Провадження № 3/742/707/25
Єдиний унікальний № 742/2274/25
07 травня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
До Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 184 ч. 1 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 047380 від 19.04.2025, встановлено, що ОСОБА_1 ухилилася від належного виконання батьківських обов'язків щодо догляду, навчання та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка близько 14-00 год 19.04.2025 року покинула самовільно домівку та бродила містом Прилуки, де була розшукана працівниками поліції.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 184 ч. 1 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явилась, пояснила, що 19.04.2025 її донька, ОСОБА_2 пішла з дому, щоб поїхати до свого хлопця у м. Дніпро, який перебував у військовому госпіталі. При цьому їй вона сказала, що вийшла в магазин та не поставила матір до відома про свої наміри. Дізнавшись про це вона одразу зателефонувала до поліції, після чого поліцейські знайшли її доньку та привезли додому.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч. 3 п. 4).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, якими є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Диспозиція ст. 184 ч. 1 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Зі змісту протоколу серії ВАВ № 047380 від 19.04.2025, складеного стосовно ОСОБА_1 за ст. 184 ч. 1 КУпАП, вбачається, що її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 14-00 год 19.04.2025 року покинула самовільно домівку та бродила містом Прилуки, де була розшуканва працівниками поліції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.
Основним нормативно-правовим актом, який встановлює обов'язки батьків щодо виховання дітей є Сімейний кодекс України. Зокрема, у ст. 150 СК України передбачено такі обов'язки батьків щодо дітей:
1.Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2.Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3.Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4.Батьки зобов'язані поважати дитину.
5.Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
6.Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7.Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Проте, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не вказано, який саме з цих батьківських обов'язків порушила ОСОБА_1 .
Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід також наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суд зазначає, що 10 грудня 2020 року ЄСПЛ одноголосно постановив рішення у справі «Чернов проти України», яким констатував порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції. Констатуючи порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції Суд встановив, що адміністративне правопорушення підпадало під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст.4 Протоколу № 7 («Ігор Тарасов проти України» від 16 червня 2016 року). Враховуючи адміністративні стягнення,ю які передбачені ст.. 184 КУпАП, суд вважає, що для доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності має використовуватись стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналіз обставин справи та змісту протоколу серії № 047380 від 19.04.2025, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, неповнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент інциденту мала повних 17 років. Це вік, коли дитина згідно з соціальною та психологічною зрілістю здатна самостійно пересуватись у межах населеного пункту без постійного нагляду з боку батьків. Законодавство не передбачає обмеження на самостійне перебування дитини такого віку в громадському місці у зазначений час. Крім того, які тільки ОСОБА_1 дізналась, що її донька пішла з дому, щоб поїхати до свого хлопця у м. Дніпро, вона одразу ж зателефонувала до поліції. Наведене свідчить, що мати проявила належну обачність та хвилювання за долю дитини, а тому це спростовує невиконання нею батьківських обов'язків.
Більше того, диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП вимагає наявності фактичного ухилення батьків від виконання обов'язків щодо забезпечення умов життя, навчання та виховання дитини. Така кваліфікація потребує підтвердження системного характеру порушення, наявності шкідливих наслідків або явного невиконання вимог ст. 150 Сімейного кодексу України. В той же час, протокол не містить конкретного посилання на те, який саме із батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, було порушено, що свідчить про формальний підхід з боку працівника поліції до кваліфікації дій ОСОБА_1 .
Таким чином, відсутні як об'єктивні, так і суб'єктивні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Перебування 17-річного підлітка поза домівкою без доведених негативних наслідків не свідчить про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків.
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За викладених обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП.
Керуючись ст.ст.245,247,251,252,283,284,294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 184 ч. 1 КУпАП- закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернігівського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 291 КУпАП.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК