Справа № 466/5303/21 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-з/811/22/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
30 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши у місті Львові заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - адвоката Савки Тараса Володимировича, представника ОСОБА_1 - адвоката Штендера Миколи Васильовича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року первісний та зустрічний позови задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя: квартиру АДРЕСА_1 Львові та автомобіль Мазда СХ-5 2019 р.в. VIN НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено:
в особисту власність ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа 60,7 кв.м., вартістю 1771510 грн. з меблями та побутовою технікою загальною вартістю 190000 грн. (всього вартість 1961510грн.)
У рахунок компенсації 1/2 частини вартості квартири АДРЕСА_3 стягнути на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 677300 грн;
в особисту власність ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_4 , загальна площа 43,2 кв.м., вартістю 1198100 грн., квартиру АДРЕСА_5 , загальна площа 44,7 кв.м., вартістю 913410 грн., автомобіль марки Мазда СХ-5 2019 р.в. VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 633550 грн. (всього вартість 2745060 грн.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судовий збір та судові витрати залишено за сторонами.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13.01.2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Савки Тараса Володимировича, представника ОСОБА_1 - адвоката Штендера Миколи Васильовича - задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 червня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою первісний позов ОСОБА_3 і зустрічний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя: квартиру АДРЕСА_1 Львові та автомобіль Мазда СХ-5 2019 р.в. VIN НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя в особисту власність ОСОБА_3 виділено:
- квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа 60,7 кв.м., вартістю 1771510 грн. з меблями та побутовою технікою загальною вартістю 78 500 грн.
- автомобіль марки Мазда СХ-5 2019 р.в. VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 633550 грн.;
В особисту власність ОСОБА_1 виділено:
- квартиру АДРЕСА_4 , загальна площа 43,2 кв.м., вартістю 1198100 грн.,
- квартиру АДРЕСА_5 , загальна площа 44,7 кв.м., вартістю 913410 грн. з меблями і побутовою технікою вартістю 149 000 грн.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію у вигляді частини вартості боргових зобов'язань в розмірі 462 953 грн., які виникли з договорів позики від 11 січня 2017 року та від 14 лютого 2017 року укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
31 січня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 23 100,00 витрат на правову допомогу.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву слід задовольнити частково та ухвалити додаткову постанову з приводу судових витрат.
Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 вказаної статті встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Перевіряючи підставність заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , колегія суддів враховує таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України
Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 13 січня 2025 року виніс постанову, якою апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Савки Тараса Володимировича, представника ОСОБА_1 - адвоката Штендера Миколи Васильовича - задовольнив частково, заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл судових витрат є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу таких, керуючись загальними правилами розподілу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Враховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу стороною позивача за зустрічним позовом надано: Ордер на надання правової допомоги, розрахунок вартості наданої правової допомоги, договір про надання правової допомоги, акт №2 про надання правової допомоги.
Як вже зазначалося вище, витрати на правову допомогу це ті кошти, які слідуючи договірним зобов'язанням мають бути понесені чи вже понесені відповідачем при розгляді апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції, тобто суто на стадії апеляційного перегляду.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як вбачається з Акту №2 про надання послуг від 30.01.2025 року, вартість наданих послуг становить 23 100 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання, що заявлена представником ОСОБА_1 - адвокатом Штендером Миколою Васильовичем сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.
Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з цим, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов'язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції сторін у справі, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, колегія суддів вважає, що клопотання представника ФОП ОСОБА_5 - адвоката Гука Владислава Михайловича про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити лише частково хоча б з погляду зазначених вище обставин.
Іншими словами, категорія справи та обізнаність представника у такій, а також судовій практиці з цього приводу, що презюмується, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути, буде 8 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - Штендера Миколи Васильовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 витрати, пов?язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.
Повний текст додаткової постанови складений 30.04.2025 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.