Справа №751/3207/25
Провадження №3/751/1274/25
06 травня 2025 р. місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
при секретарі Овдій О.М.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла 08.04.2025 р. від УПП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, про місце роботи не повідомив, адреса проживання: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
за участі:
особа, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисник Александров Д.О.,
21.09.2024 р. о 20 год. 26 хв. в м. Чернігів по вул. Козацька 56, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» /д.н.з. НОМЕР_1 / в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку зі згоди водія проводився у лікаря нарколога ЧОПНЛ, що підтверджується висновком № 768 від 27 вересня 2024 року.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «А» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , в присутності захисника, вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що у вечірній час 21.09.2024 р. він керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» /д.н.з. НОМЕР_1 / та був безпідставно зупинений працівниками поліції, які виявивши в нього ознаки наркотичного сп'яніння, направили для проведення огляду в ЧОПНЛ.
В медичному закладі він не повідомляв про проходження лікування у зв'язку з контузією та вживання лікарських препаратів, а на вимогу медперсоналу здав біологічний матеріал (сечу) в необхідній кількості для проведення лабораторних досліджень. Після чого працівники поліції повідомили, що в залежності від результатів проведеного дослідження його повідомлять про наявність або відсутність підстав для складання адміністративного протоколу.
Приблизно 27.10.2024 р. він отримав висновок №768 від 27.09.2024 р., яким було констатовано про його перебування 21.09.2024 р. в стані наркотичного сп'яніння. Будучи військовослужбовцем, у нього не було часу оспорювати вказаний висновок, і він повернувся до місця розташування ВЧ в м. Суми.
Повернувшись до м. Чернігів вже на початку 2025 р., він продовжував здійснювати керування транспортними засобами, оскільки працівники поліції, які мали його контактні дані, не викликали для складання протоколу. В подальшому, лише 02.04.2025 р. стосовно нього було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисник-адвокат Александров Д.О. просив закрити провадження у справі з підстав відсутності в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення. Узагальнений зміст аргументів сторони захисту зводився до відсутності повноважень у лікаря, який складав оспорюваний висновок, та порушення процедури проведення лабораторного дослідження, а саме - застосування пластин для тонкошарової хроматографії «Sorbfil», які не є сертифікованими на території України та заборонені для ввезення на її територію.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 , яка займає посаду цитоморфолога в КНП ЧОПНЛ, надала показання про те, що у вересні 2024 р. вона проводила дослідження біологічного матеріалу (сечі) ОСОБА_1 . В результаті попереднього проведення імуноферментного аналізу (швидкого тесту) біологічного матеріалу було виявлено метадон. В подальшому, сечу ОСОБА_1 було досліджено лабораторним методом хроматографування речовини в тонкому шарі сорбенту з застосуванням пластин «Sorbfil». Відповідні результати вона відобразила в бланку результату токсикологічного дослідження, який разом з контрольним зразком сечі особи передала лікарю-наркологу. Свідок ОСОБА_2 повідомила, що пластини «Sorbfil» відносяться до лабораторного приладдя та були централізовано придбані ЧОПНЛ в 2021 р., стверджуючи про правильність проведення нею процедури дослідження біологічного матеріалу та достовірність отриманого нею результату. Відповідаючи на запитання захисту, свідок категорично заперечила ймовірність виявлення метадону у сечі ОСОБА_1 навіть за умови вживання ним лікарських препаратів.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 , яка працює на посаді лікаря-нарколога в КНП ЧОПНЛ, підтвердила проведення 21.09.2024 р. клінічного огляду ОСОБА_1 та виявлення в нього об'єктивних ознак наркотичного сп'яніння, зокрема, звужені зіниці, порушення координації, тремор пальців рук, горизонтальний містагм при погляді в сторону. Свідок наголосила, що звужений стан зіниць є найбільш достовірною ознакою в підтвердження перебування особи в стані наркотичного сп'яніння. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 було запропоновано здати сечу для проведення лабораторного дослідження. До лабораторії було передано 2 ємності зданих особою сечі. Після отриманих результатів токсикологічного дослідження, вона, як лікар, склала висновок №768, яким діагностувала перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_3 повідомила, що вона постійно підвищує кваліфікацію лікаря-нарколога шляхом прийняття участі в різних тематичних освітніх заходах. Вважає, що не проходження нею тематичного удосконалення, процедура якого на даний час не є обов'язковою, з огляду на освіту, займану посаду та участь в заходах з підвищення кваліфікації, не свідчить про сумнівність встановленого нею ОСОБА_1 діагнозу щодо його перебування в стані наркотичного сп'яніння.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п.2.9 «А» ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ч.1 ст.130 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння. Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та перебування особи в стані наркотичного сп'яніння.
Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.
В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
З досліджених у судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 288279 та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 21.09.2024 р. о 20 год. 26 хв. в м. Чернігів по вул. Козацька 56 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» /д.н.з. НОМЕР_1 /.
Вказана обставина не лише не оспорюється стороною захисту, а й співвідноситься з поясненнями самого водія на місці зупинки транспортного засобу та, зокрема, підтверджується матеріалами відеофіксації, згідно яких, як в подальшому було встановлено перевіркою документів, саме ОСОБА_1 перебував за кермом авто під час його зупинки, а тому суд вважає доведеним факт керування транспортним засобом «ВАЗ 21099» /д.н.з. НОМЕР_1 / саме ОСОБА_1 .
Відтак, ОСОБА_1 є водієм, а отже і суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Проаналізувавши обставини проходження ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд приходить до наступного висновку.
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, проводиться у відповідності до вимог КУпАП, розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року (далі за текстом Інструкція) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно п.3 розділу X вищевказаної Інструкції направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до вимог п.2 вищевказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно вимог Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння лише в закладах охорони здоров'я з обов'язковим лабораторним дослідженням біологічного середовища.
З відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, які в подальшому стали підставою для його направлення працівником поліції для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня».
Вказані ознаки наркотичного сп'яніння були об'єктивними та реальними. Більше того, ОСОБА_1 в момент спілкування з працівниками поліції не заперечував про звужені зіниці, які не реагують на світло та виражене тремтіння пальців рук, що підтверджується відеозаписом, та свідчить про об'єктивність ознак та підставність подальших вимог щодо проходження огляду. При цьому суд підкреслює, що визначення ознак сп'яніння, відповідно до Інструкції, є прерогативою саме поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №768 від 27.09.2024 р. встановлено - водій ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Положеннями ст.267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких огляд на стан наркотичного сп'яніння, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Згідно п.14 Порядку висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Однак, 27.10.2024 р. ОСОБА_1 , при ознайомленні з висновком № 768 від 27 вересня 2024 р., яким було констатовано його перебування 21 вересня 2024 р. під час керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, будь-яких заперечень чи зауважень не зазначив, що підтверджується його особистим підписом. Окрім того, і в подальшому, в межах строку збереження другої ємності зданого ним біологічного середовища, в порядку, передбаченому ст.267 КУпАП та п.14 Порядку, висновок не оскаржував.
Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , з урахуванням особливостей виведення наркотичних речовин з організму людини, не був позбавлений можливості у спростування отриманого висновку про його перебування в стані наркотичного сп'яніння одразу звернутися до будь-якого іншого медичного закладу для проходження відповідного огляду.
Суд враховує, що сам по собі висновок медичного огляду не породжував для ОСОБА_1 будь-яких прав чи обов'язків, оскільки він підлягає врахуванню як доказ саме у справі про притягнення особи до відповідальності. Проте, відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо результату його огляду на стан наркотичного сп'яніння як на момент отримання висновку, так і до моменту складення протоколу, що узгоджується з наданими ним поясненнями про вживання медичних препаратів у зв'язку з перебуванням на лікуванні, які також могли обумовити відповідний результат, дає суду обґрунтовані підстави вважати про усвідомлення ним достовірності результатів лабораторних досліджень.
Суд особливо звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , згідно його пояснень в присутності захисника, отримав висновок 27.10.2024 р., тобто у межах строку зберігання в медичному закладі вмісту другої ємності зданого ним біологічного середовища. При цьому граничний термін зберігання вмісту відповідної ємності закінчувався 21.12.2024 р.
Аргументи захисника про неможливість ініціювання на стадії судового розгляду повторного дослідження зразків біологічного середовища ОСОБА_1 , що автоматично свідчить про його невинуватість, є безпідставними, оскільки в даному випадку саме водій мав би своєчасно продемонструвати незгоду з отриманими результатами лабораторного дослідження.
Суд враховує, що ОСОБА_1 у вказаний період був військовозобов'язаним та виконував бойові завдання, однак з його пояснень, наданих у судовому засіданні, він періодично перебував в м. Чернігові, в т.ч. і на лікуванні. Окрім того, ініціювання повторного проведення дослідження контрольних зразків біологічного середовища не вимагає значного часу та не виключає можливість залучення захисника з метою надання відповідного юридичного супроводу з оскарження вже існуючого висновку щодо результатів медичного огляду.
Вирішуючи клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом - результатів медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, проведеного лікарем ОСОБА_3 , з підстав не проходження нею тематичного удосконалення, передбаченого п.3 розділу III Інструкції, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка займає посаду лікаря-нарколога кабінету з проведення медоглядів на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння диспансерного відділення, має сертифікат лікаря-спеціаліста по спеціальності «Наркологія».
Наказом КНП «ЧОПНЛ» від 27.09.2024 р. за №132-ОС ОСОБА_3 з 07.09.2024 р. по 09.02.2025 р. продовжено І кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Наркологія».
Отже, на момент складання оспорюваного стороною захисту висновку, ОСОБА_3 перебувала на посаді лікаря-нарколога та мала продовжену кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Наркологія», однак не проходила тематичне удосконалення за відповідною програмою, що підтверджується відповіддю на запит КНП ЧОПНЛ.
Суд звертає увагу, що підзаконні нормативні акти, які визначають процедуру проведення оглядів водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп'яніння, по-різному визначають вимоги до суб'єктів, які проводять відповідні огляди.
Так, згідно п.3 розділу III Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Натомість, згідно п.3 Порядку огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Тобто, визначальним в даному випадку є не сам факт проходження особою, яка проводить огляд, тематичного удосконалення за відповідною програмою, а наявність вищої медичної освіти та володіння спеціальними знаннями і вміннями.
Враховуючи, що ОСОБА_3 має вищу юридичну освіту з відповідної своєму фаху спеціалізації, продовжену кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Наркологія», сам факт не проходження нею тематичного удосконалення, на чому наголошує захисник, не свідчить про істотність недоліків та суттєвого порушення умов проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, наслідком чого могло би бути визнання недопустимим як доказу висновку результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Надані стороною захисту офіційні листи МОЗ з приводу роз'яснення вимог п.3 розділу III Інструкції не мають юридичного значення, оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду. Крім того, Міністерство охорони здоров'я України самостійно постійно підкреслює, що листи МОЗ України не містять норм права, а мають лише роз'яснювальний та інформаційний характер, тобто вони не встановлюють обов'язкових для суду правових норм до застосування.
Згідно з п.10 Порядку № 1103, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).
Судом встановлено, що у ОСОБА_1 були відібрані зразки біологічного середовища - сеча, що відповідає пункту 12 розділу ІІІ Інструкції №1452/735. Згідно п.п,7,8 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, а метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Зі змісту Акту медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння №768 від 21.09.2024 р., наданого захисником, вбачається проведення лабораторного тестування (метод - тонкошарова хроматографія в тонкому шарі сорбенту) та виявлення в сечі ОСОБА_1 метадону, який на даний час є однією із найбільш розповсюдженою вуличною наркотичною речовиною.
Суд звертає увагу на те, що тонкошарова хроматографія в тонкому шарі сорбенту є одним із основних методів виявлення та ідентифікації речовин, які контролюються, в токсикологічних лабораторіях України.
Використання лікарем ЧОПНЛ при проведенні лабораторного дослідження за допомогою методу тонкошарової хроматографії пластин «Sorbfil», що є лише лабораторним приладдям, який згідно копії паспорту виготовлений РФ, не спростовують достовірність отриманого результату.
Так, на момент офіційного придбання ЧОПНЛ та подальшого використання пластин «Sorbfil» законодавчої заборони на їх ввезення на митну територію України не існувало, що підтверджується Переліком товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з РФ, затверджених постановою КМУ від 30.12.2015 р. за №1147. Вказаний вид товару не є вимірювальною технікою, обладнанням чи приладом, а тому не потребував сертифікату відповідності МОЗ та інших дозвільних документів.
Як вбачається з Результату токсикологічного дослідження №2744 в сечі ОСОБА_1 , на підставі якого лікарем-наркологом складено висновок, було виявлено метадон, при цьому інших видів наркотичних засобів не виявлено, що свідчить про дієвість цього методу, оскільки дозволяє чітко визначити вид наркотичного засобу, який обумовив наркотичне сп'яніння особи.
При огляді ОСОБА_1 лікарем, окрім застосування вказаного лабораторного дослідження, були задіяні й інші форми і методи діагностики: огляд зовнішнього виду, оцінка поведінки та рухова сфера, стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність, які в сукупності дали лікарю підставу для формування висновку про перебування водія у стані наркотичного сп'яніння.
Більше того, адвокатом не деталізовано, яким чином країна походження пластин «Sorbfil», що були використані при дослідженні біологічного середовища ОСОБА_1 впливає на достовірність самого результату, оскільки ні терміни використання цих пластин, ні технологічні невідповідності при виготовленні пластин, ні правильність відібрання матеріалів захисником під сумнів не ставиться.
Суд підкреслює, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тоді як у даному випадку таких порушень встановлено не було.
За відсутності правового регулювання в КУпАП, суд звертає увагу на однозначні позиції Верховного Суду висловлені в межах розгляду кримінальних проваджень, де зазначено, що для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
В даному випадку судом не встановлено, ні такого порушення прав ОСОБА_1 , ні жодного впливу походження лабораторних приладів на достовірність результатів висновку щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Покликання захисника в клопотанні від 01.05.2025 р. про те, що положення ст.14 ЗУ «Про лікарські засоби» та ст.4 ЗУ «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначають обов'язкову сертифікацію лабораторних реагентів є безпідставними та вочевидь маніпулятивними. Суд звертає увагу на те, що наведений захисником зміст в клопотанні вказаних статей відрізняється від еталонного змісту статей у відповідному Законі.
Доводи захисника стосовно недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення, як джерела доказу з підстав складення цього документу поза межами строку, визначеного ч.2 ст.254 КУпАП, суд відхиляє, з огляду на таке.
Приписами ст.254 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що складення протоколу у даному випадку слідувало за отриманням висновку щодо результатів медичного огляду від 27.09.2024 р. про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, оскільки лише після цього можна встановити підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення вимог п 2.9 а ПДР.
При цьому, законодавець презюмує необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В конкретному випадку складання працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 адміністративного протоколу з суттєвим часовим проміжком від моменту отримання висновку про його перебування в стані наркотичного сп'яніння об'єктивно обумовлений його перебуванням на військовій службі, а також умисним ухиленням від правоохоронців, що було ним підтверджено в судовому засіданні.
Положення ст.254 КУпАП, як і норми КУпАП в цілому, не передбачають будь-яких правових наслідків складення протоколу про адміністративне правопорушення поза межами визначеного ст.254 КУпАП строку.
На думку суду, складання протоколу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, після фактичного отримання висновку щодо результатів медичного огляду не спростовує правильність викладених у ньому фактичних обставин події від 21.09.2024 р. і не тягне за собою визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом.
На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, останній зазначив, що «за кермом даного автомобіля наркотики не приймав та в наркотичному стані не перебував».
Суд не враховує при обґрунтуванні судового рішення письмові пояснення ОСОБА_1 , надані під час складання протоколу, та аналогічні пояснення в судовому засіданні, оскільки вони спростовуються результатами лабораторного дослідження. Жодних переконливих аргументів, які б викликали сумніви в об'єктивності проведеного огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, стороною захисту не наведено.
Щодо посилань захисника на правові позиції, що викладені у постанові Чернігівського апеляційного суду (справа №750/11094/24), то слід зазначити, що вони не мають прецедентного значення при вирішенні даної справи.
Відсутність в матеріалах справи письмових доказів в підтвердження факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, з огляду на віддаленість в часі між моментом керування автомобілем та складанням протоколу, не спростовують факт керування ним транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння та не є предметом доказування в справі.
Суд також враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, хоча рапорт і не є окремим доказом, проте вказаний документ містить інформацію, яка повністю узгоджується з іншими доказами по справі та не суперечить їх змісту.
За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.9 «А» ПДР, скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Згідно положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які пом'якшують, чи обтяжують відповідальність у справі не встановлено. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.
З урахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, ступінь його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма закону є бланкетною, тобто має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
11.09.2024 р. Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на правовідносини, що виникають із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ураховуючи те, що у даній справі ОСОБА_1 є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, судовий збір у відповідності до положень ст.40-1 КУпАП належить сплаті на загальних підставах, а тому суд не вбачає підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн (шістсот п'ять) 60 коп. судового збору.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Г. Павлов