Дата документу 06.05.2025 Справа № 314/2233/24
Єдиний унікальний № 314/2233/24 Головуючий у 1-й інстанції: Капітонов Є.М. Провадження № 22-ц/807/778/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
06 травня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Запорізької окружної прокуратури Бондаренко Наталі Миколаївни на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2025 року про закриття провадження у справі за позовом Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Лукашівської сільської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, -
У травні 2024 року Запорізька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Михайло-Лукашівської сільської ради звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Михайло-Лукашівською сільською радою від 19 травня 2021 року №24 розглянувши заяву ОСОБА_1 , надано останньому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва із земель комунальної власності на території Михайло-Лукашівської сільської ради в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,5 га.
В подальшому, рішенням Михайло-Лукашівською сільською радою від 21 жовтня 2021 року № 106 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5 га, з цільовим призначенням - для городництва та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2321585000:11:001:0008 площею 2,5 га, із земель сільськогосподарського призначення, яка розташованої території Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області строком на 7 років, встановивши орендну плату за землю 12% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8 364 грн в рік.
На підставі рішення Михайло-Лукашівської сільської ради від 21 жовтня 2021 року № 106 за Михайло-Лукашівською сільською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2021 року зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321585000:11:001:0008 площею 2,5 га (номер відомостей про речове право: 45568134).
Також, на підставі вказаного рішення Михайло-Лукашівської сільської ради від 21 жовтня 2021 року № 106 між Михайло-Лукашівською сільською радою та ОСОБА_1 26 листопада 2021 року укладено відповідний договір оренди земельної ділянки та 06 грудня 2021 року проведено державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку комунальної власності (номер запису про інше речове право: 45568332).
Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області встановлено, що вказаний договір оренди земельної ділянки від 26 листопада 2021 року підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а земельна ділянка площею 2,5 га, кадастровий номер 2321585000:11:001:0008 підлягає поверненню ОСОБА_1 на користь Михайло-Лукашівської сільської ради, оскільки в порушення сторонами вимог ст. ст. 36, 124, 134 Земельного Кодексу України при прийнятті Михайло-Лукашівською сільською радою рішення, земельна ділянка площею 2,5 га видана з перевищенням законодавчо встановленої площі земельних ділянок, які можуть передаватись громадянам для городництва, а саме 0,6 га відповідно до змін до ст. 36 ЗК України, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28.04.2021, який набрав чинності 27 травня 2021 року.
На підставі вищевикладеного прокуратура просила суд:
«Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26.11.2021, кадастровий номер земельної ділянки 2321585000:11:001:0008, площею 2,5 га, яка розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району АДРЕСА_1, укладений між Михайло-Лукашівською сільською радою та ОСОБА_1 ,зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.12.2021 за номером запису про інше речове право: 45568332 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2529620823060).
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Михайло-Лукашівській сільській раді земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер земельної ділянки 2321585000:11:001:0008, яка розташована на території Михайло- Лукашівської сільської ради Запорізького району АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2024 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4 844,80 грн.».
У судовому засіданні 17 лютого 2025 року Михайло-Лукашівської сільською радою подано клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що відповідач самостійно звернувся до сільської ради з метою припинення договору оренди та відповідачем укладена угода по дострокове припинення договору, здійснено реєстрацію припинення права оренди в державному реєстрі речових прав.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження в частині вимог про визнання договору оренди недійсним.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2025 року заяву представника Михайло-Лукакашівської сільської ради про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору задоволено. Провадження у справі за позовною заявою Запорізької окружної прокуратури до ОСОБА_1 , Митхайло-Лукашівської сільської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168) повернути Запорізькій обласній прокуратурі (код платника 02909973) 50 % сплаченої суми судового збору, а саме 2422,40 грн., що був перерахований, код отримувача: 37941997, код платника: 02909973; судовий збір (Вільнянський районний суд Запорізької області) за поз. До ОСОБА_2 , платіжна інструкція №1056 від 07 травня 2024 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду керівник Запорізької окружної прокуратури Бондаренко Наталя Миколаївна Запорізька окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2025 року у справі № 314/2233/24 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом спору у справі є недійсність договору, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення. Укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Судом першої інстанції в оспорюваній ухвалі не здійснюється кваліфікація спірних правовідносин, а саме не надається оцінка невідповідності земельному і цивільному законодавству укладеного договору оренди земельної ділянки, та відповідно не зроблено висновків щодо його недійсності. Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що за обставин відновленого права, надання оцінки оспорюваному правочину не відповідатиме завданню цивільного судочинства та не може бути способом захисту, направленим на відновлення порушеного права є необгрунтованими, та такими, що не відповідають вимогам процесуального законодавства та висновкам Верховного Суду, викладених у постановах при розгляді справ у подібних правовідносинах. Резолютивна частина ухвали не містить вирішення позовної вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку. Крім того, підстави для повернення сплаченого органами прокуратури судового збору у розмірі саме 50 % за ст. 142 ЦПК України були відсутні, оскільки повернення позивачу з державного бюджету 50% відсотків судового збору, стосуються лише випадків укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, а також визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Клопотання про таке повернення судового збору прокурором також не заявлялись, а у разі закриття провадження, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню сума сплаченого судового збору в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи Михайло-Лукашівська сільська рада, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог процесуального законодавства до апеляційного суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності Михайло-Лукашівська сільська ради, ОСОБА_1 в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає, встановленими: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ухвала суду про закриття провадження у справі мотивована тим, що на теперішній час відсутній предмет спору між сторонами, оскількиправо відповідача відносно спірної земельної ділянки на час розгляду заяви про закриття провадження у справі відновлено в повному обсязі (фактично та титульно). За обставин відновленого права, надання оцінки оспорюваному правочину не відповідатиме завданню цивільного судочинства та не може бути способом захисту, направленим на відновлення порушеного права. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту (Постанова Об'єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17). Також, суд керуючись приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України зобов'язав Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Запорізькій обласній прокуратурі 50 % сплаченої суми судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
З таким висновком не погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до сільського голови М-Лукашівської сільської ради Байдукової О. із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,5 га в оренду для городництва з подальшою передачею у спадок строком на 20 років в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.150).
Відповідно до заяви від 01 липня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 щодо виконання роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва (т.1 а.с.146). ФОП ОСОБА_3 виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (т.1 а.с.143-145).
Відповідно до рішення Михайло-Лукашівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області позачергової сьомої сесії восьмого скликання від 19 травня 2021 року №24 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва із земель комунальної власності», розглянувши подані ОСОБА_1 документи вх.№254 від 15 квітня 2021 року, з урахуванням висновків та рекомендації комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження та транспорту, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Михайло-Лукашівська сільська рада вирішила зокрема надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва із земель комунальної власності на території Михайло-Лукашівської сільської ради в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,5 га (т.1 а.с.139-140,148-149).
Відповідно до рішення Михайло-Лукашівської сільською ради восьмого скликання тринадцятої сесії від 21 жовтня 2021 року № 106 «Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,500 га для городництва з подальшою передачею в оренду», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,500 га, з цільовим призначенням «01.07» - для городництва за кадастровим номером 2321585000:11:001:0008, із земель сільськогосподарського призначення для подальшої передачі в оренду. Передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,500 га, з цільовим призначенням «01.07» для городництва за кадастровим номером 2321585000:11:001:0008, із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області строком на 7 років, встановлено орендну плату за землю 12% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1 а.с.141-142).
На підставі рішення Михайло-Лукашівської сільської ради від 21 жовтня 2021 року № 106 за Михайло-Лукашівською сільською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2021 року зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321585000:11:001:0008 площею 2,5 га (номер відомостей про речове право: 45568134) (т.1 а.с.169-171).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2021 року, укладеного між Михайло-Лукашівською сільською радою та ОСОБА_1 , орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,5000 га з кадастровим номером 2321585000:11:001:0008, код КВЦПЗ 01.07 «для городництва, яка розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності, для ведення городництва (п.1 договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 69 700 грн 10 коп (п.2 договору) (т.1 а.с.172-181).
Відповідно до Акту приймання передачі земельної ділянки, за договором оренди земельної ділянки від 21 листопада 2021 року, складеного між Михайло-Лукашівською сільською радою та ОСОБА_1 , за яким власник земельної ділянки Михайло-Лукашівська сільська рада в особі сільського голови Байдукової О.М. (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендо дар) уклали цей акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,5000 га з з кадастровим номером 2321585000:11:001:0008, код КВЦПЗ 01.07 «для городництва, яка розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, АДРЕСА_1 (т.1 а.с.182).
В подальшому, під час розгляду даної справи в суді, рішенням Михайло-Лукашівської сільської ради від 24 жовтня 2024 року № 24 «Про дострокове припинення договору оренди землі шляхом розірвання за взаємною згодою сторін» вирішено припинити договір оренди землі, укладений між Михайло-Лукашівської сільською радою та ОСОБА_1 від 26 листопада 2021 року, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 2321585000:11:001:0008 площею 2,5 га (т.1 а.с.238-239).
Надалі, 21 листопада 2024 року між Михайло-Лукашівської сільською радою та ОСОБА_1 укладено угоду про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2021 року, а 21 листопада 2024 року підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2321585000:11:001:0008 за вищевказаною угодою (т.1 а.с.241-243).
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.11.2024 державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення права оренди вищевказаної земельної ділянки (т.1 а.с.240).
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
Частинами першою-третьою,п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Істотні умови договору оренди визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі» і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який між відповідачем розірвано, а з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка ніколи не вибувала з фактичного користування позивача, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, як не доведено і існування будь-якого інтересу чи правовідносин з третіми особами з приводу укладення, виконання та припинення цього договору оренди, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими. Спору щодо цього майна не існує, відсутні підстави вважати про наявність предмета спору у справі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Разом з тим, судом першої не взято до уваги наступне.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
З огляду на зазначене, у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 12-112гс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19, у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 385/1392/22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 згідно яких недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, По своїй суті ініцювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
При цьому, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не здійснюється кваліфікація спірних правовідносин, а саме не надається оцінка невідповідності земельному і цивільному законодавстві укладеного договору оренди земельної ділянки, та відповідно не зроблено висновків щодо його недійсності.
Таким чином, суд першої інстанції, посилаючись на вищезазначений висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, не застосовує його положення в частині визначення недійсності спірного договору для недопущення у майбутньому та присікання порушення цивільних прав Михайло-Лукашівської територіальної громади.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про те, що за обставин відновленого права, надання оцінки оспорюваному правочину не відповідатиме завданням цивільного судочинства та не може бути способом захисту, направленим на відновлення порушеного права є необгрунтованими, та такими, що не відповідають вимогам процесуального законодавства та висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Відтак, у справі, яка переглядається суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, не взявши до уваги, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, тому суду необхідно з'ясувати чи виконано оспорюваний договір, у якій мірі - повністю чи частково, що могло б свідчити про можливість пред'явлення відповідних вимог про його недійсність у судовому порядку.
Крім того, колегія вважає слушними доводи Запорізької окружної прокуратури про те, що резолютивна частина ухвали дає підстави стверджувати, що судом закрито провадження в частині лише визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Водночас, позовна вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку залишилась судом не вирішеною.
З огляду на викладене, окружною прокуратурою 25 лютого 2025 року до суду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просить вирішити суд позовну вимогу про зобов'язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку.
Ухвалою від 27 лютого 2024 року в прийнятті додаткового рішення було відмовлено з підстави, що ухвалення додаткового рішення можливе судом за умови розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення у виді рішення суду та наявності відповідних підстав, визначених ст. 270 ЦПК України.
Також, як було вказано вище, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зобов'язав Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Запорізькій обласній прокуратурі 50 % сплаченої суми судового збору, а саме 2 422,40 грн.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Тобто, у разі закриття провадження, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню сума сплаченого судового збору в повному обсязі.
При цьому, повернення позивачу з державного бюджету 50 % відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову передбачено ст. 142 ЦПК України та стосується лише випадків укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, а також визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
У свою чергу, у судовому засіданні 17 лютого 2025 року позивач та відповідач були відсутні. Мирова угода між сторонами не укладалась, від позову позивач не відмовлявся, а відповідач позов не визнавав.
За таких обставин, підстави для повернення сплаченого органами прокуратури судового збору у розмірі саме 50 % були відсутні. Клопотання про таке повернення судового збору прокурором також не заявлялись.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України скасовує оскаржувану ухвалу та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379,382, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу керівника Запорізької окружної прокуратури Бондаренко Наталі Миколаївни задовольнити.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2025 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 07 травня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.