вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2025 р. Справа № 911/1927/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Кукло Д.С.
від позивача: Дяк Ю.М.
від відповідача: Поцелов А.О.
від третьої особи: Шпінь В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича
на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2024 (повне рішення складено 11.12.2024) (суддя Щоткін О.В.)
у справі № 911/1927/24 Господарського суду Київської області
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави
в особі Міністерства охорони здоров'я України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Медичні закупівлі України",
про стягнення 5 791 180,42 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У липні 2024 року Заступник Генерального прокурора Мустеца Ігор Васильович (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (далі - ТОВ "Автоспецпром", відповідач) про стягнення з відповідача до Державного бюджету України пені в сумі 2 631 182,18 грн та штрафу в сумі 3 159 998,24 грн, що разом становить 5 791 180,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 09/210-09/2021 від 17.09.2021, укладеного між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (далі - ДП "Медичні закупівлі України", третя особа) та ТОВ "Автоспецпром" (далі - Договір), у частині дотримання строку поставки товару.
Як зазначив Прокурор, договір про закупівлю автомобілів швидкої допомоги фінансувався державою за рахунок капітальних трансфертів підприємствам (установам, організаціям), які виділялися безпосередньо із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210), а отже, державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов'язань за договором, який укладався з метою забезпечення вчасного, якісного та ефективного реагування на випадки невідкладних станів і на фінансування яких державою виділялися бюджетні кошти у великому розмірі.
За доводами Прокурора, через вказані дії ТОВ "Автоспецпром" своєчасно не виконано завдання бюджетної програми щодо забезпечення центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф спеціалізованим санітарним транспортом. Відтак, у даному випадку порушено інтереси держави внаслідок незастосування до відповідача передбаченої Договором неустойки за невчасне постачання товару, внаслідок чого на користь держави не стягнуто відповідні кошти, які могли бути використані на задоволення її потреб.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1927/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки у п. 9.2 Договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умови про те, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару постачальник сплачує саме замовнику пеню та штраф у встановлених цим пунктом розмірах, доводи Прокурора про необхідність стягнення пені та штрафу до Державного бюджету України, а не на рахунок третьої особи є безпідставними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1927/24, Заступник Генерального прокурора Мустеца Ігор Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, зокрема, що оскаржуване рішення суду ухвалене з:
- з неправильним застосуванням норм матеріального права - незастосований судом закон - п. 23 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), який підлягав застосуванню;
- за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи (суд не навів мотиви відхилення доводів Прокурора про те, що відповідно до вимог п. 23 ч. 2 ст. 29 БК України пеня підлягає зарахуванню до Державного бюджету України, та пояснень ДП "Медичні закупівлі України", що пеня та штраф за Договором є бюджетними коштами, доходами загального фонду Державного бюджету України);
- за неправильного установлення обставини, які мають значення для справи (щодо висновку, що пеня за Договором, котра фінансується за бюджетні кошти, має договірний характер);
- з порушенням норм процесуального права - ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (щодо неврахування висновків Верховного Суду про застосування норм права в подібних правовідносинах стосовно повноважень розпорядників бюджетних коштів, на які посилався Прокурор у позовній заяві та відповіді на відзив).
За доводами скаржника, суд розглянув спір виключно на підставі норм цивільного та господарського законодавства, не врахував правову природу державного контракту, повноваження сторін спору щодо виконання бюджетного зобов'язання; також, суд не застосував норми спеціального бюджетного законодавства, які регулюють ці відносини, чим позбавив МОЗ як головного розпорядника бюджетних коштів за Договором права та можливості стягнути штрафні санкції за невиконання зобов'язання, яке укладалось для забезпечення потреб держави у сфері охорони здоров'я.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1927/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2025 об 11:30.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1927/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2025 о 10:40.
Позиції учасників справи
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи апеляційної скарги і просить суд задовольнити її в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Прокурор, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення на відзив відповідача, в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу.
Також, Прокурором подано до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення в даній справі.
Відповідач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду письмові заперечення на пояснення, які просить врахувати під час апеляційного перегляду даної справи, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 15.04.2025 з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні представники прокуратури (скаржника), позивача та третьої особи вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Наказом МОЗ від 07.07.2021 № 1385 затверджено паспорт бюджетної програми на 2021 рік за КПКВК 2301220 КФКВК ДБ 0763 "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я", за якою із загального фонду Державного бюджету України для закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту для центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та закупівлі послуг, пов'язаних з поставками такого транспорту, передбачено фінансування на загальну суму 1 357 129,1 тис. грн. Метою бюджетної програми визначено забезпечення вчасного, якісного та ефективного реагування на випадки невідкладних станів, одним із завдань є забезпечення центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф спеціалізованим санітарним транспортом екстреної медичної допомоги типів В та С.
Відповідно до інформації системи Prozorro на веб-порталі за посиланням https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2021-08-10-010627-a ДП "Медичні закупівлі України" провело спрощену процедуру закупівлі за предметом Спеціалізований санітарний транспорт (Тип В 4х2) ідентифікатор закупівлі № UA-2021-08-10-012659-a.
Зазначена закупівля проведена на виконання бюджетної програми "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 № 339 "Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році". Для проведення закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту державному підприємству виділено з державного бюджету 92 610 000,00 грн.
За наслідками проведеної публічної закупівлі 17.09.2021 між ДП "Медичні закупівлі України" як замовником та ТОВ "Автоспецпром" як постачальником укладено договір про закупівлю № 09/210-09/2021 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання у строки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити замовнику спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу В як систему медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (далі за текстом - товар) (номер оголошення про проведення спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UА-2021-08-10-012659-а), а замовник - прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 Договору).
Цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 № 339 "Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році" (пункт 1.4 Договору).
Поставка товару здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (пункти 2.1, 2.2 Договору).
Адреса(-и) пункту(-ів) поставки товару (у межах переліку центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі - кінцевий набувач)) визначаються замовником в заявці на поставку товару, складеної замовником за формою, встановленою у додатку № 2 до цього Договору (далі за текстом - заявка на поставку) (пункт 2.3 Договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до замовника після підписання уповноваженими представниками постачальника та кінцевого набувача, якому здійснено поставку товару, акта приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, акта огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 11 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200, та підписання сторонами видаткової накладної та/або акта приймання товару, згідно з розділом 6 цього Договору (пункт 2.4 Договору).
Підписанням акта приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, та акта огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 11 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200, постачальник підтверджує факт поставки товару, а з моменту фактичного отримання товару та підписання між замовником та кінцевим набувачем видаткової накладної та/або акта приймання товару у кінцевого набувача виникає право власності на товар (підпункт 2.5.2 пункту 2.5 Договору).
Валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна товару складає 78 999 956,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.09.2021).
Розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий банківський рахунок постачальника, а у випадку здійснення передоплати замовником - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", з подальшим використанням таких коштів на цілі, визначені додатковою угодою до цього Договору (пункт 3.3 Договору).
Оплата за партію поставленого товару за цим Договором здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акта приймання товару за місцем призначення, визначеним відповідно до пункту 2.3 цього Договору, за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника. Замовником може проводитись попередня оплата з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4, підпункт 3.4.1 пункту 3.4 Договору).
Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором (пункт 4.1 Договору).
Датою поставки товару за Договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акта приймання товару (пункт 4.6 Договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором (підпункт 8.3.1 пункту 8.3 Договору).
У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, прострочення усунення недоліків товару згідно з пунктами 6.3, 7.6, 7.9.3 цього Договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов'язання (пункт 9.2 Договору).
У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару більше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття. При цьому постачальник не звільняється від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених цим Договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) товару (пункт 9.4 Договору).
Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за цим Договором (пункт 9.7 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 28.10.2022, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання (пункт 11.1 Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 8 від 21.10.2022).
Відповідно до пункту 1 Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору, під товаром, що постачається за Договором, розуміється: Спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу В як система медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 Автомобільна швидка допомога).
У пункті 2 Специфікації сторони обумовили обсяг партії товару: найменування - Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі CITROEN JUMPER, тип В (Спеціалізований санітарний транспорт (Тип В 4x2)); кількість - 49 одиниць; ціна за одиницю - 1 612 244,89 грн без ПДВ.
Ціна товару складає 78 999 999,61 грн без ПДВ (пункт 3 Специфікації).
Додатковими угодами № 2 від 22.10.2021, № 3 від 11.02.2022, № 4 від 28.02.2022, № 5 від 25.04.2022, № 6 від 28.06.2022, № 7 від 23.08.2022, № 8 від 21.10.2022 до Договору сторони змінили строк його дії.
Відповідно до платіжного доручення № 20 від 27.10.2021 та виписки по рахунку з Держказначейської служби України за 28.10.2021 ДП "Медзакупівлі України" перерахувало на рахунок ТОВ "Автоспецпром" 78 999 956,00 грн із призначенням платежу "2301220;3210;;Передоплата за спец.автом.швид.мед.доп.порах№176від22.10.21р.зг.дог. №09/210-09/2021від 17.09.2021р.ДУ №2від 22.10.21р.Для боротьби з Ковід.БезПДВ".
Згідно із заявкою на поставку № 1 (Уточнююча № 3) від 28.02.2022 дата поставки товару (49 одиниць) - до 30.03.2022 включно.
Відповідно до заявки на поставку № 1 (Уточнююча № 10) від 14.10.2022 дата поставки товару (39 одиниць) - до 28.10.2022 включно.
У рамках виконання Договору у період з 02.03.2022 по 29.12.2022 ТОВ "Автоспецпром" передало, а ДП "Медичні закупівлі України" прийняло 49 одиниць товару, а саме:
- 02.03.2022 - 10 одиниць згідно з видатковими накладними № 11/2, № 11/3, № 11/4, № 11/5, № 11/6, № 11/7, № 11/21, № 11/24, № 11/25, № 11/27;
- 28.03.2022 - 1 одиниця згідно з видатковою накладною № 71;
- 18.11.2022 - 8 одиниць згідно з видатковими накладними № 78-1, № 78-2, № 78-3, № 78-4, № 78-5, № 78-6, № 78-7, № 78-8;
- 01.12.2022 - 13 одиниць згідно з видатковими накладними № 167-1, № 167-2, № 167-3, № 167-4, № 167-5, № 167-6, № 167-7, № 167-8, № 167-9, № 167-10, № 167-11, № 167-12, № 167-13;
- 26.12.2022 - 11 одиниць згідно з видатковими накладними № 179-5, № 179-6, № 179-7, № 179-8, № 179-9, № 179-10, № 179-11, № 179-12, № 179-13, № 179-14, № 179-15;
- 28.12.2022 - 1 одиниця згідно з видатковою накладною № 179-1;
- 29.12.2022 - 5 одиниць згідно з видатковою накладною № 179-2, № 179-3, № 179-4, № 179-16, № 179-17.
У грудні 2023 року ДП "Медичні закупівлі України" звернулося до Офісу Генерального прокурора з листом № 02/7029-11/2023 від 29.11.2023 у зв'язку із потребою у захисті державних інтересів при здійсненні ДП "Медичні закупівлі України" закупівлі автомобілів швидкої медичної допомоги.
У листі № 02/7029-11/2023 від 29.11.2023 зазначено, що у зв'язку з порушенням ТОВ "Автоспецпром" строків поставок автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту ДП "Медичні закупівлі України" обрахувало неустойку й надіслало претензії постачальнику. Постачальник претензії не задовольнив, тому ДП "Медичні закупівлі України" подало до суду позовні заяви із вимогами про стягнення з ТОВ "Автоспецпром" неустойки - пені та штрафу. Водночас ДП "Медичні закупівлі України" просило суд звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з неможливістю оплати судового збору із асигнувань бюджетної програми 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за прострочку виконання договірних зобов'язань за закупівлею 2021 року. З огляду на несплату судового збору позовні заяви не прийняті до розгляду.
У зв'язку із цим ДП "Медичні закупівлі України" у листі № 02/7029-11/2023 від 29.11.2023 просило вжити передбачених чинним законодавством заходів зі звернення прокуратури із позовами до суду та представництва в суді законних інтересів ДП "Медичні закупівлі України" зі стягнення неустойки у зв'язку з порушенням строків поставок спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, яка в подальшому підлягає зарахуванню до державного бюджету.
За доводами Прокурора, ТОВ "Автоспецпром" поставило обумовлений Договором товар із порушенням строків, встановлених відповідно до пункту 4.1 Договору, у зв'язку із чим у замовника виникло право на нарахування неустойки згідно з розділом 9 Договору.
Як зазначив Прокурор, неустойка, яка підлягає стягненню з ТОВ "Автоспецпром", складається із суми пені за порушення строку поставки товару - 2 631 182,18 грн, нарахованої за загальний період з 29.10.2022 по 29.12.2022, та 7 % штрафу за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо поставки товару понад 30 днів - 3 159 998,24 грн, що разом становить 5 791 180,42 грн.
Прокурором вказано, що укладений Договір про закупівлю автомобілів швидкої допомоги фінансувався державою за рахунок капітальних трансфертів підприємствам (установам, організаціям), які виділялися безпосередньо із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210), а отже, державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов'язань за договором, який укладався з метою забезпечення вчасного, якісного та ефективного реагування на випадки невідкладних станів і на фінансування яких виділялися бюджетні кошти у великому розмірі.
У розрізі наведеного Прокурор також зазначив, що незастосування до відповідача передбаченої Договором неустойки за невчасне постачання товару призвело до того, що на користь держави не стягнуто відповідні кошти, які могли бути використані для задоволення її потреб.
При цьому, на думку Прокурора, враховуючи порушення відповідачем зобов'язання з поставки санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, оплата за якими здійснювалася за кошти, які виділялися безпосередньо із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220, КЕКВ 3210, нараховані суми пені підлягають стягненню з ТОВ "Автоспецпром" безпосередньо до Державного бюджету України.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в особі МОЗ, Прокурор послався на таке.
- постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 № 339 "Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році" затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на 2021 рік на розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізацію і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я (далі - Порядок використання коштів), який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті на 2021 рік за програмою "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я";
- відповідно до п. 2 Порядку використання коштів головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є МОЗ. Одержувачем бюджетних коштів за напрямом використання бюджетних коштів - забезпечення центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф спеціалізованим санітарним транспортом екстреної медичної допомоги типу B і C як системою медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування у складі колісних засобів, призначених для виконання спеціальних робочих функцій, та додаткових предметів спеціального обладнання є ДП "Медичні закупівлі України", що належить до сфери управління МОЗ;
- пунктом 6 Порядку використання коштів передбачено, що МОЗ як головний розпорядник бюджетних коштів забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів відповідно до законодавства;
- згідно з Порядком здійснення заходів щодо забезпечення розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 № 339, ДП "Медичні закупівлі України" є замовником в частині закупівель спеціалізованого санітарного транспорту. Заявки на централізовані закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту подаються до МОЗ у визначений ним спосіб на підставі даних непілотних центрів екстреної медичної допомоги облдержадміністраціями відповідних регіонів. На основі та пропорційно до отриманих заявок МОЗ визначає в межах бюджетних асигнувань потребу в закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту і доводить її до замовника. Розподіл спеціалізованого санітарного транспорту, закупленого у межах бюджетних призначень, МОЗ здійснює пропорційно між непілотними центрами екстреної медичної допомоги на основі отриманих заявок та інформації щодо таких центрів екстреної медичної допомоги про інший закуплений/отриманий спеціалізований санітарний транспорт;
- відповідно до п. 1 розд. 1 Статуту, затвердженого наказом МОЗ від 12.02.2024 № 238, ДП "Медичні закупівлі України" засновано на державній власності та належить до сфери управління МОЗ і є підзвітним йому;
- таким чином, МОЗ як головний розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я" є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах;
- оскільки ДП "Медичні закупівлі України" засноване на державній власності та належить до сфери управління МОЗ і є підзвітним йому, як головний розпорядник бюджетних коштів і відповідальний виконавець бюджетної програми МОЗ зобов'язане забезпечити цільове та ефективне використання бюджетних коштів, зокрема законність та ефективність використання ДП "Медичні закупівлі України" коштів державного бюджету за Договором щодо закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту. МОЗ також уповноважене вживати заходи щодо захисту інтересів держави, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.
МОЗ та ДП "Медичні закупівлі України" підтримали позовні вимоги Прокурора і просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Не погоджуючись із доводами Прокурора, ТОВ "Автоспецпром", зокрема, в запереченнях на відповідь на відзив зазначило про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави, зважаючи на те, що позовна заява фактично спрямована не на захист прав або інтересів держави в особі МОЗ, а на захист державного підприємства (ДП "Медичні закупівлі України").
Відповідач наголосив, що ДП "Медичні закупівлі України" - це окрема юридична особа, зареєстрована в установленому законом порядку, і у спірних правовідносинах, які виникли на підставі Договору, є їх самостійним учасником. У частині здійснення розрахунків за Договором, у тому числі щодо стягнення неустойки (пені та штрафу), ДП "Медичні закупівлі України" є самостійною стороною у зобов'язальних правовідносинах, тоді як МОЗ не є стороною Договору.
Викладені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі МОЗ.
Також, відповідач, зокрема, у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів Прокурора щодо підстав стягнення неустойки, зазначивши, що внаслідок виникнення ряду незалежних від нього та непереборних обставин не вдалось за можливе поставити вчасно спеціалізовані автомобілі екстреної (швидкої) медичної допомоги за Договором. Відповідач зауважив, що обставини, пов'язані з веденням військових дій проти нашої країни, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними), що підтверджується офіційним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Відповідач також послався на те, що мали місце неодноразові випадки несвоєчасного проведення оплати за комплектуючі та медичне обладнання для автомобілів швидкої медичної допомоги органами Державної казначейської служби України, внаслідок чого відповідач із незалежних та об'єктивних причин не мав можливості своєчасно укомплектувати автомобілі швидкої медичної допомоги, закупити бази (шасі) для автомобілів швидкої медичної допомоги та поставити їх відповідно до умов Договору. Відповідач зазначив, що додатковою перешкодою у належному виконанні умов Договору також стали затримки поставки баз (шасі) для автомобілів швидкої медичної допомоги їх виробником концерном STELLANTIS.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У силу приписів ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами Договору остаточною датою поставки за Договором є 28.10.2022.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, відповідач поставив третій особі 8 одиниць товару - 18.11.2022, 13 одиниць - 01.12.2022, 11 одиниць - 26.12.2022, 1 одиницю - 28.12.2022, 5 одиниць - 29.12.2022.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки 8 одиниць товару - з 29.10.2022 по 17.11.2022, 13 одиниць - з 29.10.2022 по 30.11.2022, 11 одиниць - з 29.10.2022 по 25.12.2022, 1 одиниці - з 29.10.2022 по 27.12.2022, 5 одиниць - з 29.10.2022 по 28.12.2022.
За змістом ст. 610, 611 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.
Частиною першою статті 548 ЦК України передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання. Одна із цих умов передбачає забезпечення виконання зобов'язання (основного зобов'язання), якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) за ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Водночас за приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (ч. 2 та 3 ст. 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов'язання, і як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Поряд із цим, ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.
Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання, а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Такі правові висновки щодо застосування неустойки у зв'язку з невиконанням зобов'язань викладено в постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою статті 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони в межах, встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Зазначене стосується і зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов'язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансувалося коштами державного бюджету за програмою за КПКВК 2301220.
При цьому, положення частин другої статті 231 ГК України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що оскільки між ДП "Медичні закупівлі України" та ТОВ "Автоспецпром" був укладений договір про закупівлю № 09/210-09/2021 від 17.09.2021, то відносини сторін мають договірний характер, і саме Договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, період та розмір відповідальності сторін.
Так, умовами Договору, а саме п. 9.2, 9.4, між сторонами погоджено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, прострочення усунення недоліків товару згідно з пунктами 6.3, 7.6, 7.9.3 цього Договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов'язання.
У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару більше ніж 14 календарних днів, замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття. При цьому постачальник не звільняється від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених цим Договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) товару.
У силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначеною нормою закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Схожий за змістом висновок міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З аналізу положень ч. 2 та 3 ст. 6 ЦК України випливає, що одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що: сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 виснував, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Оскільки умовами Договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умови про те, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару постачальник сплачує пеню та штраф саме замовнику, у встановлених цим пунктом розмірах, доводи Прокурора про необхідність стягнення пені та штрафу до Державного бюджету України, а не на рахунок третьої особи, є безпідставними.
Водночас та обставина, що грошові кошти, які отримало ТОВ "Автоспецпром" у рахунок оплати за Договором, були виділені із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210), не може нівелювати умов Договору, оскільки особливі умови договору про сплату пені та штрафу можуть встановлюватись сторонами в договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня і штраф за порушення строків поставки товару сплачуються на рахунок ДП "Медичні закупівлі України". Отже, виділення грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, з Державного бюджету України, не є підставою для зміни умов господарського договору та для стягнення, всупереч умовам Договору, неустойки до Державного бюджету України.
Аналогічні висновки про неможливість зміни визначеного в договорі порядку стягнення пені у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів державного бюджету, оскільки така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 ЦК України принципам свободи договору, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину, викладені в постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 909/532/23, від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23, від 09.09.2024 у справі № 902/1372/23.
Наведеним відхиляються і доводи скаржника про те, що третя особа є лише одержувачем бюджетних коштів, а тому кошти, сплачені як штрафні санкції за державними контрактами, з його рахунків в обов'язковому порядку повертаються до Державного бюджету України, тобто сплачені відповідачем кошти як штрафні санкції через рахунки ДП "Медичні закупівлі України" проходять транзитом, оскільки вказане не впливає на свободу договору.
Поряд із цим слід зауважити, що статутом ДП "Медичні закупівлі України", затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.02.2024 № 238, передбачено, що підприємство є юридичною особою публічного права, має право від свого імені укладати договори, угоди, набувати майнові та немайнові права, виконувати обов'язки, нести відповідальність, здійснювати претензійну роботу, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в суді відповідно до законодавства (п. 1, 10 розділу ІІІ статуту). Відтак, третя особа може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором, за яким вона наділена правами та обов'язками.
Наведене також свідчить про те, що стягнення штрафних санкцій у судовому порядку має здійснюватися виключно відповідно до умов п. 9.2 Договору, а саме на рахунок та на користь ДП "Медичні закупівлі України".
Також колегія суддів не погоджується з доводами Прокурора про те, що штрафні санкції за Договором підлягають сплаті до Державного бюджету України на підставі ст. 29 БК України. Так, пунктом 23 частини другої зазначеної статті БК України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 63, 64, 69, і 135 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 641 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).
Однак дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні, адміністративні правопорушення тощо, а не про штрафи та пеню, сплата яких передбачається у договірних відносинах.
У договірних відносинах обов'язок зі сплати штрафів та пені стороною, яка порушила умови договору, має бути передбачений договором або законом.
Проте п. 9.2 Договору не передбачено сплату постачальником штрафних санкцій до Державного бюджету України, а передбачено їх сплату замовнику, тобто ДП "Медичні закупівлі України".
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання Прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та постанову Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21 у зв'язку з неподібністю правовідносин у цих справах із правовідносинами у справі, що розглядається.
Так, спір у справі № 905/1907/21 виник між комунальним закладом, який був визначений прокурором позивачем у справі та на користь якого прокурор просив стягнути грошові кошти з відповідача у зв'язку з порушенням ними Закону України "Про публічні закупівлі" та умов укладеного договору постачання природного газу, позов стосувався неефективного витрачання коштів місцевого бюджету, оскільки сторони договору без належних підстав уклали додаткові угоди, якими внесли зміни до істотних умов договору, а саме збільшили ціну за одиницю товару та зменшили загальні обсяги поставки газу.
У справі № 924/1283/21 предметом позову було стягнення на користь селищної ради грошових коштів із відповідача у зв'язку з порушенням ними Закону України "Про публічні закупівлі" та умов укладеного договору постачання природного газу, позов також стосувався неефективного витрачання коштів місцевого бюджету.
Водночас у даній справі позов не стосується неефективного витрачання бюджетних коштів.
За таких обставин, оцінивши подані докази в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову Прокурора.
У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі рішення суду відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1927/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 05.05.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко