Справа № 489/3541/25
кримінальне провадження
№1-кс/489/1129/25
07 травня 2025 р. м. Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красний Луч Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проходив військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.3 ст. 413 КК України,
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_5 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
21.06.2024 солдат ОСОБА_4 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2024 № 176 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 21.06.2024, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення місця служби, останній встановленого порядку несення служби дотримувався та виконував покладені на нього завдання.
Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, 30.06.2024 о 20 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, та проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце військової служби у районі зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 , яке було визначене неподалік населеного пункту АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза його межами, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що самовільно залишив місце служби, з 30.06.2024 по теперішній час.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, технічне майно, майно зв'язку тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону притягаються до відповідальності згідно із законом.
Пунктом 13 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання майна військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225 визначено, що військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників; умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати.
Відповідно до пунктів 11, 50, 57 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі Інструкція), особи, які одержали військове майно для перевезення, відповідають за його збереження відповідно до вимог чинного законодавства, облік військового майна (крім бронетанкового озброєння і техніки, автомобільної техніки і майна, електрогазової техніки та майна, засобів інженерного озброєння і техніки служби пального) ведеться загалом за підрозділом у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ), у якій на кожний вид військового майна виділяється окремий розділ. Військове майно, яке видане в користування військовослужбовцям підрозділу ставиться на облік у книзі обліку військового майна, виданого військовослужбовцям. Видавання військового майна зі складу військової частини в тимчасове користування на строк більше місяця оформлюється накладними на видавання (здавання) або накладними (форма № 3-3).
У відповідності до вимог п.п. 9, 13 та 15 «Положення про порядок обліку, зберігання, та використання військового майна у Збройних Силах України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225, встановлено, що облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації (далі - облікові документи) даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу. Військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників. Умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати та відповідати вимогам вибухопожежобезпеки. Порядок зберігання, використання і технічного обслуговування військового майна визначається статутами Збройних Сил, цим Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводів-виробників.
З огляду на вказане, солдат ОСОБА_4 , під час поводження з іншим військовим майном, повинен був зберігати при собі видане майно та вчиняти всі необхідні дії, які б унеможливлювали її втрату чи викрадення.
Також, згідно вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX, установлено, що військовослужбовці зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоди. Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Однак, 22.06.2024 солдатом ОСОБА_4 в приміщенні штабу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , отримано у службове користування інвентарне військове майно, а саме: військовий котелок зразку НАТО, вартістю 00 грн., 98 коп., окуляри захисні балістичні (Німеччина), вартістю 1413 грн., 13 коп., чохол фляги польової ТУ2021 В3, вартістю 403 грн., 31 коп., фляга індивідуальна польова ТА, вартістю 344 грн., 31 коп., на загальну суму 2162 гривень 32 копійок, про що наявні відмітки у роздавальній відомості від 22.06.2024 № 375 військової частини НОМЕР_1 .
Однак, не пізніше 30.06.2024 (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим) солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на території розташування підрозділів в/ч НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення вказаних нормативних документів, зберігання військовий котелок зразку НАТО, окуляри захисні балістичні (Німеччина, чохол фляги польової НОМЕР_2 , фляга індивідуальна польова ТА, не забезпечив та всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства, ввірений йому та отримані ним для службового користування військовий котелок зразку НАТО, окуляри захисні балістичні (Німеччина), чохол фляги польової НОМЕР_2 , фляга індивідуальна польова ТА на зберігання до військової частини не здавав та у порушення порядку збереження та використання військового майна, солдат ОСОБА_4 залишив без нагляду ввірене у службове користування військове майно, яке перебувало на відповідному інвентарному обліку речової служби та підлягало поверненню після користування ним до військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, ОСОБА_4 допустив втрату ввіреного йому для службового користування іншого військового майна, а саме: військовий котелок зразку НАТО, окуляри захисні балістичні (Німеччина), чохол фляги польової НОМЕР_2 , фляга індивідуальна польова ТА, чим спричинив шкоду військової частини НОМЕР_1 у розмірі 2162, 32 грн.
ОСОБА_4 18.03.2025 в порядку ч.1 ст. 278, ст. 135 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.3 ст. 413 КК України.
Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу подано одночасно з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.2 ст.187 КПК України, якщо слідчий, прокурор подав після подання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
При цьому, вирішуючи питання про затримання підозрюваного з метою приводу, суд вважає встановленими обставини, які дають підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки вони підтверджуються протоколами допитів свідків - співслужбовців підозрюваного з військової частини НОМЕР_1 , матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , копіями наказів тощо, іншими матеріалами кримінального провадження.
Також приходжу до висновку про існування ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, а саме переховування від органів слідства та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочинів, за викликами до слідчого не з'являється, його місце перебування невідоме, в зв'язку з чим останнього оголошено в розшук 01.04.2025, що дає підстави для тримання підозрюваного під вартою та прийняття судом рішення про затримання підозрюваного.
Враховуючи, що відповідно до вимог ч.4 ст.189 КПК України, прокурором доведено, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування і суду, вважаю необхідним постановити ухвалу про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу.
Керуючись ст.189, 190, 372 КПК України,
Дати дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу до Інгульського районного суду м. Миколаєва для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про дозвіл на затримання - до 07 листопада 2026 року.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного до суду; закінчення строку дії ухвали; добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді; відкликання ухвали прокурором.
Уповноваженій службовій особі в разі затримання підозрюваного негайно повідомити про це старшого слідчого-криміналіста Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.
Ухвала набирає законної сил з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя