печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58282/24-к
30 квітня 2025 року місто Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12024100000001146 від 06.10.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
В провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 12024100000001146 від 06.10.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
На адресу суду надійшла угода про примирення між потерпілими та підозрюваним від 04 грудня 2024 року. Згідно з умовами угоди, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, надав матеріальну допомогу на лікування потерпілим в медичному закладі та в повному обсязі відшкодував моральну, матеріальну шкоду. Сторони узгодили, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
В підготовчому судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_7 просив дану угоду задовольнити, затвердити угоду про примирення, укладену між потерпілими та обвинуваченим, призначити узгоджене сторонами покарання.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні щодо клопотання захисника не заперечував, проте в частині призначення покарання не погодився.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні повідомив, що наслідки затвердження угоди йому зрозумілі, просив її затвердити.
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в підготовчому засіданні повідомили, що угоду укладав добровільно, просили її затвердити.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши зазначену угоду про примирення між потерпілими та підозрюваним (обвинуваченим), дійшов такого висновку.
Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч. 4 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, є нетяжким кримінальним правопорушенням, що свідчить про можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.
Водночас, вказане кримінальне правопорушення має двооб'єктний склад, а саме: основним безпосереднім об'єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286 КК України, і лише його додатковим обов'язковим об'єктом виступає життя і здоров'я особи.
За таких обставин на переконання суду у такій категорії кримінальних проваджень угоди про примирення не допускаються.
Так, відповідно до вимог закону на забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв'язки між принципами публічності і диспозитивності. Суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв'язок, а тому суд вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 756/11661/17.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 року, з метою більш жорсткого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст. 286 КК України.
Крім цього, цим же законом внесені зміни до ст. ст. 45-48, 75 КК України щодо прямої заборони на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, у зв'язку із зміною обстановки, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України.
Для задоволення інтересу суспільства (публічного інтересу), який полягає у суворому покаранні осіб, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, Кримінальним кодексом України прямо заборонено звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного із потерпілим (ст. 46 КК України).
Запроваджуючи посилену кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху для особи, яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння, законодавець діяв в інтересах суспільства, оскільки, як вбачається з Пояснювальної записки до проєкту Закону України № 1231-1Х від 16.02.2021, метою прийняття вказаного нормативно - правового акту є необхідність створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян, підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху з чітким визначенням правових санкцій за вчинені правопорушення, забезпечення належного рівня реалізації прийнятих рішень в адміністративних та кримінальних справах у сфері безпеки дорожнього руху, уточнення обов'язків водія і пасажира, а також деяких повноважень поліцейських.
Згідно з положенням п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
Санкція ч. 1 ст. 286-1 КК України, передбачає міру покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Як вже зазначалося вище, сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Верховним судом сформовано правову позицію щодо умов призначення більш м'якого покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин (ст. 69 КК), яка викладена, зокрема у постанові Верховного суду від 18.10.2022 у справі № 161/19745/20.
Вказаною позицією означено, що в частині правильності застосування ст. 69 КК, Суд зазначає, що частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування ст. 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК України, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Хоча в статті 69 КК України Закон передбачає, що можуть існувати й інші обставини чи сукупність обставин, за яких призначення покарання в межах санкції статті кримінального закону може бути явно несправедливим, однак, виходячи з системного тлумачення кримінального закону, обставини чи сукупність обставин, які відповідно до статті 69 КК України надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів.
Однак, визначене в угоді покарання явно не узгоджується із вимогами ст. 65 КК України та не враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому з урахуванням того, що такі умови угоди не відповідають інтересам суспільства, у затвердженні угоди про примирення слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 473, 474, 314-317 КПК України, суд,
Відмовити у затвердженні угоди про примирення підозрюваного з потерпілими від 02.12.2024 року у кримінальному провадженні №12024100000001146 від 06.10.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч. 1 ст.392 КПК України, не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1