Справа № 487/971/25
Провадження № 2/487/1304/25
01 травня 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Універсальна товарна біржа «Миколаївська Нерухомість 2000», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
13 лютого 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Універсальна товарна біржа «Миколаївська Нерухомість 2000», в якій позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу 4-193 від 18 березня 2002 року, який зареєстрований універсальною товарною біржею «Миколаївська Нерухомість 2000» у «Журналі біржових операцій з нерухомим майно» за № 4-193 від 18 березня 2002 року та в подальшому зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим записом № 18220 від 04.04.2002.
Позов мотивований тим, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири був зареєстрований та товарній біржі без нотаріального посвідчення. Умови договору виконані у повному обсязі, право власності зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. Враховуючи викладене, позивача змушена звернутись до суду.
Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, залучено до участі у справі як третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
25 березня 2025 року надійшла заява представника позивача - адвоката Деміди В.В., в якій він зазначає, що позов підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі та треті особи в судове засідання не прибули повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, відзив на позов не подали.
У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що 18 березня 2002 року на Універсальній Товарній Біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» укладено договір купівлі-продажу 4-193, відповідно до якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 купили по 1/4 в квартирі АДРЕСА_1 .
Вказаний договір зареєстрований у «Журналі біржових операцій з нерухомим майно» за № 4-193 від 18 березня 2002 року та в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 04.04.2002 за реєстровим № 18220.
Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 р. на підставі ЦК України N 435-IV ( 435-15 ) від 16.01.2003, який набрав чинності 01.01.2004 р.
Відповідно до положень п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, що до яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Разом з цим, зі змісту договору купівлі-продажу 4-193 від 18 березня 2002 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований у «Журналі біржових операцій з нерухомим майно» за № 4-193 від 18 березня 2002 року.
Закон України «Про товарну біржу» в редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.
У відповідності з ч.2 ст. 47 ЦК УРСР , якщо одна зі сторін цілком або частково виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.
З матеріалів справи встановлено, що вищевказаний договір купівлі-продажу був укладений на біржі відповідно до ЗУ "Про товарну біржу", зареєстрований в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», виконаний сторонами, але на теперішній час укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна неможливо.
При вказаних вище обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню
Керуючись ст. ст.4, 7, 12, 89, 259, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), суд
Позовну заяву задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу 4-193 від 18 березня 2002 року, укладений на Універсальній Товарній Біржі «Миколаївська Нерухомість 2000», відповідно до якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 купили по 1/4 в квартирі АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Треті особи: Універсальна товарна біржа «Миколаївська Нерухомість 2000», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 44/15.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 01 травня 2025 року.
Суддя: З.М. Сухаревич