печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18470/25-к
пр. 1-кс-17407/25
22 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 42024102060000100 від 10.10.2024 - прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 42024102060000100 від 10.10.2024 - прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Розгляд справи просив здійснювати без виклику власника майна.
Зважаючи на позицію органу досудового розслідування, слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102060000100, розпочатого 10.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що адміністратор ТСЦ МВС №8042 Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в місті Києві ОСОБА_4 , будучи службовою особою, з метою систематичного одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, залучив до злочинної схеми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також працівників автошкіл ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і довірену особу останніх ОСОБА_9
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ведуть пошук зацікавлених осіб, обговорюють з ними умови здачі іспитів з навичок керування транспортними засобами, одержують неправомірну вигоду, яку розподіляють між вказаними фігурантами, ОСОБА_4 забезпечує «визначених осіб» талонами з електронної черги, визначає себе екзаменатором і сприяє «визначеним особам» у здачі ними практичних іспитів з позитивним результатом.
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом з ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за грошову винагороду виготовляють від імені своїх автошкіл свідоцтва про закінчення практичної підготовки для отримання права керування транспортними засобами різних категорій, які є обов'язковими для подальшої здачі іспиту у сервісному центрі МВС, без фактичного навчання в цих автошколах.
У подальшому вказані працівники автошкіл інформацію із свідоцтва про закінчення практичної підготовки для отримання права керування транспортними засобами певної категорії безпідставно вносять до Єдиного державного реєстру МВС України.
Допитані як свідки особи, які надали згоду на конфіденційне співробітництво, підтвердили обставини вимагання у них неправомірної вигоди у сумі не менше 12 тис. грн. від кожного за сприяння в успішному складенні іспитів з перевірки практичних навичок водіння та отримання у подальшому посвідчення водія відповідної категорії.
Обставинами, які дають підстави вважати, що ОСОБА_11 здійснює вказані злочинні дії є інформація, яка надійшла на виконання доручення прокурора від оперативних підрозділів Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та підтверджується показаннями свідків у кримінальному провадженні, протоколами проведення негласних слідчих розшукових дій та матеріалами кримінального провадження в сукупності.
16.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/12802/25-к від 20 березня 2025, було проведено обшук у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_12 , та в якому фактично проживає ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено: Ноутбук марки «Asus VivoBook», сірого кольору, модель К413Е, MCNOCX32A227527 з зарядним пристроєм чорного кольору; Банківська картка емітована у «ПриватБанк», «Золота, Універсальна», № НОМЕР_1 ; Банківська картка емітована у «ПриватБанк», «Золота, для виплат», № НОМЕР_2 ; Банківська картка емітована у «OTPbank», № НОМЕР_3 ; Банківська картка «Monobank» № НОМЕР_4 ; Банківська картка емітована у «ПриватБанк», № НОМЕР_5 ; Банківська картка «Пумб», № НОМЕР_6 ; Мобільний телефон «Iphone Pro Max» сірого кольору, з наявною в ньому сім-карткою мобільного оператора «Life», з номером телефону НОМЕР_7 , ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 .
16.04.2025 року вилучені речі були визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання солідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.
Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Вимоги клопотання, зазначені в другому пункті прохальної частини, а саме щодо здійснення розгляду клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні та відповідно до ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про доступ до судових рішень» опублікувати текст судового рішення в скороченому обсязі, задоволенню не підлягають, оскільки клопотання в цій частині є необґрунтованим.
За вказаних обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 26, 107, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, що було вилучено в ході проведення обшуку 16.04.2025 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_12 , та в якому фактично проживає ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: Ноутбук марки «Asus VivoBook», сірого кольору, модель К413Е, MCNOCX32A227527 з зарядним пристроєм чорного кольору; Банківська картка емітована у «ПриватБанк», «Золота, Універсальна», № НОМЕР_1 ; Банківська картка емітована у «ПриватБанк», «Золота, для виплат», № НОМЕР_2 ; Банківська картка емітована у «OTPbank», № НОМЕР_3 ; Банківська картка «Monobank» № НОМЕР_4 ; Банківська картка емітована у «ПриватБанк», № НОМЕР_5 ; Банківська картка «Пумб», № НОМЕР_6 ; Мобільний телефон «Iphone Pro Max» сірого кольору, з наявною в ньому сім-карткою мобільного оператора «Life», з номером телефону НОМЕР_7 , ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 .
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1