Справа № 461/7522/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О. В.
Провадження № 22-ц/811/3884/24
Провадження № 22-ц/811/61/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
07 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Цьони С.Ю.;
адвоката Вовчак Р.Я.
- представника позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду міста Львова від 18 листопада 2024 року та додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2024 року,
У вересні 2024 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ГУ ПФУ у Львівській області) про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування: по 119 298 грн. 21 коп. на користь кожного зі згаданих позивачів.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачі є дітьми ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначалося, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року по справі № 380/18382/21 зобов'язано ГУПФ України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.04.2019 року відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № С/4304, виданої 27.08.2021 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ураховуючи оклад за посадою, військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У відповідь на адвокатський запит Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 19.07.2024 року № 1300-5902-8/129654 повідомило, що ОСОБА_4 на виконання вищезгаданого рішення суду за життя було нараховано, але не виплачено, 238 596 грн. 42 коп. та надало відповідний розрахунок на доплату. 02.08.2024 року позивачі звернулись зі заявою до відповідача, у якій просили виплатити їм, як спадкоємцям, у рівних частках нараховану та невиплачену пенсію у розмірі 238 596 грн. 42 коп. У відповіді від 15.08.2024 року № 19830-21072/В-55/8-1300/24 відповідач повідомив, що доплати, обчислені ОСОБА_4 на виконання рішення суду, можуть бути виплачені особі за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати їм пенсії, які були нараховані померлому, у звязку з чим позивачі і змушені звернутися до суду з даним позовом (а.с. 1-8).
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 18 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію у розмірі 119 298 грн. 21 коп. та 968 грн. 96 коп. судового збору.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію у розмірі 119 298 грн. 21 коп. та 968 грн. 96 коп. судового збору (а.с. 91-93).
Додатковим рішенням Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 та на користь ОСОБА_2 по 5 000 грн. компенсації витрат на правничу допомогу (а.с. 125-127).
Вищезгадані судові рішення оскаржила представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Апелянт просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Звертає увагу на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2021 року по справі № 380/18382/21 (яке набрало законної сили) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення від 27 серпня 2021 року № С/4304 з урахуванням вже виплаченої пенсії, однак «до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії … ОСОБА_4 не звертався. Судового рішення з цього приводу не існує».
Стверджує, що виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень «не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області», і така «буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України».
Звертає увагу на те, що у відповідності до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в подальшому - «Закон-№ 2262-ХІ») суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються певним членам його сім'ї, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (а.с. 131-140).
Вважає, що у матеріалах справи відсутні документальні підтвердження витрат позивачів на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вважає, що «позовна заява складена з врахуванням висновків Верховного Суду та судової практики …, які містяться в загальному доступі», а відтак «не містить значної складності та витраченого часу», а тому просить відмовити у задоволенні заяви представника позивачів про стягнення з відповідача витрат позивачів на професійну правничу допомогу (а.с. 160-165).
Апелянт, ГУ ПФУ у Львівській області, будучи своєчасно (12-13.03.2025 року) належним чином повідомленим про апеляційний розгляд справи 28.04.2025 року (а.с. 205-206), явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційних скарг зі сторони представника позивачів, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- обставини, встановленні рішенням суду у (зокрема) цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82);
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі - і апелянтом) те, що:
-17.12.2021 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/18382/21 (яке набрало законної сили) було задоволено позов ОСОБА_4 та (зокрема) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № С/4304, виданої 27.08.2021 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
-згідно розрахунку на доплату пенсії, проведеного ГУ ПФУ у Львівській області (тобто - самим відповідачем/апелянтом), на підставі вищезгаданого рішення суду до виплати ОСОБА_4 підлягало 238 596 гривень 42 копійок (а.с. 26), які і є предметом позовних вимог по даній справі;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 19) і позивачі є його спадкоємцями.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Окрім того, відповідно ч. 1 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права і обов'язки мають усі фізичні особи.
Згідно із статтею 1219 ЦК України не входять складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) права на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61- 11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Згідно зі ст. ст. 1218, 1227 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суми пенсії, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
У пунктах 1 і 4 частини 1 статті 1219 ЦК України закріплено, що особисті немайнові права, а також права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, не входять до складу спадщини, оскільки є правами та обов'язками, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що право на перерахунок пенсії є особистим правом, яке нерозривно пов'язано з особою та не входить до складу спадщини.
Тобто, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а.
Отже, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із нарахованої, але неотриманої доплати до пенсії в сумі 238 596 грн. 42 коп. Позивачі ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги, які у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, прийняли спадщину після померлого батька.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Частиною 1 статті 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи для її сторін є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив; заперечення (частина 2 статті 174 ЦПК України).
ЦПК України також встановлено, що:
- витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 3 статті 133);
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137);
- суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137);
- обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137);
- судові витрати, повязані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (частини 2 та 8 статті 141).
Як вбачається з вище наведеного, стороні, на користь якої ухвалено рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов'язку такої оплати; п.1 ч.2 статті 137 ЦПК).
Позовна заява (як перша заява по суті спору для сторони позивача) містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, зокрема - у ній зазначено, що позивачі уклали договори про надання їм правничої допомоги, згідно яких вартість послуг адвоката становить 5 000 грн., а відтак витрати позивачів на правничу допомогу сумарно складають 10 000 грн.
В той же час, Відзив відповідача на позовну заяву (як його перша заява по суті спору) не містить клопотань про зменшення заявленого позивачами розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та/чи доводів про неспівмірність цих витрат.
Стороною позивачів в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів понесених ними витрат на професійну правничу допомогу було подано до місцевого суду Договори про надання правничої допомоги від 10.07.2024 року (а.с. 101-104) та докази про оплату позивачами наданих їм правничих послуг - разом з Актами наданих послуг, у яких наведено детальний опис робіт та наданих адвокатом послуг з надання правничої допомоги позивачам (а.с. 105-109).
Як вбачається з протоколів судових засідань по даній справі, адвокат Вовчак Р.Я. приймала участь у судових засіданнях, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
За наведених вище обставин в їх сукупності доводи апеляційної скарги стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу також до уваги прийматися не можуть.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 18 листопада 2024 рокута додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2024 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 07 травня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.