Справа № 752/5299/25
Провадження № 1-кс/752/2009/25
Іменем України
03 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, не судимого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025100010000909 від 28.02.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Голосіївського УП гУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010000909 від 28.02.2025 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відносно ОСОБА_5 .
В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17 години 25 хвилин 28.02.2025 у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 28.02.2025 о 17 годин
25 хвилин шляхом вільного доступу потрапив до приміщення навчального центру «Логос», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 31-А. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, розуміючи протиправність своїх умисних дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає ОСОБА_5 оглянув приміщення навчального центру «Логос», де на 3-му поверсі у кабінеті помітив ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook Air М1», сірого кольору, S/N:C02KRCJUQ6L4, вартістю 43 499 грн, 00 коп., який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_5 взяв ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook Air М1», сірого кольору, S/N:C02KRCJUQ6L4, вартістю 43 499 грн, 00 коп. та сховавши його під куртку, в яку був одягнений покинув приміщення навчального центру «Логос», тим самим покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Покинувши місце вчинення кримінального правопорушення, та маючи реальну можливість розпоряджатись викраденим ноутбуком марки «Apple» моделі «MacBook Air М1», сірого кольору, S/N:C02KRCJUQ6L4 на власний розсуд ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 завдав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріального збитку у розмірі 43 499 грн 00 коп.
Обгрунтованість підроздри, на думку слідчого, підтвреджується доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду;вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглянувши клопотання, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку понад п'ять років.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Так, слідчий суддя встановив, що СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025100010000909 від 28.02.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
01.03.2025 р. в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обгрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчиненні кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, в обґрунтування клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим слідчий суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_5 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду не є доведеним належними та допустимими доказами. Дійсно, вид покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, визначений як позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду, а відтак і суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Однак такий ризик є недоведеним прокурором. При цьому слідчий суддя враховує наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання.
Разом з тим, слідчий суддя вважає ймовірним, що ОСОБА_5 , не маючи офіційного постійного джерела доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимогст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятоюстатті 176 цього Кодексу.
Однак з урахуванням викладених вище обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти єдиному наявному в цьому кримінальному провадженні ризику є домашній арешт в нічний період доби. При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України.
Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону, та в тому обсязі, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 178, 181, 194, 369-372, 532 КПК України, -
1. Клопотання залишити без задоволення.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби в межах строку досудового розслідування, тобто до 01 травня 2025 року включно.
3. Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 з під-варти в залі суду.
4. Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
5. Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де підозрюваний фактично проживає, а саме за межі міста Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
6. Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло до цієї особи АДРЕСА_1 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
7. Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
8. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби передати для виконання органу Управління поліції за місцем проживання підозрюваного та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
9. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
10. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
11. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.
Слідчий суддя ОСОБА_1