08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кс/381/530/25
381/2325/25
Ухвала
про вирішення питання про арешт тимчасово вилученого майна
05 травня 2025 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , володільця майна ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, подане прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111310000525, внесеному до ЄРДР від 03.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-
встановив:
На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що 02.04.2025 до Фастівського РУП надійшов рапорт працівника поліції Фастівського РУП ГУНП в Київській області про те, що ним виявлено факт самовільного заняття земельної ділянки неподалік села Кощіївка Фастівського району Київської області біля річки «Унава», яка була розорена.
30.04.2025 року проведено огляд земельної ділянки, що розташована в с. Кощіївка Фастівського району Київської області за координатами 50.17452, 29.97546, біля річки «Унава», яка має ознаки розорення. Крім цього, на вказаній земельній ділянці за координатами 50.17428, 29.97602 виявлено трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221» з реєстраційним номером КА36985 синього кольору з посівальною технікою, під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював самовільне зайняття земельної ділянки поруч з річкою «Унава».
В подальшому вказаний транспортний засіб з посівальною технікою було вилучено та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , як власнику, сільськогосподарська техніка знаходиться за адресою: Київська область, Фастівського район, с. Кощіївка за координатами 50.17428, 29.97602.
З урахуванням викладеного, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно - трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221» з реєстраційним номером КА36985 синього кольору з посівальною технікою, власником якого є ОСОБА_4 , з метою забезпечення збереження речових доказів, для недопущення їх знищення чи пошкодження.
А також прокурор просить, надати дозвіл на передачу трактора колісний марки «БЕЛАРУС 1221» з реєстраційним номером КА36985 синього кольору з посівальною технікою ОСОБА_4 та заборонити власнику вище вказаного майна та третім особам, які заявлять право вимоги на вищевказане майно, відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися ним.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити. Додатково пояснив, що тимчасово вилучене майно є речовим доказом, знаряддям злочину, яке в подальшому повинно бути об'єктом дослідження, в тому числі й на предмет виявлення та вилучення зразків ґрунту. Станом на дату розгляду клопотання в суді зразки ґрунту з розореної земельної ділянки не вилучались, враховуючи короткі строки проведення досудового розслідування та потреби отримання дозволу на проведення огляду водоохоронних зон у компетентних органів державної влади, також ще не отримано зразків грунту і з тимчасово вилученої техніки.
В подальшому прокурор уточнив, що не заперечує обставин, що сільськогосподарські роботи проводились на земельній ділянці, переданій у користування фермерському господарству «ВАРТАЗЕМ», однак площа розорюваної землі очевидно не відповідає визначеним межам земельної ділянки на місцевості, так як господарські роботи проводились, в тому числі і в межах водоохоронної зони.
Власник майна ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та стверджували про наявність законних підстав для використання земельної ділянки, зокрема, в силу укладеного договору оренди, а також посилалися на те, що накладення арешту з обмеженням користування та розпорядження майном в даному випадку буде невиправданим втручанням у права та законні інтереси власника сільськогосподарської техніки, який використовує її у своїй діяльності, в тому числі, для проведення робіт і на інших земельних ділянках.
Зокрема, адвокат ОСОБА_5 уточнив, що законним користувачем цієї земельної ділянки є фермерське господарство «ВАРТАЗЕМ», засновником та учасником в якому протягом довгих років був ОСОБА_4 , а зараз учасником цього фермерського господарства є його внук, ОСОБА_7 .
Земельна ділянка використовується згідно з договором оренди землі від 14 червня 2019 року, укладеного з ГУ Держгеокадастру в Київській області, договір є чинним та нерозірваним.
Законність використання прилеглої території водного об'єкту підтверджується, в тому числі, договором про надання послуг з регулювання водного режиму на осушувально-зволожувальних системах.
Законність використання земельної ділянки виключає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, як необхідної передумови для задоволення клопотання про накладення арешту на майно.
Далі, власник майна і його представник стверджували, що роботи з використанням трактора з посівальною технікою 30 квітня 2025 року, в день проведення огляду земельної ділянки, виконував спочатку сам ОСОБА_4 , а згодом за його проханням і інша особа - ОСОБА_6 , який не є найнятим працівником, а був залученим до виконання робіт за усним проханням.
ОСОБА_4 та його представник пояснили, що роботи виконувались на замовлення фермерського господарства «ВАРТАЗЕМ», однак договір чи інші документи для оформлення виконуваних робіт не складались, так як фактично це робив дід на прохання внука, як керівника і учасника цього фермерського господарства.
На уточнюючі питання слідчого судді повідомили, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, має земельні ділянки у власності, виконує роботи і на інших земельних ділянках цього фермерського господарства, однак з огляду на короткий строк розгляду клопотання, вони в судовому засіданні не можуть надати підтверджувальних документів.
ОСОБА_4 повідомив, він не ознайомлений з проектами меж водоохоронних зон для берегу річки, біля якої проводились роботи, при цьому зазначає, що відстань від місця проведення сільськогосподарських робіт до урізу води становить приблизно 40 метрів і він не виходив за визначені на місцевості межі земельної ділянки, що передана фермерському господарству у користування.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та зміст долучених до нього документів, приходжу до висновку, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню.
Зокрема, згідно приписів частини 1 статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно приписів п. 5 частини 2 статті 40 КПК України, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно приписів частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно приписів частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
- обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
- обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
- обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно абзацу 2 частини 1 цієї статті, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Як слідує зі змісту частини 3 цієї статті, у випадку, коли арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, він може бути накладеним на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно частини 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
правову підставу для арешту майна;
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ;
можливість спеціальної конфіскації майна;
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно приписів частини 4 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно приписів частини 5 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
З урахуванням вказаних вище правових норм, арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути застосованим, в тому числі й у випадку, якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення і метою його застосування є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження доказів.
Зі змісту клопотання про застосування тимчасового арешту майна та доданих документів слідує, що на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: с. Кощіївка Фастівського району Київської області за координатами 50.17452, 29.97546 виявлено трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221» з реєстраційним номером КА36985 синього кольору з посівальною технікою (сіялкою), під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ймовірно здійснив самовільне зайняття земельної ділянки поруч з річкою «Унава», тому вказану спец техніку було вилучено під час проведення огляду місця події 30.04.2025 року та 30.04.2025 року постановою слідчого зазначене майно визнано речовим доказом.
Перевіряючи наявність правових підстав для застосування арешту майна, слідчий суддя враховує, що є обґрунтовані підстав стверджувати про можливе вчинення кримінального правопорушення, а майно, для забезпечення збереження якого подано клопотання, є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України, зокрема, знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та містить на собі слідову інформацію, зокрема, зразки грунту.
При цьому, враховуючи функціональне призначення цієї техніки та її використання під час проведення сільськогосподарських робіт, подальше використання її за призначенням призведене до втрати слідової інформації, а саме, зразків грунту, які в подальшому можуть бути об'єктами дослідження під час проведення експертиз.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує, що розорювання земельної ділянки проводилось в очевидній близькості від урізу води, станом на дату розгляду клопотання слідчому судді не надано проекту водоохоронної зони, плану земельної ділянки, переданої в оренду фермерському господарству «ВАРТАЗЕМ» та інших документів, які б безспірно свідчили про проведення сільськогосподарських робіт виключно в межах орендованої земельної ділянки.
ОСОБА_4 не заперечував, що з використанням належного йому трактора були проведеними сільськогосподарські роботи на відстані від урізу води близько 40 метрів, в той час як згідно з приписами статті 88 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга уздовж урізу води (у меженний період) встановлюється шириною для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.
Тобто, існує ймовірність проведення сільськогосподарських робіт в межах прибережної захисної смуги, в той час, як розорювання земель в межах цієї смуги згідно з приписами статті 89 ЗК України забороняється.
Самовільне, без отримання на те дозволу, проведення сільськогосподарських робіт в межах прибережних захисних смуг, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки та утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 197-1 КК України.
Слідчому судді не надано документів, які б підтверджували законність використання ділянки прибережної захисної смуги, а встановлення меж цієї земельної ділянки, на який проводились сільськогосподарські роботи, повинно бути здійснено піл час проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій в цьому кримінальному провадженні.
Отже, встановлені обставини щодо проведення сільськогосподарських робіт, пов'язаних з розорюванням земель, у безпосередній близькості від урізу води водного об'єкту, за відсутності даних про законність використання земельної ділянки, свідчать про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 197-1 КК України.
І, як зазначалося вище, специфіка тимчасово вилученого майна, як безпосереднього носія слідової інформації, підтверджує необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути втраченими у випадку продовження використання цієї техніки під час проведення сільськогосподарських робіт.
Далі, згідно приписів статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно приписів частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно приписів частини 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 1 Протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Вказані правові норми встановлюють гарантії непорушності права власності, однак при цьому передбачають можливість його обмеження у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно позиції, висловленої в Рішенні ЄСПЛ по справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», ступінь втручання у право на володіння майном фізичної або юридичної особи, має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй.
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є можливим та необхідним, вказаний захід має тимчасовий характер та не призводить до невиправданих і не пропорційних обмежень прав особи, яка є власником майна.
В цьому випадку слідчий суддя враховує, що власником майна і його представником не надано підтверджуючих документів щодо використання цієї техніки в іншій законній господарській діяльності, в тому числі для оброблення інших земельних ділянок; також власником тимчасово вилученого майна не надано доказів наявності у власності чи у користуванні інших земельних ділянок, як і наявності статусу суб'єкта господарювання.
Отже, не встановлені обставини, які б свідчили про непропорційне вручання в законні права власника тимчасово вилученої техніки внаслідок накладення арешту на неї для забезпечення збереження речових доказів.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України власнику майна, на яке накладено арешт, забезпечується право на подання клопотання про скасування арешту майна, у випадку, якщо в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпаде потреба.
Отже, для власника майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого захожу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність вручання у право мирного володіння майном.
Отже, існують достатні підстави для задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на тимчасово вилучене в ході проведення огляду місця події від 30.04.2025 майно, а саме: трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221» з реєстраційним номером КА36985 синього кольору з посівальною технікою, що знаходиться за адресою: с. Кощіївка Фастівського району Київської області за координатами 50.17452, 29.97546, власником якого є ОСОБА_4 .
Разом із тим, слідчий суддя не погоджується з доводами клопотання в частині вирішення слідчим суддею питання щодо надання дозволу на передачу трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221» з реєстраційним номером КА36985 синього кольору з посівальною технікою - ОСОБА_4 .
Відмовляючи в задоволенні клопотання в цій частині, слідчий суддя виходить з наступних міркувань.
Так, за правилами статтей 170-173 КПК України вирішується питання щодо накладення арешту на майно, тобто тимчасового обмеження у володінні, користуванні та розпорядженні власника та законного володільця щодо цього майна.
При цьому, конкретне місце зберігання майна, на яке накладено арешт визначається стороною кримінального провадження за правилами статті 100 КПК України та інших підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок зберігання доказів, а отже, визначення конкретного місця зберігання речових доказів не належить до повноважень слідчого судді, як не належить до повноважень слідчого судді і вирішення питання про надання дозволу на передачу такого майна конкретній особі.
Враховуючи вище викладене, керуючись приписами статті 170-174 КПК України, -
Постановив:
Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні № 12025111310000525, внесеному до ЄРДР від 03.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення огляду місця події від 30.04.2025 майно, а саме: трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221» з реєстраційним номером НОМЕР_1 синього кольору з посівальною технікою (KINZA 2000), що знаходиться за адресою: с. Кощіївка Фастівського району Київської області за координатами 50.17452, 29.97546, власником якого є ОСОБА_4 .
В іншій частині клопотання - відмовити.
Копію ухвали негайно після оголошення вручити прокурору Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , володільцю майна ОСОБА_4 , адвокату ОСОБА_5 .
Клопотання про скасування арешту майна може бути поданим в порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
Повний текст ухвали складно 07 травня 2025 року.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1