05 травня 2025 року
м. Київ
справа № 752/20939/13-ц
провадження № 61-4444ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про повторне виготовлення та належним чином встановлення дверей, надання інформації, стягнення неустойки за затримку усунення недоліків понад встановлений строк, відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 30 травня 2024 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року повернув особі, що її подала.
Мотивував ухвалу тим, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті відсутня в переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
06 квітня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 лютого 2025 року в указаній вище справі.
Автоматизованою системою діловодства (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2025 року) справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В. та Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року заяву Пророка В. В. про самовідвід задовольнив. Відвів суддю Верховного Суду Пророка В. В. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 лютого 2025 року у цій справі. Матеріали касаційної скарги у зазначеній справі передав на повторний автоматизований розподіл.
Автоматизованою системою діловодства (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2025 року) справу призначено судді-доповідачу Грушицькому А. І. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В. та Петрова Є. В.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Київського апеляційного суду постановлено 28 лютого 2025 року та забезпечено надання загального доступу 07 березня 2025 року.
З урахуванням вказаних обставин заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, визначено у частині першій статті 353 ЦПК України.
У частині першій статті 353 ЦПК України ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
Апеляційний суд при поверненні апеляційної скарги дійшов правильного висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору.
Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 28 лютого 2025 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про повторне виготовлення та належним чином встановлення дверей, надання інформації, стягнення неустойки за затримку усунення недоліків понад встановлений строк, відшкодування моральної (немайнової) шкоди - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров