Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/301/22
Провадження № 1-кп/945/243/25
Іменем України
07 травня 2025 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь дистанційно
з приміщення ДУ “Миколаївський слідчий ізолятор»),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в залі суду в м.Миколаєві в режимі відеоконференції з Державною установою “Миколаївський слідчий ізолятор» кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2021 року за №12021152260000458, за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Трихати Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 12.10.2021 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; 05.10.2023 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.4 ст.185 КК України до 6 років позбавлення волі,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим 12.10.2021 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік та маючи не зняту і не погашену в установленому порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та вчинив новий злочин при наступних обставинах.
Так, 13.12.2021 року, близько 23:00 години, ОСОБА_7 проходив біля багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де останній побачив, біля першого підїзду, припаркований автомобіль «ВА3-2106», д/н НОМЕР_1 , бежевого кольору, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 . В цей час, у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне збагачення, шляхом заволодіння матеріальними цінностями, а саме, будь-яким майном, що знаходилось у вище вказаному автомобілі, з метою його подальшого обернення на свою користь.
Реалізуючи зазначений протиправний намір, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_7 , скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підійшовши до лівих пасажирських дверцят автомобілю «ВАЗ-2106», д/н НОМЕР_1 , натиснув на ручку, якою обладнані дверцята, таким чином застосувавши фізичну силу, відчинив їх та проникнув в середину салону автомобілю, звідки вчинив крадіжку металевої каністри об?ємом 20 л, вартістю 183 гривні 33 копійки та автомобільного колсса «Forward Dinamic 730», вартістю 633 гривні 33 копійки.
Заволодівши вищевказаним майном, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 816 гривень 66 копійок.
Крім того, 15.12.2021 року, близько 23:00 години, ОСОБА_11 перебував на території гаражного кооперативу «Центр», що розташований по вул.Шкільній в смт.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області.
В цей час у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне збагачення, шляхом заволодіння
матеріальними цінностями, а саме, будь-яким майном, що знаходилось у гаражному приміщенні № НОМЕР_2 , яке розташоване на території вищевказаного гаражного кооперативу та перебуває у користуванні ОСОБА_12 , з метою його подальшого обернення на свою користь.
Реалізуючи зазначений протиправний намір, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_7 , скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підійшов до вхідних металевих воріт, що ведуть у середину гаражного приміщення, де за допомогою заздалегідь заготовленого молотку, збив металеву решітку, якою обладнаний вентиляційний отвір, що розташований зверху вхідних воріт, які ведуть до гаражного приміщення.
Після чого, ОСОБА_7 , перелізши через вентиляційний отвір, потрапив у середину гаражного приміщення, звідки вчинив крадіжку грошових коштів у сумі 1000 гривень.
У подальшому ОСОБА_7 з викраденими грошовими коштами з місця скоєння злочину зник та розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 1000 грн.
Дії ОСОБА_7 , кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище та до іншого приміщення.
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_7 щодо пред'явленого обвинувачення, позиція потерпілих та висновки суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень. Вчинення правопорушень мотивував своїм скрутним матеріальним становищем.
Потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_10 надав заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 без його участі; матеріальну шкоду відшкодовано у повному обсязі; цивільний позов не заявлявся. Крім того, потерпілий ОСОБА_10 просив обвинуваченого ОСОБА_7 суворо не карати.
Потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_12 надав заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 без його участі; матеріальну шкоду не відшкодовано; цивільний позов не заявлявся. Крім того, потерпілий ОСОБА_12 просив покарати обвинуваченого ОСОБА_7 суворо.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
ІІІ. Мотиви суду при призначенні покарання.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до правової позиції, викладеної ОП ККС Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 року у справі №278/1566/21, закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн. (ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2021 рік»).
Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Водночас, вартість викраденого майна за кожним епізодами на день вчинення кримінальних правопорушень є меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме: 816 грн 66 коп та 1000 грн 00 коп.
При цьому, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння їх з проникненням у інше приміщення та сховище, у відповідності до положень ч.3 ст.337 КПК України, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною ОП ККС Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі №278/1566/21.
Згідно ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч.1 ст.12 КК).
З огляду на зміст ч.1 ст.162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч.3 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого ОСОБА_7 .
Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до сховища та іншого приміщення.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
При цьому, суд бере до уваги покази самого обвинуваченого, надані ним у суді, які повністю узгоджуються з письмовими доказами.
Згідно з положеннями ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, у Рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлені.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч.1 ст.19 КК України, однак відповідно до ст.12 КК України вчинив кримінальний проступок.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який є особою молодого віку, неодружений, офіційно не працевлаштований, на день ухвалення вироку - раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, за місцем проживання характеризувався нейтрально; стан його здоров'я, який на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; тяжкість кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків, щире каяття ОСОБА_7 , його активне сприяння розкриттю злочину та його ставлення до скоєного, який шкодує про те, що сталося.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що за вчинення кримінального проступку. Передбаченого ч.1 ст.162 КК України ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді обмеження волі, в межах санкції інкримініруємої йому статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Крім того, ОСОБА_7 слід призначити покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань. Обмежень, передбачених ч.3 ст.56 КК України, судом не встановлено. Таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
ІV. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
У кримінальному провадженні цивільні позови не заявлялися.
Речовими доказами у кримінальному провадженні є: змив з руля автомобіля “ВАЗ-2106», д/н НОМЕР_1 , замок з багажника автомобіля, фіксуючий болт з кільцем (стопорним), замок, фрагмент металевої решітки, молоток. Вказані речові докази передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області.
Також, речовими доказами у кримінальному провадженні є металева каністра червоного кольору, об'ємом 20 л та автомобільне колесо “Forward Dinamic 730». Вказані речові докази передані на відповідальне зберігання ОСОБА_10 .
Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення: судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/115-22/724-ТВ від 21.01.2022 року - 1372 грн 96 коп.; судово-товарознавчої експертизи № 409 від 28.01.2022 року - 150 грн 00 коп.; судової трасологічної експертизи № СЕ-19/115-22/1596-ТР від 14.02.2022 року - 1202 грн 34 коп.; судової трасологічної експертизи № СЕ-19/115-22/72-ТР від 12.01.2022 року - 858 грн 10 коп.; судової трасологічної експертизи № СЕ-19/115-21/17016-ТР від 29.12.2021 року - 858 грн 10 коп.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні.
Оскільки процесуальні витрати документально підтверджені, вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 .
У цьому кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_7 не застосовувався. Враховуючи те, що станом на день ухвалення вироку ОСОБА_7 вже відбуває покарання у виді позбавлення волі, призначене попереднім вироком, суд вважає, що до набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого обирати не слід.
Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднати покарання, призначене за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05.10.2023 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 (шести) років 1 місяця позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з дня його фактичного затримання.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні не обирати.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення: судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/115-22/724-ТВ від 21.01.2022 року - 1372 грн 96 коп.; судово-товарознавчої експертизи № 409 від 28.01.2022 року - 150 грн 00 коп.; судової трасологічної експертизи № СЕ-19/115-22/1596-ТР від 14.02.2022 року - 1202 грн 34 коп.; судової трасологічної експертизи № СЕ-19/115-22/72-ТР від 12.01.2022 року - 858 грн 10 коп.; судової трасологічної експертизи № СЕ-19/115-21/17016-ТР від 29.12.2021 року - 858 грн 10 коп, а всього 4441 (чотири тисячі чотириста сорок одна) грн 50 коп.
Речові докази: змив з руля автомобіля “ВАЗ-2106», д/н НОМЕР_1 , замок з багажника автомобіля, фіксуючий болт з кільцем (стопорним), замок, фрагмент металевої решітки, молоток, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області - знищити.
Речові докази: металева каністра червоного кольору, об'ємом 20 л та автомобільне колесо “Forward Dinamic 730», які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_10 - вважати такими, що повернені власнику.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
07.05.2025