05 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 756/9295/22
провадження № 61-4953ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа - первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновити дію трудового договору, укладеного між ним та ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року до дня фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнути з ДП «АМПУ» на його користь моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн.
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 20 листопада 2023 року, яке залишив без змін Київський апеляційний суд постановою від 30 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав незаконним та скасував пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».
Стягнув з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 185 815,25 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнув з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Вирішев питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустив до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, оскільки не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності, а саме головне - про неможливість виконання ОСОБА_1 визначених трудовим договором завдань навіть з огляду на такі обставини, як закриття чотирьох морських портів у містах Маріуполі, Бердянську, Скадовську та Херсоні, обмеження руху суден в інших портах та, як наслідок, зниження функціонування виробничих потужностей ДП «АМПУ» та погіршення майнового стану підприємства, на які неодноразово посилалися представники відповідача під час розгляду справи.
На час розгляду справи ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність, а трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма.
Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі.
При цьому, суди дійшли висновку, що, оскільки позивач протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передували встановленню його простою, не працював, то у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з посадового окладу.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керувалися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, позивач подав касаційну скаргу.
Верховний Суд постановою від 05 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що здійснюючи розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги надану ДП «АМПУ» довідку від 22 вересня 2023 року № 10-04-01.01-26/105, оскільки в ній містилася інформація щодо отримання ним заробітку за останні два місця до призупинення трудового договору, ті, в яких працівник не працював, а перебував у простої, під час якого за ним зберігався заробіток частково, тільки посадовий оклад, без врахування інших заохочувальних виплат, які він зазвичай отримував, фактично виконуючи свої посадові обов'язки.
При цьому, розмір нарахованої заробітної плати, кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 за останні два місця роботи до встановлення йому простою, судами попередніх інстанцій не встановлювалися, що виключає можливість Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі по суті позовних вимог в оскаржуваній частині.
Київський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2025 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасував.
Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнив частково.
Стягнув з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 227 424,30 грн (сума зазначена без відрахування податків та обов'язкових платежів, які мають бути відраховані під час виконання рішення суду).
16 квітня 2025 року ДП «Адміністрація морських портів України» через систему «Електронний суд» направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення її недоліків.
22 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що з 20 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «АМПУ», а з 20 травня 2021 року працював на посаді начальника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».
Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами) встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08.30 год 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Пунктом 5 наказу визначено, що нарахування та виплату заробітної плати працівникам апарату управління ДП «АМПУ» за весь період дії простою проводити в розмірі посадового окладу, встановленого у штатному розписі.
На підставі наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами) (пункт 1) та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункт 2).
Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року № 264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівників апарату управління ДП «АМПУ» з 05 вересня 2022 року припинено простій, встановлений наказом від 28 лютого 2022 року № 84-к працівникам апарату управління ДП «АМПУ» згідно з переліком, який є додатком до наказу та налічує сорок три працівники; з 05 вересня 2022 року для зазначених у додатку до наказу працівників запроваджено дистанційну роботу, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Зокрема, на дистанційну роботу переведено працівника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками, який очолював ОСОБА_1 , - Бутиріна М. В .
Згідно з наказом ДП «АМПУ» від 09 січня 2023 року № 17-к ОСОБА_1 10 січня 2023 року звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Відповідно до розрахункових листів за січень, лютий 2022 року позивачу:
у січні 2022 року нараховано заробітну плату в розмірі 28 435,46 грн, з яких:
- місячна премія - 14 718,55 грн;
- оклад по дням - 2 213,32 грн;
- оплата лікарняних листів - 11 503,59 грн;
у лютому 2022 року нараховано заробітну плату в розмірі 81 031,78 грн, з яких:
- місячна премія - 1 408,56 грн;
- оклад по дням - 42 053,00 грн;
- оплата лікарняних листів - 9 142,45 грн;
- премія за підсумками роботи за рік - 28 427,77 грн.
У січні 2022 року позивач фактично відпрацював 1 робочий день, а лютому - 20, загальна кількість відпрацьованих днів за вказаний період становить 21.
Відповідно до статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.
Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з абзацом шість пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Враховуючи наведені норми Порядку № 100, для розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за основу слід брати останні два місяці саме роботи, тобто відпрацьовані працівником.
Подібні висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15 (провадження № 61-29370св18), від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20 (провадження № 61-6738св22).
Крім того, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід брати до розрахунку саме відпрацьовані працівником робочі дні.
Враховуючи наведене, середньоденна заробітна плата позивача за січень-лютий 2022 року складає 2 393,94 грн (3 685,18 грн заробітна плата за січень + 46 585,49 грн заробітна плата за лютий /21 фактично відпрацьовані дні за вказаний період).
Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується з 30 серпня 2022 року (день призупинення дії трудового договору) до 10 січня 2023 року (день звільнення позивача), кількість робочих днів за вказаний період складає 95 робочих днів.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 227 424,30 грн (2 393,94 грн х 95 днів (кількість робочих днів).
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 227 424,30 грн, при цьому вказана сума зазначена без відрахування податків та обов'язкових платежів, які мають бути відраховані під час виконання рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваного судового рішення.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «АМПУ» необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа - первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров