05 травня 2025 року
м. Київ
справа № 204/9551/18
провадження № 61-5580ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1» про порушення прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1» (далі - ОСББ «Каверіна-1») про визнання дій такими, що порушують право на отримання якісних та в повному обсязі послуг, зобов'язання здійснити перерахунок та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2019 року задоволено частково клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення в цивільній справі сплату судового збору.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з ухвалою Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 08 травня 2019 року ОСОБА_2 25 січня 2021 року подала апеляційну скаргу.
Дніпровським апеляційним судом неодноразово було направлено запити до суду першої інстанції про витребування вищевказаної справи. У відповідь на запити, суд першої інстанції повідомляв, що справа була направлена до Верховного суду, до суду першої інстанції не поверталась.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року скасовано, справу № 204/9551/18 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року скасовано та провадження у справі закрито. Роз'яснено ОСОБА_2 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року
повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
29 квітня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний Суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справ, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які подаються апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Ухвала про відстрочення сплати судового збору відсутня в переліку ухвал, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, на які може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції про відстрочення сплати судового збору на підставі пункту 4 частини п'ятої
статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виснував, що стаття 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня ухвала про відстрочення сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року в справі
№ 607/23244/21 (провадження № 14-116цс22) наголосила, що апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції в цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити під час звернення до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Тобто суд апеляційної інстанції та суд касаційної інстанції не вирішують питання про правомірність вимог суду першої інстанції щодо сплати судового збору, а вирішують питання про можливість чи неможливість оскарження ухвали суду про залишення позовної заяви без руху з підстав необхідності сплати судового збору, яка не є ухвалою про визначення розміру судових витрат, оскарження якої в апеляційному порядку передбачено пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України, що підтверджує правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка має бути врахована під час розгляду цього питання.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд правильно висновував про повернення апеляційної скарги.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Оскільки правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів висновує, що застосування судами норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня
2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1» про порушення прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська