печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11699/25-к
пр. 1-кс-12163/25
02 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання, у межах кримінального провадження № 12025105060000017,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою в порядку ст. 220 КПК України, яка полягає у не розгляді клопотання 12.02.2025, у межах кримінального провадження № 12025105060000017.
У поданій скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить зобов'язати слідчого розглянути клопотання від 12.02.2025 та зобов'язати вчинити певні дії.
У судове засідання особа, яка подала скаргу не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.
Правило неможливості розгляду скарг в порядку ст. 303 КПК України передбачає обов'язкову участь такої особи, разом з тим до суду адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити, слідчий суддя дійшов висновку про можливість її розгляду за відсутності особи, яка її подала.
Представник Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві не з'явився у судове засідання, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що представник Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, не з'явився в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, а відтак слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги без його участі.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві клопотання від 12.02.2025, у межах кримінального провадження № 12025105060000017.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
А саме, у ч. 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
У разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання, виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У будь-якому випадку, про результати розгляду клопотання особа, яка заявила його, повідомляється.
Разом з цим, ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, у п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38. Рішення ЄСПЛ у справі «Ankerl V. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.
Крім того, у п. 134 Рішення ЄСПЛ у справі «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туречинни», п. 75 «Афанасьев проти України», п. 207 рішення у справі «Nada проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Із змісту скарги, вбачається, що клопотання від 12.02.2025 не було розглянуте, рішення по суті не винесено та не повідомлено заявника про результат розгляду.
Вирішуючи дану скаргу, слідчим суддею в тому числі застосовується один із основоположних принципів засад кримінального провадження як то змагальність сторін, який зводиться до того, що на сторін покладається обов'язок довести ті обставини на які вони посилаються.
Отже, приходжу до висновку про наявність факту бездіяльності, що полягає у не виконанні положень ст. 220 КПК України, а саме не вчинення належних дій стосовно розгляду клопотань.
Аналізуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зобов'язання розглянути клопотання від 12.02.2025, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 303, 306, 307, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання, у межах кримінального провадження № 12025105060000017 - задовольнити.
Зобов'язати компетентну особу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві у кримінальному провадженні № 12025105060000017, розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 12.02.2025, в порядку ст. 220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1