Справа № 146/2108/24
"02" травня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Мороза І.С.
за участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ТОВ «Коллект Центр»
відповідач: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
представник позивача: адвокат Морозова В.В.
представник відповідача: адвоката Савченко (Войтович) Л.В.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
25 грудня 2024 року до Томашпільського районного суду Вінницької області за підсудністю надійшла позовна заява представника ТОВ «Коллект Центр», що розташоване в м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 до ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором та судових витрат.
Представник ТОВ «Коллект Центр» позов обґрунтував наступним.
11 квітня 2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1938633.
Згідно п.1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Відповідно до п. 2 договору про надання позики: сума позики становить 5100 грн, процентна ставка становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
30 грудня 2021 року було укладено договір № 30-12/2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1938633.
10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1938633.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 1938633 від 11 квітня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 15908,65 грн. з яких: 5100 грн. заборгованості за основним зобов'язанням; 10636,22 грн. заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, інфляційні збитки - 148, 96 грн; нараховані 3% річних - 23,47 грн.
Відповідач не повернув отримані кредитні кошти.
Окрім того позивач вказує, що поніс судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
3 лютого 2025 року надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому остання просила застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити ТОВ «Коллект центр» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано наступним.
За твердженням позивача, між ТОТ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем 11.04.2021 укладено договір позики №1938633 Строк кредитування згідно договору становить 30 днів. Отже, право вимоги у первісного кредитора до відповідача виникло з 11.05.2021. Також з 11.05.2021 розпочався і перебіг строку позовної давності за договором. Таким чином, строк позовної давності за позовом про стягнення заборгованості за договором закінчився 11.05.2024. Разом з тим, позовна заява подана у грудні 2024 р., отже, за межами строку позовної давності.
Також в відзиві представник відповідача зазначив, що позивачем не підтверджено факту укладення договору та не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.Окрім того, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем жодним чином не підтверджений. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту у розмірі 5 100 грн. за договором. Позивач не надав доказів того, що на момент подання позову у нього існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в позовній заяві.
Крім цього представник відповідача в відзиві зазначає про звільнення від сплати відсотків за користування кредитом у зв'язку з тим, що чоловік відповідачки є військовослужбовцем/учасником бойових дій, відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також у відзиві вказано, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Незважаючи на це, у договорі розмір денної процентної ставки становить 1, 99 % в день протягом встановленого договором 30-денного строку кредитування, що є у майже два рази вищим за встановлений максимальний розмір денної процентної ставки.
Щодо норми про стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитом, стороною відповідача зазначено, що то, по-перше, дана норма не передбачена договором, а визначена у Правилах надання грошових коштів у позику, яких відповідачка не підписувала, а, по-друге, навіть якби норма про стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитом була передбачена у договорі, то вона є незаконною, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом, подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Також відповідачем вказано, що встановлення позивачем за договором процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1, 99 % в день, встановлення процентів за користування кредитом у розмірі 10 636, 22 грн., враховуючи те, що тіло кредиту становить 5 100 грн., нарахування відповідачу простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10 636, 22 грн., що становить 208, 55 % від тіла кредиту, є агресивною діяльністю, а отже нечесною підприємницькою практикою.
Щодо незаконного нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за договором сторона відповідача зазначає, що інфляційні втрати та 3 % річних є саме мірою відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за Кредитним договором, отже, не нараховуються під час військового стану та підлягають списанню. Отже, нарахування відповідачу інфляційних втрат у розмірі 148, 96 грн. та 3 % річних у розмірі 23, 47 грн. за договором є незаконним та такі відсотки та інфляційні втрати підлягають списанню.
11 лютого 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Відповідь на відзив обґрунтована наступним.
З приводу факту укладення договору представник позивача вказав, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Ідентифікація відповідача здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особиплатника податків, номер телефону) були використані для укладення договору від його імені, відповідачем не надані. Крім того, всі відомості, зазначені про позичальника, вказані в договорі є ідентичними до відомостей, вказаних відповідачем у відзиві. Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. п. 4.1. п. 4 договору позики). Також відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм, зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. п. 4.2 п. 4 договору позики).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «ФК «Фінекспрес» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства, що підтверджується відповідним листом. Дана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес», відповідно до якого 11.04.2021 здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , який належить позичальнику, у сумі 5 100,00 грн. Крім того зазначено, що оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Нарахування відсотків здійснювалось в межах строку, визначеного та погодженого сторонами Договору.
Щодо твердження сторони відповідача про застосування строку позовної давності, представник позивача зазначає, що 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.
17 лютого 2025 року представник відповідачки подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просила долучити до матеріалів справи дані заперечення та прийняти до уваги викладені в ньому аргументи при винесенні судового рішення по суті справи.
20 лютого 2025 року представник позивача подав до суду додаткові письмові пояснення.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначено на 7 лютого 2024 року.
3 лютого 2025 року представник відповідачки адвокат Войтович Л.В. подала до суду відзив
Ухвалою Томашпільського районного суду від 7 лютого 2025 року розгляд справи відкладено на 20 лютого 2025 року.
11 лютого 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив.
17 лютого 2025 року представник відповідачки адвокат Савченко (Войтович) Л.В. подала заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 лютого 2025 року розгляд справи відкладено на 14 березня 2025 року.
20 лютого 2025 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 14 березня 2025 року розгляд справи відкладено на 11 квітня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 2 травня 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судовому засідання представник ТОВ «Коллект Центр» позовні вимоги підтримала за обставин зазначених в позові, просила позов задовільнити повністю
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Савченко (Войтович) Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволені з підстав вказаних у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Судом встановлено, що 11 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» був укладений договір позики № 1938633 відповідно до умов якого, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Відповідно до п. 2 договору про надання позики: сума позики становить 5100 грн, процентна ставка становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою, строк позики 30 днів.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту розміщенні на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою йому зрозумілі.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало, а саме надав відповідачу кредит, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес», згідно якої останнє на виконання договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», здійснило платіжну операцію по платіжній інструкції з переказу коштів, а саме 11 квітня 2021 року на суму 5100 грн, отримувач ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 .
30 грудня 2021 року було укладено договір № 30-12/2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1938633. Вказане встановлено також з копії реєстру боржників до договору факторингу № 1 від 30 грудня 2021 року.
10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1938633.Вказане встановлено також з копії реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.
Як видно з розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредиторомТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» загальна заборгованість відповідача за договором № 1938633 від 11 квітня 2021 року складає 15736,22 грн.
Як видно з розрахунку заборгованості, сформованого позивачем загальна заборгованість відповідача станом на 6 грудня 2024 року за договором № 1938633 від 11 квітня 2021 року складає 15908,65 грн.
Відповідно до відповіді АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7 - 250407/37915 від 15.04.2025 на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 Надано випису з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 за період з 11.04.2021 по 11.05.2021, відповідно до якої судом встановлено, що 11.04.2021 на картку № НОМЕР_2 зараховано переказ у сумі 5100 грн.
З огляду на зазначене, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем коштів у розмірі 5100 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідачка зобов'язання за договором не виконала.
Згідно вимог ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний відповідачкою договір.
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 не оспорює у судовому порядку факту укладення кредитних договорів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням наявних у справі письмових доказів та заперечень відповідача викладених у відзиві у суду немає підстав для висновку про недоведеність факту перерахування первісними кредиторами кредитних коштів та отримання їх відповідачем.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитних договорів, або факту перерахування та отримання нею кредитних коштів.
Будь яких доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті первісного кредитора, належність засобів зв'язку, зокрема номеру мобільного телефону, який використовувався при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання ОСОБА_1 коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.
Наданий позивачем розрахунок, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом до відступлення права вимоги, відповідає умовам договору і цілком підтверджує нарахування процентів за користування кредитом.
Жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості або свідчили про її погашення відповідачка суду не надала.
Разом з тим суд зауважує, що попереднім кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (до введення воєнного стану в Україні) у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання були нараховані три відсотки річних у розмірі 23,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 148,96 грн, що відповідає вимогам договору та ст. 625 ЦК України.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожногоіз цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Представник відповідача зазначив, що строк позовної давності закінчився 11 травняф 2024 року.
При цьому суд звертає увагу, що у пункті 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, слід дійти висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строків позовної давності.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 15908,65 грн. з яких: 5100 грн. заборгованості за основним зобов'язанням; 10636,22 грн. заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, інфляційні збитки - 148, 96 грн; нараховані 3% річних - 23,47 грн.
На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погасила, що є порушенням законних прав ТОВ «Коллект Центр».
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, зокрема, підтвердження представником позивача позовних вимог, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість по договору позики на загальну суму 15908,65 грн.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Коллект Центр» понесло судові витрати, що складаються з 2422,40 гривень, сплаченого судового збору.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача в позові було надано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме на суму 9000 грн.
На виконання вимог ч.3 ст. 137 ЦПК України до позову додано Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 1 липня 2024 року укладений між адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», заявку про надання юридичної допомоги № 268 від 1 листопада 2024 року до договору № 01-07/2024 від 1 липня 2024 року, згідно якого загальна ціна послуг становить 9000 грн., витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 29 листопада 2024 року, згідно якого вартість наданих послуг складає 9000 грн.
У відповідності до висновку Великою Палатою Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) зазначеним справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи, що позов було задоволено повністю, а також, що розмір наданої позивачу правової допомоги є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9000 грн. витрат на професійну правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 142, 206, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 280, 289, 354 ЦПК України
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 1938633 від 11.04.2021 у розмірі 15908,65 грн ( п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісім гривень шістдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн. (дев'ять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул.Мечнікова, 3 офіс 306;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 6 травня 2025 року
Суддя: І. С. Мороз