ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15685/24
провадження № 2/753/2188/25
07 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», представники позивача: Кіріченко В. М., Меркулова В. В., до ОСОБА_1 , представник відповідача: Патрелюк Д. А. , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У серпні 2024 р. акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі також - АТ КБ «Приватбанк», банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 47 306 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами. 18.12.2020 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та прав надання банківських послуг. При підписанні заяви відповідачка підтвердила свою згоду на використання ОТР-пароля та інших видів простого електронного підпису при здійсненні будь-яких операцій та правочинів. У подальшому відповідачка виявила бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомилась з актуальними умовами кредитування та 28.06.2023 підписала за допомогою ОТР-пароля паспорт кредиту та кредитний договір про надання кредиту у розмірі 43 400 грн на строк 36 місяців зі сплатою процентів за ставкою у розмірі 18% річних. Відповідачка не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору та графіку кредиту, у зв'язку з чим станом на 18.06.2024 утворилась заборгованість в розмірі 47 306 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 43 400 грн та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 906 грн.
ОСОБА_1 позов не визнала пославшись на те, що кредитний договір вона не укладала і кредитні кошти не отримувала. На обґрунтування заперечень вказала, що невідомі особи шахрайським шляхом викрали її персональні дані, з використанням яких отримали доступ до електронного застосунку «Приват 24», через який уклали кредитний договір і у такий спосіб незаконно заволоділи коштами банку. Нею не вчинялись будь-які дії, що прямо або опосередковано вказують на намір укласти кредитний договір, та на реальне настання правових наслідків за ним. Позивачу було відомо про шахрайські дії та він мав би вжити заходів для захисту порушених прав, проте таких заходів своєчасно не вжив. За міркуванням відповідачки кредитний договір є недійсним в силу закону та не спричиняє для неї жодних правових наслідків, а тому вона є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.
ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою суду від 23.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
10.09.2024 від відповідачки в особі представника Патрелюка Д. А. надійшли відзив на позовну заяву та низка заяв (клопотань) щодо процесуальних питань, а саме: заява про вступ у справу як представника; заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; клопотання про витребування доказів; клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
07.10.2024 від позивача надійшли дві заяви під назвою «Пояснення на заперечення», проте суд урахував, що подання такої заяви сторонами у справі цивільний процесуальний закон не передбачає, дозволу на подання позивачем додаткових пояснень щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, суд не надавав (частина п'ята статті 174 ЦПК України), пояснення не містить жодних обґрунтувань поважності причин неподання доданих до нього доказів у встановлений процесуальним законом строк (разом з позовною заявою), і з наведених підстав відмовив у прийнятті до розгляду зазначеної заяви та додатків до неї.
Ухвалою суду від 18.10.2024 повернуто без розгляду заяву про вступ у справу як представника, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про витребування доказів та клопотання про об'єднання справ в одне провадження з підстав їх подання без додержання вимог частини першої статті 183 ЦПК України.
Приймаючи таке рішення суд виходив із того, що заяви (клопотання) щодо процесуальних питань подано у паперовій формі та у них відсутні відомості про наявність у адвоката Патрелюка Д. А. електронного кабінету і не зазначений його реєстраційний номер облікової картки платника податків, що позбавляє суд самостійно перевірити виконання ним вимог частини шостої статті 14 ЦПК України.
Цією ж ухвалою суд з використанням своїх дискреційних повноважень (частина дев'ята статті 178 ЦПК України) прийняв до розгляду відзив на позовну заяву з додатками.
06.11.2024 від відповідачки в особі представника повторно надійшли заяви (клопотання) щодо процесуальних питань аналогічного змісту разом із заявою (клопотанням) про поновлення пропущеного процесуального строку на їх подання.
Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що ухвала суду про повернення раніше поданих заяв не відповідає вимогам закону, оскільки у кожній із заяв було зазначено про наявність у представника відповідачки електронного кабінету, а норми щодо обов'язку представника вказувати свій реєстраційний номер облікової картки платника податків у ЦПК України відсутні.
Представник може вступити в судовий процес на будь якій стадії розгляду справи, з використанням повідомлених адвокатом Патрелюком Д. А. відомостей про його реєстраційний номер облікової картки платника податків суд переконався в тому, що у нього дійсно наявний електронний кабінет, а тому суд не встановив жодних процесуальних перешкод для допуску його до участі у справі.
Зваживши доводи і аргументи клопотання про поновлення строку на подання інших заяв щодо процесуальних питань, суд визнав їх необґрунтованими, наведені у ньому причини пропуску строку - неповажними, і на цій підставі залишив їх без розгляду.
17.03.2025 від відповідачки в особі представника надійшли клопотання про залучення третіх осіб та про долучення доказів - копій окремих матеріалів іншої цивільної справи у спорі між тими ж сторонами з приводу аналогічного кредитного договору (судова справа № 753/15685/24).
У клопотанні про долучення доказів представник відповідачки просив поновити строк на подання доказів посилаючись на те, що про їх існування йому стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами зазначеної справи.
Вирішуючи вимоги зазначених клопотань, суд застосував такі процесуальні норми та виходив з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
За приписами статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Частина друга статті 279 ЦПК України визначає, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Спрощене провадження у цій справі відкрите 23.08.2024, з клопотанням про залучення третіх осіб представник відповідачки звернувся до суду 17.03.2025, а відтак його подано після спливу визначеного процесуальним законом строку.
Питання про поновлення пропущеного процесуального строку у цьому клопотанні представник відповідачки не ставив, що послугувало підставою для залишення його без розгляду.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є засада змагальності сторін, згідно з якою кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
За змістом положень статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими і об'єктивними, а в своїй сукупності - також достатніми для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.
Строки подання учасниками справи доказів до суду визначені статтею 83 ПК України, якою, зокрема передбачено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
Дослідженням змісту клопотання про долучення доказів установлено, що на виконання вимог зазначеної норми представник відповідачки навів належні обґрунтування неможливості подання додаткових доказів разом з відзивом на позовну заяву.
Водночас суд урахував, що у доказах, наданих сторонами на підтвердження заявлених вимог та заперечень, немає достатніх фактичних даних, які б могли пов'язати їх з даними, що містяться в окремих матеріалах цивільної справи № 753/15685/24, зокрема у документах, що надійшли на виконання ухвали суду про витребування доказів від ПАТ «Банк Восток», АТ «Ідея банк» та АТ «Таскомбанк».
З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що зазначені матеріали стосуються предмета доказування у розглядуваній справі.
Що стосується листа АТ КБ «Приватбанк», то слід зазначити, що його надіслано на запит суду у справі № 753/15685/24 та він містить ту інформацію, яку витребовував суд у даній конкретній справі, а відтак зазначений документ не відповідає критерію допустимості доказів.
З наведених підстав суд відмовив у прийнятті до розгляду доказів відповідачки, які не були подані разом з відзивом на позовну заяву.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
18.12.2020 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (клієнтом) було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується змістом підписаної відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 66-68).
Підписанням вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір про надання банківських послуг.
В анкеті-заявісторони погодили, що при наданні банком будь-яких послуг клієнту, у тому числі, але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення кредитних договорів та будь-яких інших правочинів буде використовуватись простий електронний підпис та визнали простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТР-пароль; QR-код; підпис стілусом на планшеті у відділенні банку; кнопки «підпис», «підписав», «підтверджую», «ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку в мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції доручення, на здійснення якої клієнт надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними, обов'язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. Сторони узгодили, що банк самостійно приймає рішення про застосування того чи іншого виду електронного підпису.
28.06.2023 о 16:43:13 год. з використанням функціоналу належного банку програмного комплексу (додатку) Приват24 між банком та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір (а.с. 16-37).
У пункті 1. договору викладені істотні умови кредитування, терміни та поняття, а саме: тип кредиту - строковий кредит; сума кредиту - 43 400 грн; строк кредитування - 36 місяців; тип процентної ставки - фіксована; розмір процентної ставки - 1,5% в місяць (18% річних); порядок повернення кредиту - щомісяця рівними частинами згідно графіку платежів.
Згідно з умовами, визначеними у пункті 2 договору, кредит надається на споживчі цілі у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 .
Банк виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту у зазначеному у договорі розмірі, що підтверджується випискою за договором (а.с. 15).
Наданий банком розрахунок свідчить про те, що від позичальника не надходило жодних оплат на виконання умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 18.06.2024 утворилась заборгованість у загальному розмірі 47 306 грн, що включає заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 43 400 грн та заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 3 906 грн (а.с. 12-14).
З пояснень ОСОБА_1 убачається, що вона не визнає факт наявності між нею та банком кредитних зобов'язань стверджуючи, що кредитний договір вона не укладала і кошти за ним не отримувала.
На підтвердження вказаних обставин відповідачка надала паперові копії електронних повідомлень (скрін-шоти), які надсилались банком на її фінансовий телефон (а.с. ).
Дослідженням змісту зазначених повідомлень установлено, що 28.06.2023 о 12:42:59 год. банк виявив вхід до акаунта відповідачки Приват24 з нового пристрою, у зв'язку з чим рекомендував завершити сеанс у «налаштуваннях» та увімкнути двоетапну перевірку (у разі, якщо клієнт не підтверджує вхід до застосунку).
О 15:30 год. та 15:31 год. за фактами виявлення нетипового входу до акаунта відповідачки банк рекомендував змінити пароль від Приват24.
О 16:15 год. банк надіслав відповідачці повідомлення про укладення договору «Кредит готівкою» на суму 123 900 грн, а о 16:45:54 год. - договору «Кредит готівкою» на суму 43 400 грн.
У подальшому, о 16:07 год., 16:47 год. та 16:48 год., банк повідомив відповідачку про визнання підозрілими операцій за картками 5*26, 5*86 і 5*14 та про їх блокування з метою безпеки.
Укладенню кредитного договору та проведенню операції з переказу кредитних коштів передувала зміна паролю від електронної пошти відповідачки, про що свідчить скрін-шот повідомлення від компанії Укрнет (а.с. ).
29.06.2023 відповідачка звернулась до банку із заявою, у якій повідомила, що їй належить лише одна картка для виплат, а 28.06.2023 вона стала жертвою шахраїв, які отримали доступ до її телефону, заблокували його та оформили на її ім'я кредит з відкриттям ще двох додаткових карток «Універсальна». Відповідачка просила здійснити блокування зазначених карток та скасувати плату за кредитними договорами до рішення суду (а.с. ).
В цей же день відповідачка звернулась до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої відкрите кримінальне провадження № 12023100100002540 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України (а.с.).
11.07.2023 відповідачка повторно звернулась до банку із заявою, у якій просила провести внутрішню службову перевірку щодо укладених 28.06.2023 кредитних договорів та анулювати її заборгованість за ними (а.с. ).
Зі змісту цієї заяви убачається, що у зазначену дату від імені відповідачки було укладено загалом три кредитні договори на загальну суму 216 988,55 грн та здійснено операцію з переказу її власних коштів в сумі 10 000 грн.
За фактом надходження зазначеної заяви клієнта банк повинен був провести перевірку зі складенням відповідного висновку, проте такого документа суду не надано.
IV. Норми права і мотиви їх застосування.
Відповідно до положень частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою цієї норми зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України).
За приписами статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 1054 ЦК України дає визначення кредитного договору як договору, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статей 205, 207 цього Кодексу договір, укладений в електронному вигляді, є таким, що укладений у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді регулює Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон про електронну комерцію), стаття 2 якого поширює його застосування у тому числі і на послуги систем дистанційного обслуговування та надання платіжних послуг в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству України, а саме Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно статті 3 Закону про електронну комерціюелектронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11).
Статтею 12 Закону про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вимоги позивача у цій справі ґрунтуються на кредитному договорі, який було укладено з використанням функціоналу належного банку програмного комплексу (додатку) Приват24, що відповідає вимогам Закону про електронну комерцію.
Відповідачка заперечує факт підписання кредитного договору та погодження умов кредитування стверджуючи, що його укладення є наслідком дій третіх осіб, які шахрайським шляхом отримали доступ до її особистого кабінету у Приват24.
Отже за обставинами справи доказуванню підлягає, зокрема, факт надіслання на фінансовий номер телефону відповідачки повідомлень з кодами авторизації (ОТР-паролів/3Dsecure), введення яких у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу Приват24 однозначно ідентифікує особу клієнта і підтверджує укладення ним кредитного договору.
Тягар доказування цієї обставини покладається на банк як на власника програмного комплексу Приват24, проте доказів, які б свідчили про формування та надання (надіслання) відповідачці кодів авторизації, суду не надано, а відтак не доведено, що саме відповідачка підписала кредитний договір та ініціювала операції з переказу кредитних коштів.
Натомість наведені відповідачкою обставини та надані нею докази дають достатні підстави вважати, що кредитний договір вона не укладала і кошти за ним не отримувала.
Так відповідачка, дізнавшись про отриманий від її імені кредит, одразу ж повідомила про це банк та звернулась до поліції із заявою про кримінальне правопорушення, на підставі якої відкрите кримінальне провадження.
На шахрайські дії вказує і сукупність та послідовність подій у розглядувану дату, а саме те, що в один день відбулась зміна пароля від електронної пошти відповідачки, відбувались нетипові входи до її особистого кабінету (акаунта) у Приват24 з оформленням трьох кредитних договорів та здійсненням платіжних операцій по переказу усієї суми кредитних коштів на рахунок в іншій банківській установі.
Сам банк визнав зазначені операції підозрілими та здійснив блокування платіжних карток відповідачки, проте такі дії були вчинені запізно, оскільки вже відбулась операція з переказу кредитних коштів.
Жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу укладати з банком договори та ініціювати платіжні операції, матеріали справи не містять.
З наведеного слідує, що дії, спрямовані на отримання кредиту та погодження умов кредитування, відповідачка не вчиняла.
Отже ураховуючи, що предметом позову є вимога про примусове стягнення заборгованості, що виникла за неукладеним кредитним договором, правові підстави для її задоволення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: