Справа № 462/6327/24 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.
Провадження № 22-ц/811/3536/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
07 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 23 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 766660884 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV49XW4. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
23 квітня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000 грн. 00 коп. на його банківську карту. Так, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти на банківську карту відповідача.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 766660884 від 23 квітня 2021 року становить 78 234 грн. 00 коп., з яких: 22 000 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту; 56 234 грн. 00 коп. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, а 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року - додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 відповідно № 19, 26, 27, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року та 31 грудня 2022 року. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 140 від 29 червня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача.
05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлай Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року, № 3 від 30 грудня 2022 року, до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року продовжено строк дії договору факторингу 30 грудня 2024 року включно.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
14 лютого 2022 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01. Відповідно до реєстру прав вимог № 1 від 14 лютого 2022 року за договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Так, у ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 766660884 від 23 квітня 2021 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 78 234 грн. 00 коп.
З врахуванням зазначених обставин, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 766660884 від 23.04.2021 року у розмірі 78 234 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 766660884 від 23.04.2021 року у сумі - 78 234 (сімдесят вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн. 00 коп.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .
Наголошує на тому, що матеріали справи не містять повідомлення про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.
Окрім цього, наголошує на тому, що на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку.
Вважає, що надані позивачем розрахунки заборгованості за договором, самі по собі не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника.
Крім того, вважає, що наданий позивачем витяг з Реєстру божників, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача, як боржника за вказаними кредитними договорами.
Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останніх.
Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року.
25 грудня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що рішеннясуду першої інстанції є вірним, об'єктивним та таким що відповідає нормам матеріального права, які регулюють виниклі правовідносини між сторонами у справі. Просить в задоволені апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 07 травня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам, виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 23 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 766660884 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 12-14).
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV49XW4 (п. 10 договору).
Відповідно до п. 4.4 договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Згідно з п. 1.1 договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, на суму 22 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових кошів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога.
Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.2 договору).
Згідно п. 1.3. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строку дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Згідно із п. 1.4. договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
-виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 76, 65 процентів річних, що становить 0, 21 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1.);
-за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310, 25 процентів річних, що становить 0, 85 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п. 1.4.2.);
-у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620, 50 процентів річних, що становить 1, 70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду;
-базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1, 70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Пунктом 1.5. договору встановлено, що позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua.
Згідно п. 4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Матеріали справи містять Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» опубліковані на сайті www.moneyveo.ua (а.с. 69-74).
Так, згідно п. 1.1. правил ці правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством і позичальником.
Відповідно до п. 1.2. ці правила є пропозицією укласти електронний договір в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», розроблені відповідно до вимог ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 913 та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг.
Так, відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (а.с. 17).
Також матеріали справи містять довідку щодо дій позичальника ОСОБА_1 у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 11).
Із довідки № 06_1/2024, яка видана АТ КБ «ПриватБанк» (за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через платіжний сервіс LiqPay) вбачається, що операція по перерахування коштів успішна та кошти у сумі 22 000 грн. 00 коп. 23 квітня 2021 року зараховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 33-34).
Факт перерахування коштів на картковий рахунок відповідача також підтверджується платіжним дорученням № 3739f0e8-a83b-46c7-99c0-896026426662 від 23 квітня 2021 року (а.с. 18).
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача загальна сума заборгованості за кредитним договором № 766660884 від 23 квітня 2021 року становить - 78 234 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 22 000 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту; 56 236 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, вказане стверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором (а.с. 24).
Також, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 40-43), 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року - додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 відповідно № 19, 26, 27, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року та 31 грудня 2022 року (а.с. 25, 26, 65-67). Відповідно до Реєстру прав вимоги № 140 від 29 червня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача (а.с. 29-30).
05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлай Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 48-50).
Додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року (а.с. 35), № 3 від 30 грудня 2022 року (а.с. 37) до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року продовжено строк дії договору факторингу 30 грудня 2024 року включно.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
14 лютого 2022 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 (а.с. 59-61).
Згідно реєстру боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01, до позивача перейшло право вимоги до відповідача (а.с. 75-76).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, є належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.
З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).
З матеріалів справи слідує, що договір № 766660884 від 23 квітня 2021 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов'язався надав позичальникові кредит в розмірі 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів. Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV28E2V, відправленим 22 квітня 2021 року 14:57:41 позичальнику на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ним в заявці на отримання кредиту.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що кредитний договір № 766660884 від 23 квітня 2021 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Заперечуючи проти укладеного оспорюваного правочину, з сторони ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не було представленого жодного доказу та не спростовано факту укладення між ним та кредитором згаданого договору і отримання коштів на підставі такого договору.
Натомість, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були перераховані кредитодавцем на картку відповідача, після укладення кредитного договору № 766660884 від 23 квітня 2021 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .
Проте, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка № 06_1/2024, яка видана АТ КБ «ПриватБанк» (за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через платіжний сервіс LiqPay) (а.с. 33-34) та платіжне доручення № 3739f0e8-a83b-46c7-99c0-896026426662 від 23 квітня 2021 року (а.с. 18), з яких вбачається, що на картковий рахунок № НОМЕР_2 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 22 000грн, згідно договору № 766660884 від 23 квітня 2021 року.
Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у заявці ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 23 квітня 2021 року (а.с. - 17).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачем і доказів того, що на його картку № НОМЕР_2 не було перераховано 23 квітня 2021 року суму у розмірі 22 000 грн.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними кредитними договорами.
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом було встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01.
28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року - додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 відповідно № 19, 26, 27, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року та 31 грудня 2022 року (а.с. 25, 26, 65-67). Відповідно до Реєстру прав вимоги № 140 від 29 червня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача (а.с. 29-30).
05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлай Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 48-50).
Додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року (а.с. 35), № 3 від 30 грудня 2022 року (а.с. 37) до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року продовжено строк дії договору факторингу 30 грудня 2024 року включно.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
14 лютого 2022 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 (а.с. 59-61).
Згідно реєстру боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01, до позивача перейшло право вимоги до відповідача (а.с. 75-76).
Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Юніт Капітал».
В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (Постанова КЦС ВС від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц).
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість ТОВ «Юніт Капітал» в розмірі 78 234 грн., з яких: 22 000 грн. заборгованість за кредитом, 56 234 грн. заборгованість з несплаченими відсотками за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку за період 14 лютого 2022 року по 10 липня 2024 року.
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що «Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.»
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2021 року по справі № 278/2177/15-ц (отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача загальна сума заборгованості за кредитним договором № 766660884 від 23 квітня 2021 року становить - 78 234 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 22 000 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту; 56 236 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, вказане стверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором (а.с. 24).
Відповідно до п. 1.2 Договору Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Згідно із п. 1.4. договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
-виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 76, 65 процентів річних, що становить 0, 21 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1.);
-за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310, 25 процентів річних, що становить 0, 85 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п. 1.4.2.);
-у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620, 50 процентів річних, що становить 1, 70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду;
-базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1, 70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Пунктом 1.5. договору встановлено, що позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Відповідно до п. 4.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дій цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, у разі непогашення позичальником заборгованості у повному розмірі, строк дії кредитного договору буде автоматично продовжено, до фактичної дати його повернення.
З детального розрахунку заборгованості (а.с. 31-32, а.с. 36-37) вбачається, що відсотки нараховані за період з 23 квітня 2021 року по 20 серпня 2021 року, тобто у строки визначені договором.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 78 234 грн.
ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду контррозрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Разом з цим, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та відсотків.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 07 травня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.