Справа №:755/5077/25
Провадження №: 4-с/755/54/25
"17" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря Бєльченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за скаргою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на дії Головного державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 , -
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на дії Головного державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 .
Згідно заявлених вимог, скаржник просить суд: визнати дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2021 року № 64628234, неправомірними; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2021 року, винесену державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. в межах виконавчого провадження № 64628234.
Вимоги скарги мотивовано тим, що 17 серпня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/2712/18 ухвалено рішення, на підставі якого видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» (з урахуванням ухвали від 16 липня 2019 року) заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 28 589,84 грн. Вказаний виконавчий лист пред'явлено до примусового виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Постанови про відкриття виконавчого провадження КП «Київтеплоенерго» не отримувало. 16 січня 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про надання інформації стосовно виконання виконавчого документа у справі № 755/2712/18. Листом від 10 лютого 2025 року Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що головним державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 19 листопада 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника. КП «Київтеплоенерго» не було належним чином повідомлено про закінчення виконавчого провадження. КП «Київтеплоенерго» вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2021 року є неправомірною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, оскільки виконавцем не встановлено кола спадкоємців після смерті боржника, які є потенційними правонаступниками в межах виконавчого провадження № 64628234, оскільки правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження. Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець мав звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину, тобто, вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження її спадкоємцями та звернутися до суду із відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов'язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Вказану скаргу було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києві від 04 квітня 2025 року скаргу прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Головний державний виконавець Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни в судове засіданні не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалась.
За змістом ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників справи.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року по справі № 755/2712/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 21 448,66 грн, заборгованість за надані послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 589,84 грн, три відсотки річних та інфляційні втрати у розмірі 13 079,86 грн та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
05 жовтня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчі листи по справі № 755/2712/18.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2019 року по справі № 755/2712/18 заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за участю заінтересованих осіб ПАТ «Київенерго», ОСОБА_1 , про заміну сторони її правонаступником задоволено повністю: замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305) на його правонаступника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, вул. Велика Житомирська, 15-а, м. Київ, код ЄДРПОУ 40538421), у виконавчому документі, який виданий в межах розгляду цивільної справи № 755/2712/18 за позовом ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
05 січня 2021 року (вих. від 05 січня 2021 року № 30/7/2/81) КП «Київтеплоенерго» звернулося до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення по справі № 755/2712/18 (а.с. 4).
19 листопада 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Іриною Ігорівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64628234 (а.с. 7). Виконавцем встановлено, що боржник помер (актовий запис від 17 березня 2021 року № 612. З урахуванням зазначеного, керуючись вимогами пункту 3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено закінчити виконавче провадження № 64628234. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 3 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною першою статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 26 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція від 02 квітня 2012 року № 512/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону (пункт 21 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5).
У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону (пункт 22 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5).
Так, пунктом 3 частини першої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Водночас законодавство передбачає заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.
Правонаступництво на стадії виконання - це перехід процесуальних прав та обов'язків у виконавчому провадженні від правопопередника (сторони, яка вибула із виконавчого провадження) до правонаступника (особи, яка замінює стягувача або боржника) в силу правонаступництва в матеріальних відносинах, які виступають предметом виконання.
Таким чином, підставою для правонаступництва у виконавчому провадженні є правонаступництво у матеріально-правових відносинах (смерть фізичної особи, яка була стороною у правовідносинах, в яких допускається правонаступництво, реорганізація юридичної особи, заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні: уступка вимоги, переведення боргу; та інші форми переходу прав та обов'язків від однієї особи до іншої).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).
Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 34 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
У свою чергу частиною п'ятою статті 15 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У силу пунктів 12, 13 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5 у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із пунктом 3 частин першої та другої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.
Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов'язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеною Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з'ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.
Виконавець, встановивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише тоді коли виконання обов'язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Саме такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 зазначено, що положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Отже, зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року по справі № 759/14126/14-ц.
З матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець звертався до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину, як наслідок не зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 64628234 та не отримав даних, необхідних для вирішення питання про заміну померлої сторони виконавчого провадження її спадкоємцями у порядку статті 442 ЦПК України.
Таким чином, державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. неправомірно закінчила виконавче провадження, не вживши усіх належних та достатніх заходів з примусового виконання судового рішення, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що скарга по цій справі підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, статтями 258-260, 353, 354, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на дії Головного державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни з винесення постанови від 19 листопада 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 64628234.
Скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни від 19 листопада 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 64628234.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: