Справа №466/5295/24 Головуючий у 1 інстанції:Федорова О. Ф.
Провадження №22-ц/811/3716/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
06 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Федорової О.Ф. від 20 листопада 2024 року у справі за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 74» до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування,-
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2024 року заяву представника позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 74» адвоката Гука Владислава Михайловича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 74» до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування - задоволено.
Заборонено будь-яким особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038, площею 0,26 га, на АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №466/5295/24.
Заборонено відповідачам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нотаріусам, органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038, площею 0,26 га, на АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №466/5295/24.
Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2024 року та прийняти нову, якою відмовити у вжитті заходів забезпечення позову.
Вказує, що предметом спору у цій справі є ухвала Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року. Суд вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038 та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такої земельної ділянки до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. В даному випадку немає відповідності (причинового зв'язку) між предметом спору та вжитими заходами забезпечення позову. Зокрема, позивачем не доведено, яким чином виконання будівельних робіт та вчинення реєстраційних дій призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про визнання протиправною та скасування ухвали ЛМР. Інших позовних вимог позивачем в даній справі не заявлено. Позивачем також не доведено, яким чином виконання будівельних робіт та вчинення реєстраційних дій призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він до суду не звертався з огляду на предмет позову. Крім того, прибудинкова територія має бути визначена в містобудівній та землевпорядній документації. При цьому, позивачем не надано суду доказів того, що належна відповідачам земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038 є частиною прибудинкової території належного позивачу будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що для доведення ризику виконання будівельних робіт, належним доказом може бути лише інформація з реєстру дозвільних документів на сайті ЄДЕССБ про видані містобудівні умови та обмеження та про видані дозволи на виконання будівельних робіт або повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Відповідачами до апеляційної скарги додано докази (роздруківки інформації із реєстру на сайті ЄДЕССБ), які доводять відсутність будь-яких містобудівних умови та обмеження і будь-яких дозволів чи повідомлень на виконання будівельних робіт, що видавались відповідачам чи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038 та щодо адреси АДРЕСА_1 . Таку інформацію мав змогу отримати та надати суду і позивач, оскільки вона є загальнодоступною на сайті ЄДЕССБ. Вважає, що наявність у власності земельної ділянки не є єдиною та безумовною підставою для виконання будівельних робіт. Наведене і доводить відсутність співмірності між заявленими позовними вимогами та вжитими судом заходами забезпечення позову, оскільки забороняючи виконувати будівельні роботи, суд тим самим вирішує спір по суті щодо тих вимог, які не заявлені позивачем в поданому ним позові. Також суд першої інстанції вжив заходів забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що не стосуються предмета спору.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від представника апелянтів надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням ОСОБА_5 у щорічній відпустці колегія суддів вважала безпідставним та відхилила, зважаючи на те, що представник позивача взмозі був з врахуванням цієї обставини забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, зважаючи на те, що судовий розгляд був призначений більш як за два місяці, про що достеменно було відомо позивачу.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про забезпечення позову, апеляційної скарги, відзиву на неї, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 149-153, 157, 247 ЦПК України та задовольняючи заяву про забезпечення позову, - виходив з того, що як встановлено судом, що подана заява відповідає вимогам ЦПК України.Враховуючи суть та характер позовних вимог, обґрунтування, що викладені в заяві про забезпечення позову, суд вважав, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Невжиття таких заходів може в подальшому істотно ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим. Тому, з урахуванням обставин справи, суд вважав таку заяву обґрунтованою та доведеною.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення; обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими не доведені, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:
- між сторонами дійсно виник спір та
- існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
- з'ясувати обсяг позовних вимог,
- дані про особу відповідача, а також
- відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз'яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, - вважає, що підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у суду першої інстанції не було.
Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, 14.05.2024 року Шалапай Ірина Олегівна в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 74» звернулась в суд із позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, в якому просила:
-визнати протиправними та скасувати ухвалу Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:02:002:0038) площею 260 м.кв.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСББ «Шевченка 74» здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , та зареєстроване 12 травня 2021 року. Після реєстрації ОСББ «Шевченка 74» від колишнього балансоутримувача будинку ЛКП «Варшавське - 407» згідно «Акту приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 в управління ОСББ «Шевченка 74», а саме пункт 5 «Благоустрій прибудинкової території» було передано 300 кв. м. прибиральної площі. Рішенням Львівської міської ради №318 від 18.03.2011 року «Про визначення розмірів прибудинкових територій» встановлено розмір прибудинкової території для будинку АДРЕСА_3 ж розмір прибудинкової території встановлений рішенням №239 від 27.03.2017 року, яким вносилися зміни до рішення виконавчого комітету від 18.03.2011 року №318. Здійснивши заміри земельної ділянки, з врахуванням червоних ліній, виявилося, що частину прибудинкової території, з незрозумілих підстав, було віднесено до земельної ділянки сусіднього будинку. З Державного земельного кадастру було отримано інформацію, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . У відповідь на адвокатський запит від Управління земельних ресурсів Львівської міської ради, була отримана інформація щодо приватизації даної земельної ділянки, а також технічна документація з землеустрою. Так, ухвалою Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» було
затверджено та передано громадянами згідно переліку, «яким затверджуються технічні документації із землеустрою і передаються у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, для обслуговування індивідуальних житлових будинків». Відповідно до переліку в спільну сумісну власність було передано громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 земельну ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровийномер 4610137500:02:002:0038) площею 260 м.кв. для обслуговування житлового будинку. Згідно технічної документації цільове призначення земельної ділянки 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також, вищевказаним особам передається земельна ділянка для обслуговування індивідуального (садибного) будинку, при тому, що вони подали Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Отже, дані особи є власниками квартири, а не всього будинку. Крім того, відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Шевченківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради №4657 від 21.05.2015 року, земельна ділянка знаходиться в межах функціональної зони Г-2 (зона центру ділової та громадської діяльності районного значення (підцентри), а також в межах функціональної зони Ж-4 (зона багатоповерхової квартирної забудови (від 9 до 16 пов.). А отже, в межах даного зонування не могла передаватися земельна ділянка під цільове призначення для обслуговування житлового будинку. Також в технічній документації земельної ділянки містяться акт, щодо встановлення меж земельної ділянки, який підписаний керівником ЛКП, який з боку будинку АДРЕСА_5 підписаний представником ЛКП «Варшавське - 407» - Іликом В.Б., хоча дана особа на той час не була керівником даного ЛКП, не мала права від імені співвласників розпоряджатися прибудинковою територією будинку. Крім того, співвласниками будинку АДРЕСА_5 , не надавалася згода, ні щодо вилучення земельної ділянки з їхнього користування, ні щодо встановлення меж суміжної земельної ділянки, а тим більше щодо передачі у власність іншим особам. Що в ухвалі ЛМР від 25.03.2021 року, що в технічній документації зі землеустрою, зазначено, що відповідачі постійно користувалися земельною ділянкою. Хоча дані особи ніколи фактично не користувалися спірною земельною ділянкою. Окрім цього, протягом останніх 15-20 років, на першому поверсі будинку АДРЕСА_5 . функціонували різні заклади харчування (приміщення здається в оренду), та відповідно на частині спірної земельної ділянки, а саме в розмірі 168,0 м. кв., розміщувався літній майданчик. Дане підтверджується Паспортом №43-2015 літнього майданчика, Договором №Ш-43-2015(П), Архітектурно-художніх вимог (AXB) №153 на влаштування літніх майданчиків та благоустрою прилеглої території затвердженого 16.07.2010 року. Згідно АХВ вбачається, що літній майданчик розташований в межах території історичного ареалу м. Львові на вул. Шевченка, 74; площа літнього майданчика - 168,0 кв.м. З доданої схеми видно, що літній майданчик знаходиться саме в межах спірної земельної ділянки, та відповідні підрозділи Львівської міської ради станом на 2010 рік відносили дану територію до будинку АДРЕСА_5 . В січні 2024 року було змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038 з 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об?єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Отже, спірна земельна ділянка є частиною прибудинкової території, згоди на приватизацію якої жителі (співвласники) будинку АДРЕСА_5 не надавали.
В листопаді 2024 року представник позивача ОСББ «Шевченка 74» адвокат Гук В.М. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони будь-яким особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038 площею 0,26 га на АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №466/5295/24;
- заборони відповідачам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нотаріусам, органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038 площею 0,26 га на АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №466/5295/24.
В обґрунтування заяви зазначав, що предметом позову є оскарження ухвали Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:02:002:0038) площею 260 м.кв. До ОСББ «Шевченка 74», протягом останніх декількох місяців, неодноразово зверталася особа, яка стверджувала, що є представником власників спірної земельної ділянки, щодо дозволу на будівництво багатоквартирного будинку на відповідній земельній ділянці впритул до будинку АДРЕСА_5 . 12.04.2024 року, відбулися збори ОСББ «Шевченка 74» на які з'явилася вищезгадана особа, пропонуючи ремонт фасаду будинку АДРЕСА_5 в обмін на згоду на будівництво на земельній ділянці впритул до будинку. Представилась ця особа як ОСОБА_7 , та на відмову жителів будинку на таке будівництво ствердив, що однаково незважаючи на це буде здійснювати будівництво на спірній земельній ділянці. Як стало відомо представнику позивача ОСОБА_8 з відповіді на адвокатський запит від Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 541 від 09.02.2024 року, інвентаризаційна справа на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 02.03.2020 року на виконання вимог суду скерована в Шевченківський районний суд м.Львова по справі №466/8097/19 за позовом Міністерства оборони України про стягнення доходів, які недобросовісний набувач міг одержати за весь час володіння майном. Станом на сьогодні цю справу призначено до судового розгляду на 04.12.2024 року. При цьому, позивач не може знати усіх обставин такої справи, однак наявність такого судового провадження дає підстави обґрунтовано припускати неправомірність набуття відповідачами у власність будинку на АДРЕСА_1 , а в подальшому і земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:002:0038. Вказує, що у ОСББ «Шевченка 74» є обґрунтовані побоювання, що на земельній ділянці, яка по факту є прибудинковою територію їхнього будинку, може бути здійснене незаконне будівництво. Крім того, у випадку відчуження земельної ділянки іншим особам можуть виникнути проблеми з поверненням земельної ділянки у комунальну власність.
Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - між позивачем Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 74» та відповідачами Львівською міською радою, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виник спір, що стосуєтьсяухвали Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:02:002:0038) площею 260 м.кв.
Також, як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання у спорі відповідачами.
Позовними вимогами як вказано вище, є виключно: визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:02:002:0038) площею 260 м.кв., - та виконання можливого рішення суду про задоволення позову жодним чином не стосуватиметься дій, про які вказано у заяві про забезпечення позову та навіть можливі такі дії жодним чином не впливатимуть на виконання рішення в частині заявлених вимог, додатково до яких інших вимог, які б вказували на необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позивачем заявлено не було.
Тобто, виконання можливого рішення суду про задоволення позову, - не залежатиме від відчуження чи вчинення будь-яких дій щодо об'єкту майна про який йшлося та можливе рішення суду про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:02:002:0038) площею 260 м.кв., може бути виконане незалежно від дій, про заборону вчинення яких просить позивач.
Фактично, потенційно можливе рішення суду про задоволення позову у даній справі про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №516 від 25.03.2021 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:02:002:0038) площею 260 м.кв, - буде фактично виконане із набранням рішенням законної сили. Оскільки після набрання таким законної сили втратять свою чинність оспорювані пункти ухвали.
Інших вимог щодо нерухомого майна, які б стосувались чи, які б могли бути забезпечені заходами, про вжиття яких просить позивач, - ним заявлено не було.
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає, що заходи забезпечення, про вжиття яких просила позивачка не слід вважати співмірними позовним вимогам та такими, що вплинуть на можливість виконання можливого рішення про задоволення позову чи утруднення його виконання.
Зважаючи на вказане у суду першої інстанції підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення позову, які вжиті судом - не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні такої, чим слід апеляційну скаргу задовольнити, визнавши її доводи обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2024 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 74» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 74» до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 травня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра