вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2025 р. Справа№ 925/1456/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: Кушнір С.В.
від відповідача: Кравчук С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 (повний текст якого підписано 03.02.2025)
у справі № 925/1456/24 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро»
про зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 , як учасник ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" про зобов'язання ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити позивачу засобами поштового зв'язку:
- письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були відчужені в 2023 році;
- письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були придбані в 2023 році та документи, що підтверджують право власності на таке майно;
- письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору, типу/авто) транспортних засобів, які були відчужені Товариством в період з 01.01.2023 по 01.10.2024;
- письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору) сільськогосподарської техніки, що була відчужена Товариством чи знята з реєстрації Товариства в період з 01.01.2023 по 01.10.2024;
- розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість станом на 31.12.2023 по субрахунках: № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
- розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість станом на 31.12.2023 по субрахунках: № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 позовні вимоги задоволено повністю.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити учаснику товариства ОСОБА_2 поштовим зв'язком за адресою: 18031, м.Черкаси, вул. Університетська, 56 , наступні документи:
- письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були відчужені в 2023 році;
- письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були придбані в 2023 році та документи, що підтверджують право власності на таке майно;
- письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору, типу/авто) транспортних засобів, які були відчужені Товариством в період з 01.01.2023 по 01.10.2024;
- письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору) сільськогосподарської техніки, що була відчужена Товариством чи знята з реєстрації Товариства в період з 01.01.2023 року по 01.10.2024;
- розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість станом на 31.12.2023 року по субрахунках: № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
- розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість станом на 31.12.2023 року по субрахунках: № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" на користь ОСОБА_2 - 2422,40 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено невиконання відповідачем у добровільному порядку імперативного обов'язку надання учаснику товариства відповідної інформації на його вимогу згідно зі ст. 5 та ч. 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської облоасті від 28.01.2025 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт заперечуючи проти обов'язку Товариства видавати позивачу спірні документи, звертає увагу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Відповідно до ст. 12 Статуту ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» органами управління Товариством є Загальні збори учасників (п.12.1), що є вищим органом управління, а також директор (п.12.43) одноособовий виконавчий орган. Згідно з п.12.47 ст.12 Статуту ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» директор Товариства підзвітний Загальним зборам учасників Товариства. Згідно з п.12.25 ст.12 Статуту ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» виконавчий орган товариства зобов'язаний надати можливість ознайомитись із документами та інформацією. Статут не містить обов'язку Товариства в цілому чи виконавчого органу надавати учаснику копії документів на його вимогу.
Також скаржник зазначає, що учасники, які бажають отримати від Товариства інформацію щодо діяльності ТОВ, повинні вжити ряд заходів, передбачених Статутом ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро», зокрема, згідно з пп.12.7.2 п.12.7 ст. 12 Статуту, учасники товариства, які володіють сукупно 10 і більше відсотками статутного капіталу Товариства, можуть ініціювати питання щодо скликання загальних зборів та пропонувати на порядок денний питання (зокрема і про зобов'язання товариства надати спірні документи учаснику), вирішення яких дасть змогу реалізувати своє право на управління Товариством.
Скаржник вважає, що тим самим Товариство, жодним чином не обмежує корпоративні права учасників, вимагаючи дотримання процедур, встановлених Статутом товариства. Установчий документ, яким є Статут ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро», затверджений Загальними зборами учасників, його зміст їм відомий, Статут містить підписи учасників.
Таким чином, як доводить апелянт, позивач погодився із передбаченим у Статуті порядком одержання інформації і документів щодо діяльності Товариства. Тому, на його думку, немає підстав трактувати поведінку Товариства, як порушення корпоративних прав позивача, як учасника Товариства.
Крім того, апелянт зазначає, окрема частина позовних вимог у цій справі №925/1456/24 є тотожною до позовних вимог, які є предметом розгляду іншої справи між сторонами, а саме справи № 925/1295/24, що розглядається у Господарському суді Черкаської області. У справі № 925/1295/24 позивач ( ОСОБА_2 ) просив суд розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість по субрахунку № 361 та № 631. Тому, апелянт вважає, що позов у цій частині повинен бути залишений без розгляду, проте судом така обставина залишена без належної уваги.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради
У свою чергу заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 25.03.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін
Крім того, позивач вважає, що він обґрунтовано вимагає від відповідача, письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були відчужені в 2023 році. Письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були придбані в 2023 році та документи, що підтверджують право власності на таке майно. Письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору, типу/авто) транспортних засобів, які були відчужені Товариством в період з 01.01.2023 по 01.10.2024. Письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору) сільськогосподарської техніки, що була відчужена Товариством чи знята з реєстрації Товариства в період з 01.01.2023 по 01.10.2024. Розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість станом на 31.12.2023 за субрахунками: № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість станом на 31.12.2023 за субрахунками: № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», адже ці документи є документами бухгалтерського обліку та документами, що підтверджують права Товариства на майно або його відчуження. Як наслідок позивач обґрунтовано вважає, що Товариство не виконало свій обов'язок з надання відповідної інформації на вимогу позивача, оскільки надання визначених позивачем письмових переліків та документів є обов'язком Товариства у відповідності до приписів статей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень Статуту Товариства і, відповідно, ненадання відповідачем запитуваної учасником товариства інформації, (ненадання переліків та документів), порушує права та законні інтереси учасника товариства, а тому обґрунтованим є висновок про наявність підстав для захисту права позивача на отримання інформації щодо майна та документів бухгалтерського обліку Товариства.
Позивач зазначає, що у своїй апеляційній скарзі, представник відповідача лише цитує та зазначає певні статті Цивільного кодексу України, Закону та Статут Товариства, що за своєю суттю не є запереченнями або доказами, які спростовають вимоги позивача або вказують на неправомірність таких вимог.
Також позивач вважає безпідставним твердження відповідача, що Статут не містить обов'язку Товариства вцілому чи виконавчого органу надавати учаснику копії документів на його вимогу. Позивач вказує, що з наведеного у позовній заяві переліку документів вбачається, що вони беззаперечно є документами, що підтверджують права Товариства на майно та документами бухгалтерського обліку, що слугують підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, контролю та впорядкування
обробки інформації, а також складення зведених документів.
Тому, на думку позивача, такі твердження відповідача є безпідставні та не невілють, безумовний обов'язок відповідача, визначений пунктами 12 та 13, ч. 1 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо надання позивачу, як учаснику Товариства письмової інформації та копій зазначених документів. Вважає, що зазначені доводи відповідача мають бути відхилені з посиланням на п. 12, 13 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яким в контексті з ч. 5 даної статті передбачено право учасника вимагати інформацію про діяльність та майно Товариства, а також копії бухгалтерських документів без обмеження їх переліку та видів.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на відшкодування правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Також позивач зазначає, що ним понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого подано усі необхідні первинні документи, що підтверджують розмір таких витрат та докази її сплати. Отже, вважає витрати на правничу допомогу адвоката понесені у даній справі були необхідними, розумними, співмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1456/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» про відстрочення сплати судового збору за поланння апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1456/24 залишено без руху.
06.03.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» надійшла заява про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн (платіжна інструкція №41 від 06.03.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1456/24 та розгляд справи призначено на 28.04.2025.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, з підстав, викладених у візиві, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №925/1456/24 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що не заперечується і сторонами, позивач є співзасновником ТОВ "Черкаси Дніпро Агро" та володіє часткою в статутному капіталі вказаного Товариства в розмірі 25,00 %, що підтверджується п. 5.2. Статуту Товариства (а.с. 10) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 17).
Відповідач, ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро", є юридичною особою, яка створена, зареєстрована 06.08.2013 та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України з метою одержання прибутку за результатами господарської діяльності товариства та використання його в інтересах учасників.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства можуть у порядку, встановленому установчим документом товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства.
Пунктом 4.1. Статуту Товариства кожний учасник товариства має право:
- брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом;
- брати участь у розподілі прибутку та отримувати частину прибутку від
діяльності Товариства;
- одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності;
- здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства у порядку, встановленому законом;
- вийти з товариства у визначеному цим Статутом порядку;
- отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Згідно з п. 2 ст.5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Частиною 1 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що товариство зобов'язано зберігати такі документи:
1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);
2) статут товариства та зміни до статуту;
3) протоколи загальних зборів учасників;
4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;
5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);
6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;
7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;
8) річну фінансову звітність;
9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;
10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів;
11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;
12) документи, що підтверджують права товариства на майно;
13) документи бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.
Частиною 5 ст. ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
Позивач направив відповідачу вимогу від 21.10.2024 про надання йому протягом 10 днів з дня надходження цієї вимоги (надіславши поштою) спірні документи згідно із наведеним переліком, яка отримана відповідачем 02.11.2024.
Директор Товариства-відповідача не виконав вимоги позивача, витребувані документи та інформацію не надав останньому, що і спричинило спір.
Позивач також і на зборах учасників ТОВ-відповідача 09.01.2024 вносив пропозицію зобов'язати директора ТОВ надати ОСОБА_2 запитувану інформацію про дебіторську заборгованість, перелік основних засобі та інше.
Листом від 12.01.2024 № 12/01/24-1 відповідач повідомив позивача, що в строк до 12.01.2024 перелічена в запиті інформація не може бути надана, оскільки бухгалтерія Товариства працює у щільному графіку в зв'язку з підготовкою річних звітів та у зв'язку з тим, що здійснювалась підготовка до проведення загальних зборів учасників проведення яких призначено на 12.01.2024, а також що надання витребуваної інформації буде здійснено строк до 01.03.2024 після подання річної звітності та систематизування документації по проведеним загальним зборам учасників Товариства.
За доводами позивача, у цей строк, директор Товариства не виконав свої зобов'язання. Детальний перелік дебіторської та кредиторської заборгованості та інформацію за 2023 рік з переліком основних засобів Товариства, які були придбані та відчужені у 2023 році. Позивачу та/або представнику позивача не надано.
12.09.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання йому копій документів та інформації щодо справи про банкрутство (заяву) та інформації в порядку ст. 43 Закону, посилаючись на те, що ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" подав заяву про банкрутство АТ "Укрвторчормет" .
Дана вимога була вручена відповідачу 24.09.2024.
02.10.2024 відповідачем направлено позивачу відповідь на вимогу № 02/10/24-1 в якій він повідомив, що дана вимога не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що нормами Господарського кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом Товариства не передбачено обов'язку ТОВ правлення на адресу свого учасника копії заяви про відкриття провадження у справі про банкрутства іншого товариства та додатків до вказаної заяви або інших документів, які стосуються вказаної заяви.
Спір сторонами не врегульовано також і в ході розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, реалізовуючи своє корпоративне право на управління Товариством та право на отримання інформації, копій документів про діяльність Товариства, позивач як його учасник повторно звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 21.10.2024 про надання копій документів та інформації (в порядку ст. 43 Закону).
Вказана вимога була вручена позивачу 02.11.2024, що підтверджується трекінгом відправлень, однак відповідач відповіді на вимогу не надав, документи позивачу не направив.
Позивач вважаючи, що відповідач не виконав обов'язок з надання інформації на його вимогу відповідно до приписів ст. 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", звернувся до суду з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, при розгляді судового спору суди мають дослідити питання наявності/відсутності порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача.
Для задоволення позову про зобов'язання товариства надати учаснику документи, які товариство зобов'язане йому надати, суд має встановити наявність відмови товариства у наданні документів та врахувати здійснення або не здійснення самим учасником товариства конкретних дій для отримання запитуваних документів.
Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Відповідно доп. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають, зокрема, право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Як встановлено ч. 1 ст. 43 вказаного Закону, товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.
Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.
Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №906/157/19.
З аналізу положень ч. 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається обов'язок товариства (виконавчого органу) протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати такому учаснику копії відповідних документів. Вказаний обов'язок не ставиться в залежність від згоди чи незгоди учасника отримати такі документи у запропонований товариством спосіб.
Суд звертає увагу, що відсутність визначеного способу надання інформації не може бути достатньою підставою для відмови Товариства надати його учаснику інформацію про свою діяльність у спосіб, в який просить учасник. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 904/3679/17.
Відповідне право учасника товариства на отримання інформації передбачене також у п. 4.1. Статуту ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" - кожний з учасників Товариства має право, зокрема, одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності.
Судом встановлено, що позивач як учасник Товариства звертався до відповідача з вимогами щодо надання йому документів з посиланням на ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Зокрема, у вимозі від 21.10.2024, позивач зазначив, що під час проведення загальних зборів учасників Товариства 09.01.2024, директора Товариства було зобов'язано у строк до 12.01.2024, надати представнику позивача детальний перелік дебіторської та кредиторської заборгованості з її розміром. На цих же загальних зборах учасників Товариства, директора Товариства було зобов'язано, надати представнику позивача в строк до 12.01.2024 інформацію за 2023 рік з переліком основних засобів Товариства, які були придбані та відчужені в 2023 році.
Директор Товариства не виконав вищевказані свої зобов'язання. Детальний перелік дебіторської та кредиторської заборгованості та інформацію за 2023 рік з переліком основних засобів Товариства, які були придбані та відчужені в 2023 році позивачу та/ або представнику позивача не надав.
Натомість, надав лист від 12.01.2024 № 12/01/24-1 в якому зазначив, що в строк до 12.01.2024 наведена інформації не може бути надана, оскільки бухгалтерія Товариства працює у щільному графіку, а також що надання витребуваної інформації буде здійснено у строк до 01.03.2024.
Однак, у вказаний термін директор Товариства не виконав вищевказані зобов'язання. Детальний перелік дебіторської та кредиторської заборгованості та інформацію за 2023 рік з переліком основних засобів Товариства, які були придбані та відчужені в 2023 році позивачу та/або представнику позивача не надав.
Як наслідок, позивач відповідно до п. 4.1. Статуту Товариства, ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", звернувся до директора Товариства та просив протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги, надати позивачу інформацію та документи обліку, а саме: письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були відчужені в 2023 році. Письмовий перелік з найменуванням основних засобів Товариства, які були придбані в 2023 році та документи, що підтверджують право власності на таке майно. Письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору, типу/авто) транспортних засобів, які були відчужені Товариством в період з 01.01.2023 по 01.10.2024. Письмовий перелік з найменуванням, (із зазначенням: марки, моделі, року випуску, кольору) сільськогосподарської техніки, що була відчужена Товариством чи знята з реєстрації Товариства в період з 01.01.2023 по 01.10.2024. Розгорнуту (деталізовану) оборотно-сальдову відомість станом на 31.12.2023 за субрахункми: № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Розгорнуту (деталізовану) оборотно- сальдову відомість станом на 31.12.2023 за субрахунками: № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Вказана вимога була отримана відповідачем 02.11.2024, що підтверджується карткою відстеження поштових пересилань інтернет сайту АТ «Укрпошта» за штрих кодовим номером ідентифікатора поштового відправлення (копії в матеріалах справи).
Натомість, відповідач вимоги позивача щодо надання йому відповідної інформації про господарську діяльність Товариства не виконав.
Як обґрунтовано встановлено судом, ОСОБА_2 є діючим учасником ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро", що підтверджується Статутом Товариства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Колегія суддів зазначає, що право учасника товариства на отримання інформації про господарську діяльність товариства, основною правовою формою організації та здійснення якої є господарський договір, безпосередньо передбачено у п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Таким чином, встановивши, невиконання відповідачем у добровільному порядку імперативного обов'язку надання учаснику Товариства відповідної інформації на його вимогу згідно зі ст. 5 та ч. 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, оскільки Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" чітко та безальтернативно визначений порядок звернення учасника товариства до товариства із запитами про інформацію та порядок і обов'язок товариства надати відповідну інформацію, то саме в такий спосіб зобов'язані діяти учасники спірних правовідносин.
Щодо надання оборотно-сальдових відомостей по субрахунках № 361 та 631 представник позивача уточнив, що ці документи є частиною "документів бухгалтерського обліку" і позивач просив сформувати їх станом на одну лише дату 31.12.2023 , а не за певний період.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про виконання цієї вимоги і відхиляє доводи відповідача, що Товариство взагалі не складає такі відомості, оскільки вони не передбачені формами бухгалтерської програми С1. Водночас, відповідач не надав ніяких доказів технічної неможливості формування Товариством таких відомостей, вони є частиною бухгалтерської документації підприємства (це загально відомий факт), а за своєю назвою вони покликані саме формувати достовірність бухгалтерського обліку, тому можуть бути надані на вимогу учасника Товариства.
Відповідач в якості заперечення проти обов'язку товариства видавати позивачу спірні документи просив звернути увагу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Відповідно до розділу 4 Статуту відповідача, учасник може одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності.
З цього відповідач робить висновок, що Товариство не зобов'язане надавати (надсилати) таку інформацію на вимогу учасника (лише забезпечувати ознайомлення в місці знаходження документів).
Відповідач також вказує, що згідно із ст. 12 Статуту ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» органами управління Товариством є Загальні збори учасників (п.12.1), що є вищим органом управління, а також директор (п.12.43) одноособовий виконавчий орган.
Згідно із п.12.47 статті 12 Статуту ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» директор Товариства підзвітний Загальним зборам учасників Товариства.
Відповідно до п.12.25 статті 12 Статуту ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» виконавчий орган Товариства зобов'язаний надати можливість ознайомитись із документами та інформацією.
Статут не містить обов'язку Товариства в цілому чи виконавчого органу надавати учаснику копії документів на його вимогу.
Також відповідач зазначив, що учасники, які бажають отримати від Товариства інформацію щодо діяльності ТОВ, повинні вжити ряд заходів, передбачених Статутом ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро». Зокрема, згідно з пп.12.7.2 п.12.7 ст. 12 Статуту, учасники товариства, які володіють сукупно 10 і більше відсотками статутного капіталу Товариства, можуть ініціювати питання щодо скликання загальних зборів та пропонувати на порядок денний питання (зокрема і про зобов'язання товариства надати спірні документи учаснику), вирішення яких дасть змогу ОСОБА_2 реалізувати своє право на управління Товариством.
Відповідач вважав, що тим самим Товариство, жодним чином не обмежує корпоративні права учасників, вимагаючи дотримання процедур, встановлених Статутом Товариства. Установчий документ, яким є Статут ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро», затверджений Загальними зборами учасників, його зміст їм відомий, Статут містить підписи учасників.
Таким чином, відповідач зазначив, що позивач погодився із передбаченим у Статуті порядком одержання інформації і документів щодо діяльності товариства, тому немає підстав трактувати поведінку товариства як порушення корпоративних прав позивача, як учасника Товариства.
У питанні пріоритету в застосуванні положень Статуту відносно положень Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що незалежно від узгодженого в Статуті учасниками товариства порядку, якщо аналогічні питання по іншому врегульовані Законом, то застосовуватися в першу чергу має Закон.
ЦК України передбачає, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 87 ЦК та ст. 11 ЗУ "Про ТОВ і ТДВ). Відповідно до ч. 1 ст. 82 ГК України засновницький договір є установчим документом ПТ і КТ, а статут є установчим документом AT, ТОВ і ТДВ.
Статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, обов'язки учасників, посадових осіб товариства та інших працівників, порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Доказів визнання недійсними положень Статуту ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро", на які посилаються сторони у спорі, суду не подано.
Статут Товариства може бути визнано недійсним виключно за правилами для визнання недійсним індивідуального акта ненормативного характеру, зокрема, з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.
Отже, за своєю правовою природою статут не є правочином ( статут затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у три чверті або простою більшістю голосів учасників) товариства ), і, відповідно, на нього не поширюються норми, які регламентують підстави недійсності правочинів. Статут це також не односторонній правочин, тому безпідставно вважати його положення (за аналогією із правочинами) істотними умовами, щодо яких засновники товариства досягли згоди і повинні неухильно виконувати їх як договірні зобов'язання, відмова від яких в односторонньому порядку буде неправомірною.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність першочергового застосування у даному спорі положень ст. 43 Закону.
Зазначене вказує на безпідставну відмову відповідача у наданні письмової інформації та копій всіх витребуваних документів учаснику Товариства ОСОБА_2. із надісланням на його поштову адресу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вмотивованим є висновок про задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують встановлені висновки суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням, без врахування релевантної практики Верховного Суду та спростовуються викладеним вище.
Крім того, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом апеляційної скарги у цій справі, складається з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Суд враховує, що заява ОСОБА_2. про ухвалення додаткового рішення (постанови) щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами подана до суду 25.03.2025 разом з відзивом на апеляційну скаргу, тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Із змісту поданої позивачем заяви вбачається, що на підтвердження понесення витрат надано договір про надання професійної правничої допомоги від 21.09.2023 №5/23, укладений з адвокатським об'єднанням "Дефініція", яким визначено зобов'язання останнього надавати професійну правничу допомогу.
Додатковою угодою від 06.12.2024 № 32 до зазначеного договору продовжено строк його дії до 30.12.2025.
Додатковою угодою від 24.03.2025 № 31/1 до договору сторони визначили, що розмір винагороди (гонорару), що сплачується виконавцю складає 10 000 грн відповідно до переліку та сум, які визначені в акті прийому-передачі виконаних робіт щодо супроводу в Північному апеляційному господарському суді судової справи № 925/925/1456/24.
Також заявником надано акт прийому-передачі виконаних робіт до договору від 24.03.2025, яким сторонами підтверджено надання адвокатським об'єднанням послуг на загальну суму 10 000 грн, а також рахунок на оплату від 24.03.2025 № 31/1/25.
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Кушніром Сергієм Володимировичем № 345, виданого 19.10.2009, копію ордера на надання правничої допомоги адвокатом Кушніром Сергієм Володимировичем у Північному апеляційному господарському суді.
Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти розміру витрат на відшкодування правничої допомоги, наданої позивачу, оскільки заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), а також враховуючи заперечення відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат відповідачу у розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині заявлені витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задоволенню.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1456/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1456/24 слід залишити без змін.
Крім того, пілягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог представника ОСОБА_2 адвоката Кушніра Сергія Володимировича про стягнення витрат пов'язаних з розглядом справи № 925/1456/24 у суді апеляційної інстанції, відмовити.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро Агро» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1456/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1456/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" (19515, Черкаська область, Черкаський район, с. Орловець, вул. Цвітківська, 44, ЄДРПОУ 38833440) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог представника ОСОБА_2 адвоката Кушніра Сергія Володимировича про стягнення витрат пов'язаних з розглядом справи № 925/1456/24 у суді апеляційної інстанції, відмовити.
5.Матеріали справи №925/1456/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 05.05.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко