печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18443/25-к
пр. 1-кс-17383/25
23 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 42024102060000098 від 08.10.2024 - старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 42024102060000098 від 08.10.2024 - старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Розгляд справи просив здійснювати без виклику власників майна.
Зважаючи на позицію органу досудового розслідування, слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим відділом Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024102060000098, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаючи порядок перетину державного кордону України (виїзду з України) під час дії на її території правового режиму воєнного стану та проведення загальної мобілізації, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 10 грудня 2024 року та у невстановленому місці, у з корисливих мотивів вступив в злочинну змову з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою організації незаконного переправлення осіб, а саме військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, через державний кордон України та сприянні таким діям шляхом надання порад та вказівок.
Так, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , будучи достовірно обізнаними про введення на всій території України воєнного стану, а також про проведення на території України мобілізації до Збройних Сил України, з метою сприяння незаконному переправленню через державний кордон України декількох осіб, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , завчасно узгодивши між собою суму отримання незаконного доходу від протиправної діяльності та механізм перетину осіб через кордон України поза межами пунктів пропусків у Закарпатській області, у невстановлений час та у невстановленому місці надали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поради та вказівки, щодо необхідних дій для подальшого незаконного перетину державного кордону України останніми, що виражались у роз'ясненні механізму перетину державного кордону України та його строках.
Після чого, на виконання спільного злочинного наміру, о 18 год. 29 хв. 14 грудня 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були супроводжені ОСОБА_6 до залізничного вокзалу «Південний», що за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 4. Перебуваючи на залізничному вокзалі, ОСОБА_6 з метою приховування злочину, з залученням невстановленої особи - працівника акціонерного товариства «Українська залізниця», яка не була обізнана про злочинні наміри останнього, без наявних залізничних квитків помістили до вагону № 7 потягу №029 зі сполученням «Київ-Ужгород» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , для доправлення до міста Ужгород та подальшого їх незаконного перетину державного кордону України.
В подальшому, у невстановлений час, але не пізніше 15 грудня 2024 року у невстановленому місці ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, організували незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом незаконного перетину останніми кордону України поза межами пункту пропуску в Закарпатській області.
09.04.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
09.04.2025 в період часу з 07 години 06 хвилини по 08 годину 31 хвилин відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з метою припинення злочинної діяльності, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено слідчу дію - обшук.
Так в ході обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено телефон марки Redmi синього кольору без сім карти, wifi роутер Verizon сірого кольору з IMEI НОМЕР_1 та сім картою lifeсell, телефон iPhone X в шкіряному чохлі IMEI НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , документи для виїзду за кордон ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , банківська картка № НОМЕР_4 (ПриватБанк).
10.04.2025 вищевказані речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024102060000098 від 08.10.2024.
Слідчий зазначає, що з метою унеможливлення відчуження, вилученого майна, щодо якого існує підстави вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з метою збереження речового доказу та забезпечення санкції статті у вигляді конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту на належне підозрюваному майно.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно положенням до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до санкції ч. 3 ст. 332 КК України за вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з конфіскацією майна.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Слідчим наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів та забезпечення конфіскація майна, як виду покарання.
Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
За таких обставин приходжу до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 26, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 а саме: телефон марки Redmi синього кольору без сім карти, wifi роутер Verizon сірого кольору з IMEI НОМЕР_1 та сім картою lifeсell, телефон iPhone X в шкіряному чохлі IMEI НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , документи для виїзду за кордон ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , банківська картка № НОМЕР_4 (ПриватБанк).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1