Справа № 752/9904/25
Провадження № 2-з/752/89/25
Іменем України
05 травня 2025 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авдєєва Бориса Миколайовича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн, надані йому в борг за розпискою.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Представник позивача адвокат Авдєєв Б.М. повторно подав заяву про забезпечення позову.
Згідно з вимогами вказаної заяви представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, належні ОСОБА_2 за адресами:
- АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2389549980000;
- АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205452280000;
- АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205409980000;
- АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205381080000;
- АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205348380000;
- АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205321580000;
- АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205298580000;
- АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205276880000;
- АДРЕСА_12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205256480000;
- АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205048380000;
Також просить заборонити будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам чи іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, також заборонити ОСОБА_2 та іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які роботи, які мають на меті або пов'язані з переробкою, реконструкцією, демонтажем, підготовчими будівельними роботами чи будь-якими іншими будівельними та ремонтними роботами, роботами щодо облагородження території чи будь-якими іншими роботами, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, до набрання рішенням суду законної сили.
Подана заява обґрунтована тим, що відповідач є власником десяти магазинів, розташованих за вищезазначеними адресами. 17 квітня 2025 року та 22 квітня 2025 року відповідач розмістив на сайті ОЛХ оголошення про продаж цих десяти магазинів, оголошення мають контактні дані відповідача, адреси та площі магазинів співпадають. А отже, відповідач вживає заходів для відчуження майна для того, щоб зробити стягнення боргу неможливим, і таким чином бажає ухилитися від виконання своїх зобов'язань та виконання рішення суду. Відсутність в заяві про забезпечення позову вартості майна, не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову. Заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними предмету позову та водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого матеріального становища відповідача до розгляду справи по суті. Разом з цим, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, про вжиття яких просить позивач. З огляду на викладене існує обґрунтована ймовірність неможливості стягнення грошових коштів у разі задоволення позову про стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
З урахуванням положень ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликались, у зв'язку з чим, фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн за невиконання зобов'язань відповідача за договором позики. На підтвердження передачі грошей відповідач власноруч написав розписку від 05 травня 2023 року, та, як зазначає позивач, отримав кошти. Грошові кошти відповідач відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 31 жовтня 2024 року.
Із надано витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 квітня 2025 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належать нежитлові будівлі за адресами: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2389549980000; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205452280000; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205409980000; АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205381080000; АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205348380000; АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205321580000; АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205298580000; АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205276880000; АДРЕСА_12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205256480000; АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2205048380000.
Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, наразі за встановлених судом обставин, вбачається, що між сторонами у справі дійсно існує спір з приводу стягнення коштів за договором позики. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачем може бути вчинено подальші дії щодо відчуження належного йому майна, що може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення боргу.
Таким чином, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2389549980000 загальною площею 76 кв.м, з урахуванням відсутності достовірних відомостей щодо вартості всіх належних відповідачу об'єктів нерухомості, є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.
У даному випадку розгляд заяви про забезпечення позову розглядається без виклику учасників процесу, процесуальний закон не зобов'язує ані суд, ані заявника надсилати заяву про забезпечення позову іншій стороні, а тому відповідач не може доводити недоцільність або неспівмірність застосованих заходів.
Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить суд заборонити будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам чи іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, також заборонити ОСОБА_2 та іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які роботи, які мають на меті або пов'язані з переробкою, реконструкцією, демонтажем, підготовчими будівельними роботами чи будь-якими іншими будівельними та ремонтними роботами, роботами щодо облагородження території чи будь-якими іншими роботами, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, до набрання рішенням суду законної сили.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23) зазначено, що "...арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)). Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів."
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2389549980000 загальною площею 76 кв.м, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58840827 від 18.06.2021.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авдєєва Бориса Миколайовича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.
Накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2389549980000 загальною площею 76 кв.м, яка належить ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58840827 від 18 червня 2021 року;
У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_10 ;.
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_11 .
Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Слободянюк