлений можливості бути призначеним опікуном ОСОБА_3 .
Оскільки після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який не був учасником справи, поданою ним з підстав вирішення судом питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, апеляційне провадження необхідно закрити.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Оскільки клопотання про повернення судового збору на час постановлення даної ухвали відсутнє, це питання колегією суддів не вирішується.
Керуючись статтями 362, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою з підстав вирішення судом питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Лупаревський психоневрологічний інтернат Миколаївського району Миколаївської області, про призначення опікуном над недієздатною особою.
Ухвала набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Н.О. Тищук
Л.М. Царюк
Повна ухвала складена 07 травня 2025 року