Справа № 489/6260/24
Номер провадження 2/489/256/25
Іменем України
29 квітня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач або МТСБ України), третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені та інфляційних втрат
встановив
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені та інфляційних втрат, обґрунтовуючи вимоги тим, що Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, розглянуто кримінальне провадження №12018070000000204 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України за обвинуваченням ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні даного злочину та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід - ОСОБА_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді, які є характерними та виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду автомобіля на пішохода. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3 . Відповідно до вимог ст.55, 56 КПК України ОСОБА_1 визнано потерпілим у даному кримінальному проваджені, так як загибла ОСОБА_3 є моєю мамою. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не була застрахована. Закон передбачає, що страховою компанією відшкодовується потерпілому - фізичній особі відшкодування моральної шкоди при ДТП. Шкода, пов'язана із смертю потерпілого - Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. З 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата становила 3723 грн. 00 коп. Тобто, - Страховик в особі МТСБУ зобов'язане сплатити Позивачу, як потерпілому страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 44676 грн. 00 коп.
28.07.2021 року, Відповідачем в особі Заступника генерального директору МТСБУ Л.Білошоцької, прийнято рішення про відмову у страховому відшкодуванні. Таким чином, оскільки відповідачем МТСБУ, було отримано заяву про виплату страхового відшкодування 20.07.2021 року, то граничний строк виконання виплати страхового відшкодування настав 21.10.2021 року (90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), але Відповідач фактично не виконав зобов'язання до теперішнього часу, чим допущено значне прострочення виплати страхового відшкодування (грошового зобов'язання), в зв'язку з чим Позивач зазнав майнових втрат від знецінення грошових коштів, та має право на отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами. Отже, за період з 21.10.2021 року по 19.08.2024 року (включно), Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 44676 грн. 00 коп., з якої розмір трьох відсотків річних та індекс інфляції, згідно проведених розрахунків, становить: 18199,80 грн. - інфляційні втрати (підстава ч.2 ст.625 ЦК України); 1706,26 грн. - три відсотки (3%) річних (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України).
За період з 21.10.2021 року по 19.08.2024 (включно) розмір пені з суми 44676 грн. 00 коп. становить: 46195,12 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (підстава ст.992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності...»).
Представник позивача просив суд стягнути з "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ", на користь ОСОБА_1 , суму у розмірі 44676 грн. 00 коп. - моральної шкоди; Стягнути з "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ", на користь ОСОБА_1 - інфляційні втрати в сумі 18199 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 1706 грн. 26 коп., пеню (подвійна облікова ставка НБУ) в сумі 46195 грн. 12 коп; Зобов'язати орган (особу), що проводитиме примусове виконання даного рішення проводити нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму основного боргу в розмірі 44676 грн. 00 коп., з "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ" на користь ОСОБА_1 , починаючи з 21.10.2021 року до моменту виконання рішення.
10.09.2024 представник позивача надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд Стягнути з "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ", на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 суму у розмірі 44676 грн. 00 коп. - моральної шкоди; Стягнути з "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ", на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 - інфляційні втрати в сумі 18199 грн. 80 коп., пеню (подвійна облікова ставка НБУ) в сумі 46195 грн. 12 коп. Зобов'язати орган (особу), що проводитиме примусове виконання даного рішення проводити нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму основного боргу в розмірі 44676 грн. 00 коп., з "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ", ЄДРПОУ: 21647131 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , починаючи з 20.08.2024 року до моменту виконання рішення.
Представник відповідача скористався наданим йому процесуальним правом та подав відзив, в якому вказав, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013, саме на потерпілого при зверненні в суд покладається обов'язок подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Розділом ІІІ Закону визначено певний порядок здійснення МТСБУ регламентної виплати та визначені умови, за яких у МТСБУ виникає обов'язок по їх здійсненню, а також підстави для відмови у здійсненні регламентної виплати. У відповідності до положень ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. У даному випадку позивачем не доведено, що є непрацездатною особою, яка була на утриманні загиблої або мав на день її смерті право на одержання утримання. Матеріали даної справи не містять доказів, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, постраждалим учасником Революції Гідності та особою з інвалідністю внаслідок війни, особою з інвалідністю I групи, який особисто керує належним йому транспортними засобами, а також особою, що керував транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності. Не доведено, що транспортний засіб, яким керував заподіювач шкоди, був забезпечений полісом обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак страховик, з яким водієм укладено договір страхування, визнаний банкрутом та/або ліквідований. Відсутні також відомості, що по відношенню до керованого ОСОБА_4 транспортного засобу був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Отже, у даному випадку на заподіювача шкоди не поширюється дія п. 27.3 ст. 27, ст. 41 Закону у зв'язку із чим за викладених обставин у потерпілого не виникає законного права на отримання відшкодування моральної шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ.
Третя особа в судове засідання не з'явився, відзиву не подавав.
Ухвалою від 20.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.12.2024 судовий розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.02.2021 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді сім років і шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки. Даним вироком встановлено, що 13 липня 2018 року біля 22 години 44 хвилини, водій ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Jeep» моделі «Grand Cherokee» реєстраційний номер Словацької Республіки « НОМЕР_2 », разом з пасажиром гр. ОСОБА_5 , яка сиділа на передньому сидінні пасажира, рухався по вулиці Ужгородській в населеному пункті місто Перечин, по автодорозі «Н-13» сполученням «Львів-Самбір-Ужгород», зі сторони міста Великий Березний у напрямку міста Ужгород, проїжджаючи заокруглення дороги праворуч, що перед будинком №10, де дорога має дві смуги руху, по одній у кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.1. (вузька суцільна лінія) що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, порушуючи вимоги п.п. 1.3.; 2.3. «б»; 2.9. «а»; 10.1. та 12.1. «Правил дорожнього руху України», проявляючи неуважність до дорожньої обстановки що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не втримав автомобіль у межах своєї смуги руху, допустив виїзд правими колесами автомобіля на правий по ходу його руху тротуар та наїзд на бетонний бордюр мосту над канавою, після чого, проїхавши правим тротуаром змінив напрямок свого руху ліворуч та переїхавши через зустрічну смугу руху, виїхав на лівий походу його руху тротуар де біля будинку АДРЕСА_1 допустив наїзд на пішоходів гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_3 , які в той час рухалися тротуаром зі сторони міста Ужгорода у напрямку центру міста Перечин.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід гр. ОСОБА_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: травматичного розриву середньої сорочки і лівого шлуночка, дугоподібного розриву правої долі печінки, які супроводжувалися масивною внутрішньою кровотечею; переломів ребер зліва 2-8 по середньо-ключичній лінії з крововиливом в навколишні м'які тканини, і пошкодженням пристінкової плеври в проекції 5-6-го ребер; переломів 3-6-го ребер по біля ключичної лінії з пошкодженням пристінкової плеври (всі вищеописані переломи прямі); поперечного перелому грудини в області рукоятки грудини з крововиливом в навколишні м'які тканини; переломів ребер справа 1-11 по середньо ключичній лінії з крововиливами в навколишні м'які тканини і пошкодженням пристінкової плеври в проекції 4-7 ребер; переломів 2-9 ребер по біля хребтової лінії з крововиливами в навколишні м'які тканини; закритого перелому правого стегна в нижній третині; ділянок осадження на шкірних покривах правого плечового суглобу по передньо-внутрішній поверхні правого плеча в середній третині, по зовнішній передній поверхні правого передпліччя в верхній третині і середній третині, по передньо-боковій поверхні грудної клітини справа в проекції 3-8 ребер по середньо-ключичній лінії; на шкірних покривах черевної стінки зліва з переходом на задню поверхню грудної клітки; по передній поверхні лівого плечового суглобу в проекції лівої ключиці, по передній поверхні лівого плеча; лівого ліктьового суглобу, по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна з захватом лівого колінного суглобу, які є характерними та виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду автомобіля на пішохода, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 324 від 30.07.2018 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті гр. ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 позивач є сином померлої ОСОБА_3 .
Позивач звернувся до МТСБУ з заявою про виплату йому як потерпілому страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 44676,00 грн.
МТСБУ відповіло позивачу відмовою у відшкодуванні шкоди (номер справи №77736), оскільки в МТСБУ відсутні підстави для виплати моральної шкоди, оскільки згідно пункту 27.3 статт2 7 Закону вона відшкодовується у випадках, передбачених підпункту "г" статті 41.1 та підпункту "в" пункту 41.2 статті 41.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 27.3. статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Згідно з підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Так, відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону № 1961-ІV відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Згідно з п. 27.2 ст. 27 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Зазначена норма права за способом викладення змісту містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Таким чином, вирішальним в даному спорі є належність позивача до певної категорії осіб, яку закон наділяє правом на отримання відшкодування моральної шкоди.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте позивачем не надано відомостей про те, що він є непрацездатною особою та був на утриманні у своєї матері ОСОБА_3 . Відсутні у суду і відомості, які б відповідно до підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» давали б МТСБУ підстави для виплати моральної шкоди позивачу.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Враховуючи те, що позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження того, що позивача Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» віднесено до категорій осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, а також те, що на нього поширюється дія пункту 27.3 ст.27, ст. 41 вище вказаного Закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, в зв'язку із його недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені та інфляційних втрат.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Моторно (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07.05.2025.
Суддя В. В. Кокорєв