Дата документу 06.05.2025 Справа № 207/6615/23
Єдиний унікальний №207/6615/23 Головуючий у 1-й інстанції: Мурашова Н. А.
Провадження № 22-ц/807/829/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
06 травня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_4 . 14 квітня 2018 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Заводському районному у м. Кам'янське відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №82. Від цього шлюбу спільних неповнолітніх дітей вони не мають.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина. 19 липня 2023 року позивач звернулась до державного нотаріуса Першої Кам'янсько державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Главчевої Л.В. із заявою про прийняття спадщини. Постановою від 25 серпня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_4 , у зв'язку зі спором між спадкодавцями.
Відомо, що заповіт ОСОБА_4 не складався, позивач бажала прийняти спадщину після брата за законом.
Позивач звернулась до суду з цим позовом, оскільки укладений між братом та відповідачкою ОСОБА_2 шлюб був фіктивний, тобто таким, що укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Між ними не було почуття любові, спільних інтересів, вони мали протилежні погляди на життя, кожний жив своїм життям та не переймався проблемами один одного. Спільно вони не проживали, спільного бюджету та побуту не мали. Про те, що шлюб фіктивний, вона дізналась від брата за його життя. Він хотів припинити шлюбні відносини. Останній час брат тяжко хворів, вона доглядала за ним, купляла ліки та продукти, прибирала в квартирі, забезпечувала усім необхідним. Коли він помер, усі витрати на похованні здійснювала вона. Відповідачка навпаки життям та станом здоров'я ОСОБА_4 не цікавилась, проживала окремо, участі у його похованні не приймала.
На підставі вищевикладеного просить визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який було зареєстровано 14 квітня 2018 року Заводським районним у м.Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що сторона відповідача не спростувала обставини викладені у позові, відповідач за зобов'язанням суду особисто до суду не з'явилася та не надала пояснення по справі. Натомість позивач довела належними, допустимими та достатніми доказами свої позовні вимоги, як-то письмовими доказами, аудіо записом, відеозаписом, поясненнями свідків. Відповідач не піклувалася про свого чоловіка, залишилась на окупованій території та приїхала лише тоді, коли необхідно було оформлювати спадщину після померлого ОСОБА_4 .. ОСОБА_2 знаючи про похилий вік свого чоловіка, про його проблеми зі здоров'ям, схильність до алкоголю, розуміючи ту обставину, що її чоловік не зможе довго прожити, уклала зі своїм чоловіком фіктивний шлюб.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , адвокат Курдюков В.М зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень судової повістки ( т. 2 а.с. 168) до апеляційного суду не з'явилася. Від представника ОСОБА_1 , адвоката Серебрякова Е.С. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника, адвоката Серебрякова Е.С, апеляційну скаргу підтримують повністю та просять її задовольнити, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у даній справі (т. 2 а.с.176-187).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи позивач ОСОБА_1 та її представника, адвокат Серебряков Е.С. були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. у відсутності ОСОБА_1 та її представника, адвоката Серебрякова Е.С.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд керувались тим, що позивачка не довела належними та допустимими доказами той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали фіктивний шлюб без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кам'янське Дніпропетровської області помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т.1 а.с.21).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72011670 від 03 квітня 2023 року, наданого Перша Кам'янська державна нотаріальна контора, після смерті ОСОБА_4 , заведено спадкову справу №7047476, номер у нотаріуса 305/2023, місце заведення Перша Кам'янська державна нотаріальна контора (т.1 а.с.22,93).
Відповідно до довідки головного спеціаліста відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради від 23 квітня 2021 року №19/7336, про реєстрацію місця проживання особи, за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради з 24 листопада 2020 року і по день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17).
Вказана квартира належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Ізотовою В.А. 01 грудня 2010 року і зареєстрований у реєстрі за №4386 (т.1 а.с.146-147).
Крім того, ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.152).
Після смерті ОСОБА_4 спадщину у вигляді вказаного нерухомого майна шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою прийняла за законом його дружина - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Останній 28 серпня 2023 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.168).
Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною сестрою (по матері) ОСОБА_4 , також звернулась до державного нотаріуса Першої Кам'янської державної нотаріальної контори Главчева Л.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті брата, однак постановою державного нотаріуса від 25 серпня 2023 року у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з тим, що є спадкоємець першої черги - дружина, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини (т.1 а.с.24,94,143,145).
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 видане Заводським районним у м.Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14 квітня 2018 року, актовий запис № 82 (т.1 а.с.19).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю №357609 від 11 грудня 2023 року з Єдиного демографічного реєстру, сформовано суддею Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Скиба С.А. 11 грудня 2023 року (т.1 а.с.28), яке з 26 лютого 2022 року і по цей час є тимчасово окупованою територією України.
Згідно з довідкою №1249-5002858663 від 12 липня 2023року, яка наявна в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.140).
Згідно з актом, складеним 25 серпня 2023 року головою ОСББ «Алмаз-2016» Ткач Т.І., ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з квітня 2018 по теперішній час не проживала (т.1 а.с.20).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчене Главчева Л.М., державний нотаріус Першої державної нотаріальної конторни, видане ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 (т.1 а.с.225).
19 січня 2023 року зав.неврологічним відділенням КНП КМР «Міська лікарня №7» Вінник С.В. посвідчена довіреність, якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уповноважив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримувати належні йому гроші (вклади) з відділень банків, поштових відділень зв'язку та телеграфу, установ та організацій на всіх підставах. Строк дії довіреності - десять днів (т.1 а.с.23).
На відтвореному в судовому засіданні флеш-носії, поданому представником позивача, міститься аудіозапис телефонної розмови між двома жінками (позивачем та відповідачем) щодо роздільного проживання дружини та чоловіка, необхідності здійснювати догляд за ним, та два відеозаписи за 15.01.2023 та 16.01.2023 з лежачим чоловіком (зі слів представника позивача - ОСОБА_4 ).
Згідно з платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» від 14.02.2023 платник ОСОБА_6 (дівоче прізвище - ОСОБА_6) переказала грошові кошти в сумі 7000,00грн отримувача ОСОБА_1 на її банківський рахунок (т.1 а.с.206).
Згідно з платіжними інструкціями АТ КБ «Приватбанк» від 25.11.2023 платник ОСОБА_4 здійснив оплату грошових коштів в сумі 300,00грн та 19,87грн. на рахунок відповідно Аульський водовід КП ДОР (послуги водопостачання) та КАТП 042802 (вивіз сміття) (т.1 а.с.207,211).
Згідно з платіжними інструкціями АТ КБ «Приватбанк» від 25.01.2024, 25.05.2024, 25.06.2024 платник ОСОБА_2 здійснила оплату грошових коштів в сумі по 220,00грн на рахунок ОСББ «Алмаз-2016» за послуги з утримання багатоквартирного будинку(т.1 а.с.212).
Згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 24.11.2023 ОСОБА_2 здійснила оплату грошових коштів в сумі 1913,18грн на рахунок ОСББ «Алмаз-2016» за послуги з утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до письмового повідомлення адміністрації ТОВ «Азов Сервіс» на адресу ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_6 розташовано гостьовий будинок та ведеться господарська діяльність з надання в оренду житла для відпочинку. З метою безперебійного надання послуг з поводження з побутовими відходами запропоновано здійснювати своєчасну оплату за послуги з вивезення сміття з відповідного розрахунку.
До матеріалів справи відповідачем та її представником долучені копії фотознімків, на яких зображені чоловік та жінка, група людей, серед яких ті ж самі чоловік та жінка, зокрема, жінка з букетом квітів. В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що зображені на фото чоловік та жінка є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.214-217).
Також відповідачем та її представником долучені скріншоти листування з адресатом « ІНФОРМАЦІЯ_7 » через мобільний додаток, датовані листопад-грудень 2022, лютий 2023 (т.1 а.с.222-224).
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є головою ОСББ «Алмаз-2016» та проживає в будинку АДРЕСА_7 . В силу своїх посадових обов'язків вона тісно спілкується з мешканцями будинку. ОСОБА_4 проживав в їх будинку разом з дружиною ОСОБА_8 , яка померла чи в 2017, чи в 2018 році. Вона бувала в їх квартирі, коли вони жили разом, було видно, що там є жіноча рука. Здебільшого вони проживали в Кирилівці , там у них був бізнес. Вона зверталась до них через борги, які виникали періодично, вони їх погашали, а після смерті першої дружини ОСОБА_10 перестав взагалі платити, його телефон не відповідав. Вона дізналась номер телефону сестри і та сказала, що не спілкується з братом, у нього є інша жінка. Через деякий час ОСОБА_11 повернувся до міста, вона намагалась з ним вирішити питання погашення боргу. Він залишив їй номер телефону ОСОБА_12 . Він жив сам, в квартирі був безлад, жіночих речей там не було. Коли він приходив до неї в офіс, то скаржився, що бізнес, гроші забрали, обманули, у нього тільки пенсія, був голодний. Останнім часом він став зловживати спиртними напоями, його часто в непритомному стані знаходили біля смітників. Вона з сусідами вимушені були тягти його додому. Він влаштовував аварійні ситуації в квартирі, сусіди скаржились постійно. Вона дзвонила ОСОБА_12 , просила забрати чоловіка до себе. Але вона відповіла, що він дорослий чоловік і сам знає, що робити, а вона не може приїхати. З ОСОБА_12 вона особисто знайома не була, спілкувались лише телефоном, ніколи її разом з ОСОБА_10 не бачила. Коли ОСОБА_10 допивався до крайньої межі, усі питання вирішувала його сестра ОСОБА_13 , вона забирала його, приводила до тями, допомагала грошима. Коли ОСОБА_10 помер, похованням займалась ОСОБА_13 . На звернення ОСОБА_13 вона потім проводила обстеження квартири ОСОБА_10 та склала акт про непроживання ОСОБА_6 ОСОБА_12 з 2018 по серпень 2023, що відповідає дійсності. Сусіди з квартир АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 підтвердили це також.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_10 . В квартирі АДРЕСА_11 жив сусід на ім'я ОСОБА_11 . Прізвище його не знає. З ним більше спілкувався її чоловік. Знає, що останні два роки перед смертю він хворів, до нього приходила сестра ОСОБА_13 та її діти, піклувались про нього, доглядали. ОСОБА_11 жив сам, чула, що був одружений, але жінку його майже не бачила. З ОСОБА_6 ОСОБА_12 вона особисто не знайома, вона до ОСОБА_11 не приїздила, навіть, коли він хворів. Вона лише на відстані один раз бачила разом ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Це було на початку чи 2018, чи 2019 року, точно не пам'ятає. ОСОБА_11 скаржився її чоловіку, що шкодував про шлюб, казав, що «вляпався», хотів розлучитись. До квартири ОСОБА_11 вона не заходила, зі слів свого чоловіка знає, що там безлад був, ніякої жіночої руки. Вона не може пояснити, звідки ОСОБА_6 ОСОБА_12 відома інформація про місце роботи її чоловіка та сина, можливо це стало відомо їй від іншої сусідки - ОСОБА_15 . Її син не допомагав ОСОБА_10 та ОСОБА_16 купляти речі в Епіцентрі, де він працює.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона зареєстрована та до окупації проживала в м.Токмак, працювала в салоні краси. З ОСОБА_6 ОСОБА_12 та її чоловіком - дядьком ОСОБА_11 вона познайомилась десь взимку 2019. Вони приходили до неї підстригатись не один раз. ОСОБА_11 розраховувався з нею. Завжди разом, веселі, добрі. Вона бачила їх на вулиці в м.Токмак, вони разом ходили на ринок, по магазинах. Вона їздила до них на базу відпочинку в Кирилівку два роки підряд - 2020, 2021. Вони жили в одному будинку, виглядали щасливими, завжди тримались за руки, що було незвично для їх віку. ОСОБА_19 був веселий, називав дружину « ОСОБА_20 », в усьому допомагав їй. Коли вони уклали шлюб, вона не знає. Знає, що ОСОБА_11 з м. Дніпродзержинська ( ОСОБА_21 ), що у нього там квартира, він їздив туди, про родичів він нічого не розповідав. Після повномасштабного вторгнення вона виїхала до м.Запоріжжі і спілкувалась з ОСОБА_12 в телефонному режимі. Остання потім розповіла їй, що ОСОБА_11 помер, був в Дніпродзержинську.
У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (частина перша статті 24 СК України).
Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов'язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов'язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім'ї.
Згідно з частиною другою статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Під час розгляду справ про визнання шлюбу недійсним судам необхідно мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме з речей неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі N 752/2337/16-ц, на яку посилається заявниця.
Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім'ю.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі N 761/11845/19, провадження N 61-10406св20.
Відповідно до статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
Звертаючись до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним позивач посилалася на те, що шлюб між її братом та відповідачем був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Вони спільно не проживали, спільного бюджету та побуту не мали, почуття любові між ними було відсутнє, не цікавилися проблемами один одного, відповідач не цікавилася станом здоров'я ОСОБА_4 , участі у його похованні не приймала.
Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19).
Апеляційний суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов'язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що відповідач, яка проживає у іншому місці, не приїздила до місця проживання її чоловіка, а саме за адресою : м. Кам'янське Дніпропетровської області, не спілкувалась з ним, не переїхала до нього за його місцем проживання, не може вказувати про намір створення фіктивної сім'ї.
Відмовивши у позові, суд надав оцінку доказам у справі, врахував добровільність реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шлюбу, намір створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, неподання належних та допустимих доказів фіктивності шлюбу та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Тимчасове непроживання подружжя пов'язане із повномаштабним вторгненням російської федерації, зокрема у цій справі за збігом обставин ОСОБА_2 знаходилася в м. Токмак Запорізької області, який був окупований російською федерацією з 26 лютого 2022 року по теперішній час, тому вона знаходилася без зв'язку, перебувала в постійній небезпеці, що не вказує на фіктивність укладеного шлюбу.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі N 295/472/18, провадження N 61-11734св20.
Посилання позивачки на бажання ОСОБА_4 за життя припинити сімейні стосунки та розлучитись з ОСОБА_2 є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним. Фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі.
Доводи позивачки про те, що відповідачка не допомагала з похованням свого чоловіка не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються платіжним дорученням перерахуванням позивачці грошових коштів від доньки відповідачки, що позивачкою не заперечувалося в судовому засіданні.
Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 мала корисливі мотиви для укладення шлюбу, - можливість отримати від ОСОБА_4 певні матеріальні блага, що остання скористалась нестійким емоційним станом ОСОБА_4 , є особистою думкою позивачки, що не підтверджені матеріалами справи та не є підставою для визнання шлюбу фіктивним.
Жодних відомостей про те, що відповідачка будь-яким чином виявляла намір набути право власності чи право користування на нерухоме майно чоловіка за його життя, реалізувала такий намір, матеріали справи не містять.
Пояснення свідків носять загальний характер та не свідчать про те, що укладення шлюбу не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , що він самостійно вживав заходи для визнання такого шлюбу недійсним. Посилання про фіктивність шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 постало лише після смерті останнього та відкриття спадщини.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, надавши їм належну правову оцінку, правильно застосувавши наведені вище положення СК України, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 40 СК України підстав для визнання в Україні шлюбу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , недійсним, оскільки він був зареєстрований з вільної згоди сторін, при укладенні шлюбу останні діяли свідомо і кожен з них мав намір створити сім'ю, тому цей шлюб не містить ознаки фіктивності.
З огляду на зазначене, розглядаючи спір, який вини між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 07 травня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.