печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9516/25-к
02 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
На розгляді Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт стосовно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102060000149 від 04.07.2023 року, на стадії підготовчого судового провадження.
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначити провадження до судового розгляду,вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та підсудний Печерському районному суду м. Києва, відтак вважає, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні.
Захисник обвинуваченого зазначив, що не заперечує проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, разом з тим вказав, що сторона захисту буде посилатись на певні недоліки обвинувального акту, зокрема, щодо відсутності потерпілої особи, безпосередньо під час судового розгляду.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
У відповідності до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України суд за результатами проведення підготовчого судового засідання має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Таким чином, підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, зокрема, вимогам, які викладені у ст. 291 КПК України, а саме, наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Суд враховує позицію сторін щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, разом з тим, на виконання вимог ст. 314 КПК України, не може не взяти до уваги зауваження сторони захисту щодо відсутності у провадженні потерпілого.
Так, відповідно до ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Як зазначено у п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Отже, наявність потерпілого, повідомлення йому неправдивих відомостей та добровільна передача потерпілим майна є обов'язковими складовими кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.
Разом з тим, в обвинувальному акті сторона обвинувачення неодноразово зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 мали на меті шляхом обману заволодіти майном ОСОБА_6 .
Також зазначається, що ОСОБА_7 , діючи відповідно до попередньо розробленого злочинного плану, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт, що грошові кошти для нього є чужими та те що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заволодів грошовими коштами в сумі 54 500 гривень та розпорядився ними на власний розсуд.
Однак, як вбачається з обвинувального акта, особи зі статусом потерпілого у кримінальному провадженні відсутні, хоча вказано, що розмір шкоди, завданої правопорушенням становить 54 500 гривень.
Також, як наслідок даний обвинувальний акт не містить повних анкетних відомостей потерпілого (прізвища, ім'я, побатькові, дати та місця народження, місця проживання, громадянства), оскільки ОСОБА_6 , якому фактично завдано шкоду, не зазначений в обвинувальному акті як потерпілий, тобто вказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а саме: п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, що, як наслідок, у силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, є прямою підставою для повернення обвинувального акта та унеможливлює належне призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Крім цього, суд вважає, що суперечливий виклад прокурором обставин, зокрема, щодо наявності особи, якій завдано шкоду, але відсутності потерпілої особи у провадженні, свідчить про неконкретність обвинувачення, відтак позбавляє обвинуваченого права на ефективний захист.
Разом з тим, у пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення
Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79). Обвинувачений має бути повідомлений негайно і детально про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. У кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, заява №25444/94, п. 51-52).
З огляду на те, що обсяг детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти зміст висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту. У зв'язку з цим достатність інформації має оцінюватися згідно з пунктом 3 (b) ст.6 Конвенції, який надає кожному право на необхідний час та заходи щодо підготовки захисту, а також у контексті більш загального права на справедливе судове провадження, яке містить у собі пункт 1 ст.6 Конвенції (п.60 рішення у справі «Матточчіа проти Італії»).
Тобто формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.
Крім того, правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак, а відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи позбавляє її права на ефективний захист.
Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 337 КПК України, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею, розгляд справи без конкретного формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Відтак, враховуючи вказані обставини, суд вважає наявними підстави для повернення обвинувального акта у вказаному провадженні, оскільки він не відповідає наведеним вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, необхідно повернути прокурору для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 369, 376 КПК України, суд
Обвинувальний акт стосовно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102060000149 від 04.07.2023 року, повернути прокурору у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України для усунення недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1