Номер провадження 1-кс/754/1562/25
Справа № 754/6910/25
Іменем України
06 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду заяву захисника ОСОБА_5 про відвід слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_7 ,
до Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява захисника ОСОБА_5 про відвід слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України (ЄУНСС: 754/6910/25, НП: 1-кс/754/1547/25), з посиланням на те, що існують підстави передбачені ст. 75 ч. 1 п. 4 КПК України, а саме, наявність інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості, зокрема, неможливість слідчим суддею у справі, забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого сумніву з приводу своєї безсторонності у даній справі.
Вважає, що слідчий суддя ОСОБА_7 не може розглядати клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні №12025100030000767 від 12.03.2025, оскільки вона упереджена при розгляді клопотання та в судовому засіданні зазначила, що «підозрюваний ОСОБА_4 має схильність до зброї», а відтак проявила упередженість під час розгляду клопотання по суті.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав свою заяву про відвід слідчому судді. Просив заяву задовольнити та відвести слідчого суддю ОСОБА_7 від розгляду клопотання стосовно ОСОБА_4 .
Захисник ОСОБА_6 підтримав заяву захисника ОСОБА_5 , вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання, а саме дослідження додатків, сказала фразу про те, "що підозрюваний ОСОБА_4 має схильність до зброї", що викликало сумнів щодо упередженості слідчого судді.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав заяву захисника ОСОБА_5 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви про відвід слідчого судді, з посиланням що упередженість судді під час розгляду клопотання була відсутня.
Інші учасники судового розгляду у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду заяви.
Неприбуття в судове засідання учасників судового розгляду не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Суд, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 , думку інших учасників судового розгляду, оглянувши клопотання, приходить до наступного висновку.
Так, ст. 81 ч. 1 КПК України передбачений порядок вирішення питання про відвід.
Положеннями ст. 75 КПК України передбачені випадки, за наявності яких слідчий суддя підлягає відводу.
Під час розгляду заяви про відвід слідчому судді судом не встановлено явних ознак упередженості слідчого судді ОСОБА_7 під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .
Практика Європейського суду з прав людини, з приводу безсторонності та неупередженності судді, свідчить про наступне.
Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
В п.105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У відповідності до норм п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, від 19.05.2006 року, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно із оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Відповідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 ООН від 27.07.2006 року суддя повинен заявити про самовідвід від участі в справі в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).
Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.
Об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» ( 18.06.2015) вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Суд вважає, що зазначені захисником ОСОБА_5 в судовому засіданні обставини та заяві про відвід слідчого судді ОСОБА_7 викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даного клопотання (ст. 75 ч. 1 п. 4 КПК України).
Таким чином, з метою недопущення сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності складу суду при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 суд вважає за необхідне заяву захисника ОСОБА_5 про відвід слідчого судді ОСОБА_7 задовольнити.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 376 ч.2 КПК України, суд -
заяву захисника ОСОБА_5 про відвід слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_7 - задовольнити.
Відвести слідчого суддю Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від розгляду клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12025100030000767 від 12.03.2025 (ЄУНСС: 754/6910/25).
Передати матеріали клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12025100030000767 від 12.03.2025 (ЄУНСС: 754/6910/25) до кримінальної канцелярії Деснянського районного суду м. Києва для визначення слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 07.05.2025 о 09:00 год.
Суддя: ОСОБА_1