05 травня 2025 року
м. Київ
справа № 591/892/24
провадження № 61-4500ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
визнати неправомірною бездіяльність відповідачів по збереженню тимчасово вилученого майна - речових доказів в кримінальному провадженні № 12021200570000262 від 12 вересня 2021 року: автомобіль «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом спеціалізованої марки «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 , яке зберігалось, як арештоване майно на штрафмайданчику за адресою: АДРЕСА_1 , до скасування арешту Сумською обласною прокуратурою та ГУ НП в Сумській області відповідно до ухвали Білопільського районного суду Сумської області від 15 вересня 2021 року;
стягнути з держави України в особі Сумської обласної прокуратури та ГУ НП в Сумській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1 019 317,15 грн та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.
Зарічний районний суд міста Суми рішенням від 10 липня 2024 року, яке залишив без змін Сумський апеляційний суд постановою від 27 березня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав неправомірною бездіяльність посадових осіб ГУ НП в Сумській області по збереженню тимчасово вилученого майна - речових доказів в кримінальному провадженні № 12021200570000262 від 12 вересня 2021 року: автомобіля «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом спеціалізованої марки «SCHMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 , яке зберігалось, як арештоване майно на штрафмайданчику за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1 019 317,15 грн та моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн
В іншій частині вимог відмовив у зв'язку з необґрунтованістю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що посадові особи ГУ НП в Сумській області маючи обов'язок із збереження та повернення майна позивачу, цього обов'язку не виконали, чим завдано позивачу матеріальної шкоди. Крім того, вказаними діями позивачу було також завдано і моральної шкоди, яку суд з урахуванням принципів розумності та справедливості визначив в розмірі 20 000,00 грн.
02 квітня 2025 року ГУ НП в Сумській області засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у зазначеній вище справі.
Автоматизованою системою діловодства (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2025 року) справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В. та Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року заяву Пророка В. В. про самовідвід задовольнив. Відвів суддю Верховного Суду Пророка В. В. від розгляду касаційної скарги ГУ НП в Сумській області на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у цій справі. Матеріали касаційної скарги у зазначеній справі передав на повторний автоматизований розподіл.
Автоматизованою системою діловодства (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2025 року) справу призначено судді-доповідачу Грушицькому А. І. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В. та Петрова Є. В.
Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 454/1403/17, постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 454/1403/17, від 20 травня 2020 року у справі № 337/3375/17, від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу марки «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Білопільський районний суд Сумської області ухвалою від 15 вересня 2021 року у справі № 573/1531/21 наклав арешт у кримінальному провадженні № 12021200570000062 від 12 вересня 2021 року, в тому числі на майно позивача: автомобіль «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричеп марки «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 , вилучені в ході огляду дорожньо-транспортної пригоди від 12 вересня 2021 року. Визначив місцем зберігання арештованого майна до скасування арешту у встановленому законом порядку - спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУ НП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16а.
05 лютого 2022 року ОСОБА_1 звертався до суду із клопотанням про зняття арешту з майна, у задоволенні якого Білопільський районний суд ухвалою від 13 травня 2022 року відмовив.
Білопільський районний суд Сумської області вироком від 30 травня 2022 року у справі № 573/164/22 речові докази у кримінальному провадженні - автомобіль «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 , що зберігаються на майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів ГУ НП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16а повернув ОСОБА_1 . Вказаний вирок Сумський апеляційний суд ухвалою від 16 серпня 2023 року залишив без змін. У касаційному провадженні вирок не оскаржувався, що підтверджується матеріалами справи № 573/164/22.
Президент України Указом від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, ввів в Україні воєнний стан.
У період часу з 24 лютого 2022 року до 15 березня 2022 року невстановлені особи незаконно заволоділи транспортними засобами або їх частинами та пошкодили транспортні засоби, які перебували на території спецмайданчику ГУ НП в Сумській області, у тому числі незаконно заволоділи належним позивачу напівпричепом та пошкодили/заволоділи деталями та складовими частинами автомобіля.
16 березня 2022 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12022200480000416 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України у зв'язку з тим, що у період з 24 лютого 2022 року до 15 березня 2022 року невстановлені особи з метою вчинення таємного викрадення майна, розуміючи, що вони діють в умовах воєнного стану, проникли на територію штрафмайданчику ГУ НП в Сумській області, що на вул. Чернігівська, 16а, звідки таємно викрали транспортні засоби, на які накладено арешт, та запчастини з автомобілів. Вказане підтверджується витягом з ЄРДР.
Відповідно до протоколу від 03 березня 2023 року огляду транспортних засобів встановлено, що належний позивачу автомобіль «MAN» перебуває у пошкодженому стані. Протоколом визначено перелік пошкоджень та деталей, що викрадено: кріплення правого баку у кількості 2 шт, ушкодження на лівому баку; відсутність пластикової кришки, яка закривала відсік із АКБ; два АКБ 225 Амп., по 12 вольт марки «Бош»; металеві кріплення, що утримували два АКБ; пошкодження дротів, що ведуть до АКБ; гумовий шланг, що відповідає за повітря в системі гальмування; пошкоджена серцевина від дверцят; пошкоджена ручка від дверей; відсутність амортизаторів капота у кількості 2 шт, кришки блоку проводів у кількості 1 шт, холодильника штатного виробник МАН, рації марки «Президент», саб-буфера виробник МАН, матрасів у кількості 2 шт; пошкодження облицювання рульової колонки, ричагу перемикання світла; відсутність щітки омивача скла.
Постановою від 03 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12022200480000416.
Відповідно до відповіді від 28 листопада 2023 року ГУ НП в Сумській області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022200480000416 встановлено, що ринкова вартість напівпричепу самоскида марки «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 складає 492 360,00 грн, вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 може складати 511 056,27 грн.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022200480000416 призначено транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої постановлено питання: яка вартість майна напівпричепу самоскида марки «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 , який на момент крадіжки перебував у справному стані без пошкоджень, технічних змін не вносилось.
Відповідно до висновку експерта від 30 вересня 2022 року № СЕ-19/119-22/8584-АВ, складеного на підставі зазначеної постанови ринкова вартість напівпричепа н/пр-самоскида «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 з урахуванням зносу станом на 24 лютого 2022 року складає 492 360,00 грн.
Згідно із висновком експерта від 03 травня 2023 року № СЕ-19/119-23/5120-АВ, складеного на підставі постанови слідчого про призначення експертизи у кримінальному провадженні № 12022200480000416 вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 може складати 526957,15 грн. Вартість викраденого майна із транспортного засобу може складати 511 056,27 грн.
У зв'язку зі скасуванням арешту автомобіль «MAN» модель TGS18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 02 жовтня 2023 року передано власнику ОСОБА_1 .
Постановою від 29 липня 2022 року, винесеною у кримінальному провадженні № 12022200480000416 оголошено у розшук напівпричіп марки «SCHIMITZ» модель «SKI 24», VIN- НОМЕР_2 , рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Позивач є фізичною особою - підприємцем та на час вилучення транспортного засобу надавав послуги з перевезень вантажним транспортом.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Аналіз положень статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною другою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Єдині правила обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна встановлено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція).
Пунктом 14 Інструкції передбачено, що відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.
Відповідно до пункту 86 Інструкції у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України № 6/5, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України № 41 від 04 березня 1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131) (далі - Положення).
Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.
Частиною четвертою статті 100 КПК України передбачено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вказане викладене у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 361/7347/21 (провадження № 61-14671св23), від 09 жовтня 2024 року у справі № 755/1314/23 (провадження № 61-9952св24).
Оскільки суд встановив, і матеріалами справи підтверджують, що ГУ НП в Сумській області після одержання транспортного засобу, що належав ОСОБА_1 , та розміщення його на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУ НП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16а, не забезпечило його схоронності та в подальшому не повернуло власнику, а тому суд обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Посилання в касаційній скарзі на судову практику як на обґрунтування своєї позиції не підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права у цій справі, оскільки фактичні обставини у цих справах різні.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Сумській області необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров