Справа № 576/451/25
Провадження № 2/576/219/25
07 травня 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 576/451/25
за позовомОСОБА_1
доОСОБА_2
третя особа Степанівська селищна рада як орган опіки та піклування
пропозбавлення батьківських прав
учасники справи та представники: позивач представник позивача відповідач представник третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_3 не з'явилась не з'явилась
27 лютого 2025 року до Глухівського міськрайонного суду Сумської області через свого представника Українцеву К.Л. звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Позовна заява мотивована тим, що з 29.09.2025 року по 26.12.2019 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За період проживання у шлюбі у них народилось двоє дітей - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26.12.2019 року шлюб було розірвано. З моменту фактичного розірвання відносин відповідачка проживає окремо в іншому населеному пункті, вийшла заміж, має іншу сім'ю, у якій народила доньку. Спільні з позивачем діти постійно проживають з батьком. Відповідач не опікується дітьми а ні психологічно, а ні матеріально, не цікавиться їх життям та розвитком, не підтримує з ними контакт, не сплачує аліменти.
Задля юридичного врегулювання питання постійного місця проживання неповнолітніх дітей позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком. Відповідач у судове засідання не з'явилась, однак надала заяву про визнання позову у повному обсязі та повідомила суд, що не заперечує проти проживання дітей з батьком. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 були частково задоволені та визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 з батьком. У іншій частині позовних вимог відмовлено. На час звернення до суду з даною позовною заявою діти подовжують проживати з батьком, який займається їх вихованням. Відповідач з дітьми не поживає, проживати не хоче, життям, здоров'ям, освітнім процесом дітей не цікавиться, у розвитку дітей та їх утриманні участі не приймає.
13.02.2025 року рішенням виконавчого комітету Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області № 90 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, згідно якого орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно обох дітей.
Позивач в судовому засідання позов та доводи на його обґрунтування підтримав у повному обсязі. Додав, що у червні 2018 році йому зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що якщо він не забере до себе дітей, вона віддасть їх до інтернату. Він одразу забрав дітей до себе і вони живуть разом до цього часу. Доньці на той час було 8 років, сину півтора року. В судовому порядку стягував з колишньої дружини аліменти, але до примусового виконання не передавав, бо не розраховує на їх сплату. Зараз планує повторно одружитись і щоб дружина всиновила дітей, доглядала за ними.
Представник позивача - адвокат Українцева К.Л. у судовому засіданні позов підтримала повністю, з підстав наведених у ньому. Просила суд позов задовольнити.
Від представника органу опіки та піклування Степанівської селищної ради на електронну пошту суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 84). Представник органу опіки також була особисто присутня в підготовчому судовому засіданні та підтримала позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. До суду надала заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, щодо задоволення позову не заперечує. Повідомила, що проживає далеко від міста Глухів з іншим чоловіком та дитиною, бажання їхати у судове засідання не має, зв'язок із дітьми давно втратила (а.с. 66, 68).
Опитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 повідомила, що не заперечує щодо позбавлення батьківських прав її матері ОСОБА_2 , оскільки остання її долею не цікавиться, ініціативи у спілкуванні з дітьми майже не проявляє, здебільшого донька телефонує матері, однак остання неохоче з нею спілкується; з братом мати спілкується лише коли вони розмовляють по телефону; подарунків не надсилає. Раніше, коли була із матір'ю, то завжди доглядала за братом та сестрою, допомагала по господарству. Мати покладала на неї свої обов'язки, а сама займалась власними справами. З татом такого немає. Діти мають добрі відносини з татовою подругою. Брат називає її мамою. Останній раз бачила матір у суді, коли вирішувалось питання про їх місце проживання.
Заслухавши позивача та його представника, пояснення неповнолітньої ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного.
Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 9).
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26.12.2019 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).
17.05.2024 року Глухівським міськрайонним судом Сумської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 15).
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2024 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_7 за місцем його проживання разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 12-14).
Згідно довідки відділу ЦНАП Степанівської селищної ради № 53-11-11 від 24.01.2023 року ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 25).
З акту обстеження матеріально - побутових умов проживання сім'ї вбачається, що неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в задовільних умовах, їх вихованням займається батько, мати з ними не проживає (а. с. 16).
Згідно довідок Степанівського ліцею Степанівської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 9-В класі, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2-Б класі Степанівського ліцею. Вихованням дітей займається батько: відвідує батьківські збори, спілкується з класними керівниками, цікавиться шкільним життям дітей. Мати у закладі освіти не з'являлась, участі у вихованні дітей не приймає (а.с. 23-24).
З довідок КНП Степанівської селищної ради «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини», вбачається, що на прийоми до лікаря по хворобі, на профогляди, вакцинації з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приходить тато ОСОБА_1 (а.с. 22).
З довідок ФОП ОСОБА_8 , вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді підсобного робітника ФОП ОСОБА_8 , по роботі характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с. 25, 26).
Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, у розшуку не перебуває (а.с. 26).
У висновку органу опіки та піклування виконкому Степанівської селищної ради від 13.02.2025 № 90 вказано, що з моменту фактичного розірвання шлюбу діти проживають разом із батьком ОСОБА_1 . Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2024 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком. Неповнолітня ОСОБА_4 , яка досягла 14 років, може вільно обирати місце проживання. На сьогодні вона проживає разом із батьком.
Батько дітей повідомляє, що самостійно піклується про дітей, які перебувають на його повному утриманні. ОСОБА_9 не приділяє уваги розвитку своїх дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з ними, не створює умов для належної освіти.
Згідно довідок Степанівського ліцею Степанівської селищної ради від 22.01.2025 ОСОБА_1 займається вихованням своїх дітей (відвідує батьківські збори, спілкується з класними керівниками по телефону, цікавиться шкільним життям дітей). ОСОБА_9 контакту з ліцеєм не підтримує, шкільним навчанням дітей не цікавиться, батьківські збори не відвідує.
03.02.2025 працівниками служби у справах дітей здійснено візит до родини ОСОБА_1 за його місцем проживання: АДРЕСА_1 , та встановлено, що батько з дітьми проживають у будинку, який складається з 1 житлової кімнати, кухні, коридору. У помешкання належний санітарний стан, є необхідні меблі, діти забезпечені одягом та взуттям відповідних сезону та розміру, шкільним приладдям, технікою для навчання, продуктами харчування.
Діти повідомили, що з матір'ю не спілкуються, інколи вона телефонує, більше двох років не відвідувала їх та не цікавилась їхнім життям. Зі святами дітей не вітає.
Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Степанівської селищної ради.
Свиридов не з'явився на засідання, від нього надійшла заява з проханням розглянути питання без його участі, так як він не може бути присутнім особисто з поважних причин.
ОСОБА_9 також не з'явилась, надіслала заяву, в якій повідомила, що вона проживає разом з новою сім'єю, чоловіком та донькою, та не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , так як втратила з ними зв'язок ще сім років тому і не має можливості їх утримувати.
Враховуючи викладене, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 (а.с. 17-18).
Суд не може взяти до уваги висновок органу опіки та піклування з огляду на те, що він є недостатньо обґрунтованим, об'єктивно нічим не підтверджений та суперечить інтересам дітей, які потребують материнської участі у їх вихованні. Рішення прийняте за відсутності відповідача, не містить об'єктивних її характеристик, не з'ясовано та не надано оцінки дійсних мотивів поведінки матері та можливих причин ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Суд звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування є таким, що має рекомендаційний характер, та повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року (справа № 243/13192/19-ц).
В даному випадку висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав є недостатньо обґрунтованим, не містить посилань на виключні обставини, які могли б бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Посилання позивача на те, що діти проживають разом із ним та не бачаться із відповідачкою не є підставою для позбавлення матері батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Аналогічні висновки були висловлені у постанові Верховного Суду у постанові від17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17.
Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року, справа № 320/5094/19).
Не може бути достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав і доводи позивача про те, що відповідач належним чином не утримує дитину.
Думка дитини щодо позбавлення одного з його батьків батьківських прав не може бути єдиною підставою, яка враховується судом при вирішенні спору, оскільки така думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через свій вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї в тому числі зі сторони іншого з батьків. Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 705/3040/18).
Посилання позивача на те, що він бажає одружитися знову та щоб його майбутня дружина усиновила дітей не може бути прийняте до уваги, позаяк жодним чином не впливає на відносини матері і дітей.
Наявні в матеріалах справи копія письмової заяви ОСОБА_2 від 22.01.2025 до органу опіки та піклування, а також аналогічна за змістом заява від 01.04.2025, що була надіслана відповідачкою до суду, про те, що вона просить суд розглядати справу про позбавлення її батьківських прав без її участі та не заперечує проти позбавлення її прав відносно обох дітей, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відсутні докази щодо мотивів подання відповідачкою таких заяв. Висловлена відповідачкою позиція є важливою для інтересів дитини, а тому важливе значення мають її мотиви та добросовісна процесуальна поведінка, що підтверджена належними і допустимими доказами, які в матеріалах справи відсутні.
Не можуть бути доказами надані позивачем «Підтвердження» від депутата ОСОБА_10 (а.с. 20-21) та 9 фізичних осіб (а.с. 27-31), оскільки вони відібрані у невизначений процесуальним законом спосіб.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2021 року (справа № 459/3411/18).
В даному випадку судом не встановлено виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 07 травня 2025 року.
Суддя Л.М Усенко