Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/510/25
Провадження № 2/945/904/25
07 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-БАНК», Банк, позивач) через свого представника в системі «Електронний суд» звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості у розмірі 35 448,59 грн, а також просили стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову Банк зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-БАНК» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. 26.12.2020 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101066905, щодо надання останньому кредиту в розмірі 25 000,00 грн строком на 39 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п.п. 3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору: 25 000,00 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 25.03.2024 року, терміном на 39 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 50,00 річних. Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0,00 грн.
Крім того, позивач зазначає, що станом на 15.03.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором склала суму в розмірі 35 448,59 грн, яка складається з: 20 781,94 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 14 666,65 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2025 року позовну заяву АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху.
21 березня 2025 року представник АТ «А-БАНК» в системі «Електронний суд» сформувала до Миколаївського районного суду Миколаївської області заяву про усунення недоліків, в якій остання надала докази направлення позовної заяви відповідачу та просить вважати недоліки позовної заяви усунутими.
Матеріали цивільної справи містять докази направлення позивачем копії позовної заяви з доданими до неї документами за адресою реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 (а. с. 39-40).
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі направлялись відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання останнього рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до поштового конверту з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 011 323 661 21 не вручено та повернулося з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 49).
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року року у справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.
Отже, суд розцінює відповідача як такого, що належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
02.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-БАНК» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а. с. 9).
Згідно копії паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», 26.12.2020 року споживач ОСОБА_1 уклав з Банком кредитний договір (беззалоговий) щодо надання останньому кредиту на придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг в розмірі 25 000,00 грн, строком на 36 місяців безготівковим шляхом зі сплатою процентів у розмірі 50 відсотків річних та комісії в розмірі 0 грн; пунктом 4 передбачено порядок повернення кредиту в розмірі 1 361,37 грн щомісячно, строк на 36 місяців; відповідно до п. 6. Інші важливі аспекти вбачається, що споживач ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту; 26.12.2020 року о 16:22 ОСОБА_1 підтвердив підписання простим електронним підписом, ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг (а. с. 10).
Відповідно до копії заяви Клієнта № ABH0CT155101066905 від 26.12.2020 року, відповідач ОСОБА_1 на підставі особистого волевиявлення просив надати АТ «А-БАНК» кредит на таких умовах: 1. Вид кредиту - кредит; 2. Тип кредиту - беззалоговий; 3. Мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; 4. Сума кредиту - 25 000,00 грн; 5. Строк кредиту - 36 місяців; 6. Процентна ставка (фіксована) - 50 %; Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010765876. Рахунок для внесення платежів - UA483077700000029094111968617. Погодився з тим, що ця Заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-БАНК» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір, а також підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-БАНК», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а. с. зворот 10).
Як вбачається з копії таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, ОСОБА_1 26.12.2020 року отримав 25 000,00 грн та зобов'язувався 25 числа кожного місяця вносити суму платежу у розмірі 1 361,27 грн (а. с. 11).
Відповідно до розрахунку заборгованостi за договором № ABH0CT155101066905 вiд 26.12.2020 року, укладеного мiж АТ «А-БАНК» та клiєнтом ОСОБА_1 , станом на 15.03.2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 35 448,59 грн, що складається з: залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 20 781,94 грн та залишку заборгованості за процентами - 14 666,65 грн (а. с. 12).
Згідно з копії меморіального ордеру № TR.16201579.20769.2256 від 26.12.2020 року, відповідач ОСОБА_1 отримав 25 000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101066905 від 26.12.2020 року (а. с. 13).
Відповідно до виписки по кредиту від 15.03.2025 року за період з 26.12.2020 року по 14.03.2025 року у клієнта ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 35 448,59 грн (а. с. 13 зворот-15).
До матеріалів цивільної справи також додані: Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 17), витяг з Державного реєстру банків (а. с. зворот 18), Статут АТ «А-БАНК» (а. с. 19-22).
Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в статті 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, підписаний електронним підписом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд, належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено укладання між сторонами 26.12.2020 року кредитного договору в електронному вигляді та надання відповідачу в користування кредитних коштів в розмірі 25 000 грн з погодженням сторонами умов щодо сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % річних.
Однак, внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 35 448,59 грн, що підтверджується випискою по кредиту та розрахунком заборгованості, складеним представником позивача.
Виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, тощо.
Відповідач розрахунок Банку не спростував, свого контррозрахунку суми заборгованості ним надано не було. Також не було надано доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань.
Досліджені під час розгляду справи є належними та допустимими, у своїй сукупності достатніми для висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При відкритті провадження у справі суд встановив надходження та зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки позовні вимоги АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 275, 280-289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 207, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 634, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101066905 вiд 26.12.2020 року у розмірі 35 448,59 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні найменування сторін:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного судового рішення - 07.05.2025 року.
Суддя І.В. Павленко