Справа № 752/25858/24
Провадження №: 2/752/3196/25
Іменем України
(заочне)
05.05.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
за участю секретаря - Замай А. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії від 09 лютого 2022 року № 555167125636 у розмірі 15 764,40 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 9764,40 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» (далі - ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія») та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 555167125636 в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок. Відповідач не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору.
У подальшому, 18 грудня 2023 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу № 18/12-2023, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором від 09 лютого 2022 року № 555167125636, укладеним між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав.
Конверти з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання» та повторно - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, у відповідності до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 09 лютого 2022 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 555167125636, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у межах кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах (п. 2.1 договору).
Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника ( п.2.2. договору).
Укладенням цього договору сторони домовилися про відкриття позичальнику кредитної лінії, у межах якої кредитодавець надає позичальнику кредит з лімітом у розмірі не більше 6 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити йому проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.2. договору визначено, що кредит надається позичальнику в день укладення договору або протягом трьох днів з моменту укладання цього договору, шляхом перерахування грошової суми, визначеної у пункті 3.1 Договору на банківський рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) позичальника, що були ним надані кредитодавцю та зазначені в розділі 14 цього договору.
Строк кредитування - 60 календарних днів, дата повернення кредиту - 09 квітня 2022 року, заявлений строк кредитування 30 календарних днів з 09 лютого 2022 року по 10 березня 2022 року; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка 990,00 % річних (2.71 % на день) за кожен день користування кредитом, застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою; знижена процентна ставка 495,00 % річних (1,36 % на день), право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених підпунктом 5.4.2 цього договору, пільгова процентна ставка % річних (% на день) (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 5.4.1).
Строк дії договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань - договір діє до повного та належного виконання сторонами свої зобов'язань (п. 3.5 договору).
У пункті 3.9 договору передбачено, що річна процентна ставка складає за користування кредитом протягом заявленого строку 30 календарних днів користування кредитом з 09 лютого 2022 року по 10 березня 2022 року за зниженою процентною ставкою 495,00 % річних (1,36 % на день), з наступного дня після закінчення періоду нарахування Пільгової процентної ставки та до 10 березня 2022 року останнього дня заявленого строку користування кредитом (виключно якщо застосовується пільгова процентна ставка, з 1-го дня дати видачі Кредиту, включаючи день видачі Кредиту 09 лютого 2022 року по 10 березня 2022 року останній день заявленого строку користування кредитом ( виключно якщо не застосовується пільгова процентна ставка).
За користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних
30 календарних днів користування кредитом з 11 березня2022 року і до 09 квітня 2022 року останнього дня строку кредитування за стандартною процентною ставкою 990,00 % річних (2,71 % в день).
За користування кредитом протягом заявленого строку 30 календарних днів користування кредитом з 09 лютого 2022 року по 10 березня 2022 року вартість кредиту складає 244,.10 грн проценти за користування кредитом. За користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних
30 календарних днів користування кредитом з 11 березня 2022 року і до 09 квітня 2022 року останнього дня строку кредитування вартість кредиту складає: 6000,00 грн - тіло кредиту та 4882,20 грн - проценти за користування кредитом (пункт 3.10 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник при дотриманні всіх умов договору зобов'язується повернути кредитодавцю проценти нараховані за пільговою та/або зниженою процентною ставкою за період користування кредитом протягом заявленого строку користування кредитом - в останній день такого строку - 10 березня 2022 року, а отриманий кредит, проценти за користування кредитом за період з наступного дня після закінчення заявленого строку користування кредитом до останнього дня строку кредитування, неустойку (якщо така буде) - у останній день строку кредитування - 09 квітня 2022 року.
У п.п. 5.5 договору сторони погодили, що обов'язок здійснити першу сплату процентів за користування кредитом протягом заявленого строку користування кредитом виникає у позичальника в останній календарний день заявленого строку користування кредитом - 10 березня 2022 року. З наступного дня після закінчення заявленого строку користування кредитом, а саме з 11 березня 2022 року, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом щоденно, тобто на кожен наступний календарний день користування кредитом (термін внесення чергового платежу).
Згідно пункту 13.1 договору невід'ємною частиною цього договору є Додаток № 1 (графік платежів), Додаток № 2 (розрахунок вартості кредиту), Правила, Згода на обробку персональних даних, Згода на отримання кредитної історії та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення цього договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язуєтьсмя неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.loany.com.ua та в особистому кабінеті позичальника, а умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника.
З пункту 13.8 договору встановлено, що позичальник підтвердив, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Також до договору кредитної лінії від 09 лютого 2022 року № 555167125636 додано паспорт споживчого кредиту, підписаний 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 8922.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що договір кредитної лінії від 09 лютого 2022 року № 555167125636 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті
12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору - 8922, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
ОСОБА_1 вказав реквізити електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) № НОМЕР_1 для перерахування грошових коштів отриманих в кредит ( п. 14 договору).
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02 лютого 2024 року № 3162_240202215703 встановлено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесено в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію Національного Банку України від 11 листопада 2013 року № 3. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» укладено договір на переказ коштів від 14 квітня 2021 року ФК-П-21/04-22. Відповідно до вказаного договору 09 лютого 2022 року о16:00:43 перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 в розмірі 6000,00 грн номер транзакції в системі iPay.ua.
Відповідач не спростував факту укладення кредитного договору кредитної лінії № 555167125636 від 09 лютого 2022 року , власного розрахунку заборгованості не надано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого клієнт - первісний кредитор, зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113 637 981,90 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеним між клієнтом і боржником. З моменту відступлення (передачі) фактору прав вимоги фактор є таким, що замінив клієнта у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення прав вимоги та мають відношення до прав вимоги. До фактора переходять права клієнта у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (пункт 2.1, 2.3 договору факторингу). Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в паперовому вигляді (додаток № 4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (пункт 6.1.4 договору факторингу з урахуванням додаткового договору від 21 грудня 2023 року № 1 до договору факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023).
З платіжної інструкції від 27 грудня 2023 року № 793 вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» переказ грошових коштів у сумі 1 100 000,00 грн на оплату за договором факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023.
Відповідно до копії реєстру боржників від 22 грудня 2023 року до договору факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 у розмірі 15 764,4 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором кредитної лінії від 09 лютого 2022 року № 555167125636 утворилась заборгованість у розмірі 15 764,40 грн, зі яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9764,40 грн - заборгованість за відсотками.
Вказаний розрахунок заборгованості здійснений первісним кредитором на підставі умов договору та у строки визначені договором.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано наявність заборгованості перед позивачем згідно договору від 09 лютого 2022 року № 555167125636 в розмірі 15 764,40 грн.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням згідно договору від 09 лютого 2022 року № 555167125636 в розмірі 15764,40 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Правову допомогу у цій справі позивачу надавав фізична - особа підприємець - ОСОБА_2 , доказів того, що він є адвокатом матеріали справи не містять, тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення 9000 грн в рахунок компенсації витрат на правову допомогу, слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає.
Відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 0477300005 від 28 листопада 2024 року.
Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до Закону України «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14 грудня 2021 року у справі № 9901/454/21, від 31 січня 2022 року у справі № 316/356/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 300/1617/21, від 14 лютого 2022 року у справі № 560/4216/21, від 15 лютого 2022 року у справі № 560/8629/21.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при зверненні до суду у вищевказаному розмірі.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором від 09 лютого 2022 року № 555167125636 в розмірі 15 764,40 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні сорок копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000 грн (шість тисяч гривень), за процентами у розмірі 9764,40 грн (дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні сорок копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» , 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду складено 05 травня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук