07.05.25 Справа № 469/511/25
2-а/469/23/25
07 травня 2025 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 06 травня 2025 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №119 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 січня 2025 року, винесену полковником ОСОБА_2 , про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн..
Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 77783237 із пенсійних виплат ОСОБА_1 на підставі постанови № 1190 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 30 січня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , до прийняття судом рішення у цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.4 ст.152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Пунктом 6 частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2025 року становить 908,40 грн..
Документа, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, позивачем до суду не надано.
Позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір» як учасник бойових дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 зроблено правовий висновок, за яким правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII. У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Водночас, оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону № 3551-XII, тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI.
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII. А стаття 22 цього ж Закону передбачає, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3551-XII.
Предмет позову, визначений у позовній заяві та заяві про забезпечення позову, не стосується соціального статусу позивача як учасника бойових дій та захисту пов'язаних з цим статусом прав, тому позивач не є особою, яка може бути звільнена у цій справі від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір» як учасник бойових дій.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст.152 КАС України.
Відповідно до ч.7 ст.154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.152 КАС України або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Заявник не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову з дотриманням встановлених ст.152 КАС України вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.152, 154, 294 КАС України, суд -
постановив:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П"ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: