Справа № 944/2301/25
Провадження №1-кс/944/336/25
07.05.2025 рокум.Яворів
Слідчий суддя Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
до слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області звернулася ОСОБА_2 зі скаргою на бездіяльність Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР, у якій просить зобов'язати уповноважених службових осіб СВ Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ст.189, ст.190, ст.191, ст.355, ст.356, ст.442 КК України, в сукупності з ч.4 ст.28 КК України; надати їй витяг з ЄРДР та вручити пам'ятку потерпілих.
В обґрунтування поданої скарги зазначає, що 17.04.2025 ОСОБА_2 була написана заява, яка зареєстрована у Яворівському РВП ГУНП у Львівській області ( ЖЄО № 8056), про вчинення кримінального правопорушення щодо шахрайства,вимагання, привласнення чужого майна, проти людяності, умисний психологічний примус, геноциду, заподіяння сильного болю, страждань по відношенню до неї, вчинених в умовах воєнного стану, компанією ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та Яворівського відділення Львівської філії ТзОВ « Газорозподільні мережі України».
Через небажання внести дані про злочин до ЄРДР ОСОБА_2 змушена була звернутись до слідчого судді зі скаргою. 28.04.2025 слідчий суддя Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 виніс ухвалу в справі № 944/2043/25, якою зобов'язав уповноважену особу Яворівського РВП ГУНП у Львівській області внести відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_2 про злочин та надати їй витяг з ЄРДР передбачений ст.214 КПК України за статтями, що зазначені у заяві про злочин , а саме ст. 189, ст. 190, ст. 191, ст. 355, ст. 356 , ст. 442 в сукупності з частиною четвертою статті 28 КК України вчинені в умовах воєнного стану.
Однак рішення слідчого судді на час звернення до суду не виконано. Так, ОСОБА_2 були двічі подані заяви про видачу витягу з ЄРДР та відомості про злочин не внесені до ЄРДР, витяг з ЄРДР по всіх статтях заявлених у заявах ОСОБА_2 не вручено, як і пам'ятки потерпілого.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 30.06.2020 № 298). Згідно з п. 1 глави 2 розділу I цього Положення до Реєстру вносяться зокрема відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
У пунктах 2, 9 глави 4 розділу ІІ Положення визначено, що на етапі внесення даних та створення (збереження) Реєстратором електронної форми «Правопорушення» здійснюється автоматичний контроль наявності в Реєстрі вже існуючого правопорушення з дублюючими даними. При цьому перевірка здійснюється за сукупністю відомостей про кримінальні правопорушення, які внесені до Реєстру всіма Реєстраторами, щодо повного збігу даних кримінального правопорушення за такими полями: прізвище, ім'я, по батькові заявника або потерпілого (найменування юридичної особи); інше джерело, з якого виявлено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; дата вчинення правопорушення; територія вчинення правопорушення.
При встановленні факту здійснення досудового розслідування стосовно аналогічних правопорушень (дублікатів), заяви і повідомлення про які надійшли з різних джерел, прокурор, керівник органу прокуратури об'єднує такі матеріали в одне провадження, після чого Реєстратор у цьому кримінальному провадженні (слідчий, керівник органу досудового розслідування, дізнавач, керівник органу дізнання, прокурор, керівник органу прокуратури) за допомогою функції присвоює одному з них статус «дублікат».
Слідчим суддею встановлено, що, звертаючись 17.04.2025 до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, щодо шахрайства, вимагання, привласнення чужого майна, проти людяності, умисного психологічного примусу, геноциду, заподіяння сильного болю, страждань по відношенню до заяника, вчинені в умовах воєнного стану ОСОБА_2 порушувала питання щодо внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 189; ст. 190, ст. 191. ст. 355, ст. 356, ст.442, які на його думку вчинені, компанією ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та Яворівського відділення Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України». Однак, вказані обставини вже були предметом розгляду слідчого судді.
Як вбачається з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 24.04.2025 у справі №944/2043/25 скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР задоволено частково. Зобов'язано службову особу Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_2 , яка 18.04.2025 була зареєстрована у Журналі єдиного обліку Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області за №8056, та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у строк, передбачений ч.1 ст.214 КПК України.
Таким чином, заява ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 17.04.2025 вже була предметом розгляду слідчим суддею у справі № 944/2043/25.
Натомість, заявником знову подано скаргу до суду на бездіяльність службових осіб Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області щодо невнесення таких відомостей до ЄРДР на підставі поданої ОСОБА_2 заяви за аналогічних обставин та тих самих подій.
На переконання слідчого судді, чергове звернення ОСОБА_2 до суду з тим самим питанням, яке вже було предметом судового контролю, свідчить про зловживання останньою своїми процесуальними правами.
Норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження, але разом з тим, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні, а також кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України). Відповідно до практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania, заява №28342/95, від 28 листопада 1999 року, §61, 62).
Слідчий суддя констатує, що має місце повторне подання ОСОБА_2 скарги до слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області з приводу бездіяльності службових осіб Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою щодо тих самих обставин, які вже вирішені по суті слідчим суддею, а тому права ОСОБА_2 вже захищені судом в порядку, передбаченому КПК України. Отже вказані дії містять ознаки зловживання заявником своїми процесуальними правами.
Так, під зловживанням правом, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, слід розуміти випадки, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (рішення у справах «М. проти Сполученого Королівства» та «Філіс проти Греції»), що є неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такому разі уся процедура судового розгляду є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такі зловживання є сутяжницькими, а скарги - завідомо безпідставними (явно необґрунтованими), що мають штучний характер.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 676/7346/15-к).
Використання цього інституту також має місце в практиці Конституційного Суду України (КСУ), який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 №213-1(І)/2018).
Частинами 2, 3 статті 304 КПК визначено, що скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною 1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Перевіривши й оцінивши відомості, наведені у скарзі і доданих матеріалах, слідчий суддя вважає, що наявні підстави, визначені п. 2 ч.2 ст. 304 КПК, відтак таку скаргу належить повернути скаржнику.
Керуючись ст. ст. 3, 7, 214, 303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі її заяви про кримінальне правопорушення від 17.04.2025 - повернути особі, яка її подала, без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1