23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 202/25084/13
провадження № 61-12896св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Дніпровський державний медичний університет,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Матвійчук Дмитро Володимирович , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у складі колегії суддів Максюти Ж. І., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» (далі - ДЗ «Дніпропетровська медична академія») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 89 631,36 грн відповідно до угоди про підготовку фахівців з вищою освітою.
Позов мотивовано тим, що 01 вересня 2005 року між сторонами укладена угода про підготовку фахівців з вищою освітою, за умовами якої після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації ОСОБА_1 повинна відпрацювати за направленням у державному секторі не менше трьох років. Згідно із наказом від 25 квітня 2012 року № 317ос ОСОБА_1 була відрахована з очної частини інтернатури, а тому відповідачка зобов'язана відшкодувати витрачені на її навчання державні кошти.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року позов ДЗ «Дніпропетровська медична академія» задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДЗ «Дніпропетровська медична академія» суму у розмірі 89 631,36 грн та судові витрати у розмірі 896,31 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що 01 вересня 2005 року між ДЗ «Дніпропетровська медична академія» та ОСОБА_1 укладена угода про підготовку фахівців з вищою освітою, за умовами якої позивач зобов'язаний після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації забезпечити фахівця з вищою освітою місцем працевлаштування у державному секторі народного господарства, де він зобов'язаний відпрацювати не менше трьох років. У свою чергу відповідачка відповідно до умов угоди повинна прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови від прибуття за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.
Оскільки ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань та перервала навчання в очній частині інтернатури без поважної причини, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Д. В., про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року залишено без задоволення.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що представник відповідача не надав суду доказів, які б давали суду підстави дійти висновку, що врахування таких доказів під час розгляду справи має істотне значення для правильного вирішення цієї справи та не зазначив у чому полягає неправильність висновків рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої інстанції, Матвійчук Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 27 червня 2024 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року, в якій просив скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 з 2011 року проживає закордоном, тому не була присутня під час розгляду справи у суді першої інстанції з об'єктивних причин. Доводи позивача про те, що відповідачка без поважних причин припинила проходження інтернатури є помилковими, оскільки з 01 листопада 2011 року до 31 жовтня 2012 року вона проходила інтернатуру в Державній бюджетній установі вищої професійної освіти «Північно-Західний державний медичний університет І. І. Мечникова» міністерства охорони здоров'я і соціального захисту російської федерації, тому вона скористалася своїм правом на розірвання угоди в односторонньому порядку з поважних причин, які передбачені законодавством про працевлаштування випускників.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Д. В., залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме заявнику запропоновано уточнити зміст та вимоги апеляційної скарги, подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та навести обґрунтовані підстави пропуску такого строку з наданням доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Д. В., на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року відмовлено.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції, заявниця у встановлений строк вимоги ухвали не виконала та не надала вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, адвокат Матвійчук Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просить скасувати оскаржувану ухвалу і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що після постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного судового рішення від 08 березня 2024 року представник відповідачки у межах строку на апеляційне оскарження, а саме 25 березня 2024 року, подав апеляційну скаргу на судові рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 16 квітня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, а ухвалою від 07 червня 2024 року повернув апеляційну скаргу разом з додатками заявнику.
27 червня 2024 року представник відповідачки повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Проте суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Представник заявниці зазначав, що з первісною апеляційної скаргою він звернувся у межах строку, встановленого законом, повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від заявниці. Повторне подання апеляційної скарги відбулося без невиправданих затримок і суттєвих зволікань. До апеляційної скарги представник долучив квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску заявницею строку на апеляційне оскарження, оскільки у прохальній частині апеляційної скарги представник заявниці зазначив вимоги про скасування ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року, а не заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року.
Інший учасник справи не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року позов ДЗ «Дніпропетровська медична академія» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» суму у розмірі 89 631,36 грн та судовий збір у розмірі 896,31 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Матвійчук Д. В., про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, адвокат Матвійчук Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року та просив скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору у повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Д. В., повернено заявнику у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 29 березня 2024 року та несплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
27 червня 2024 року адвокат Матвійчук Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року та просив скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Д. В., залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно уточнити зміст та вимоги апеляційної скарги, подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із обґрунтуванням підстав пропуску такого строку та надати докази сплати судового збору.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Д. В., на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України вказано, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, параграфи 53, 55).
Запровадження строку, в межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Згідно з практикою ЄСПЛ під час застосування процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення у справах: «Волчлі проти Франції» ( (Walchli v. France), заява № 35787/03, від 26 липня 2007 року; «Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріда» проти України», заява № 24003/07, від 08 грудня 2016 року)).
У контексті справи, яка переглядається, строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції за заочного розгляду справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII).
Відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У справі, яка переглядається, на момент набрання законної сили заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року діяв ЦПК України 2004 року.
ЦПК України в редакції від 2004 року (як і ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року) встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення, а також загальний порядок - апеляційне оскарження.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року) в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Згідно із статтею 294 ЦПК України (в редакції, чинній на момент набрання заочним рішенням законної сили) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Д. В., про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року залишено без задоволення ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року.
У разі постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення об'єктом оскарження в суді апеляційної інстанції є не ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а безпосередньо заочне рішення, перегляд якого має здійснюватися саме за апеляційною скаргою відповідача.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 183/8338/21 (провадження № 61-198сво24) зазначено: «Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14.
Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19).».
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє в відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У справі, яка переглядається:
- ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року заяву Матвійчука Д. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року залишено без задоволення (а. с. 129);
- 25 березня 2024 року Матвійчук Д. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року (а. с. 132-135);
- ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати заявником судового збору за подання апеляційної скарги на надано строк десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків (а. с. 153-154);
- ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Матвійчук Д. В., повернуто особі, яка її подала, з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги (а. с. 157-158);
- 27 червня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Матвійчук Д. В. , повторно звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року та заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року (а. с. 162-166). До апеляційної скарги представник заявниці долучив, зокрема, клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги від 18 квітня 2024 року (докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги) (а. с. 169), заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження від 07 червня 2024 року (а. с. 170-171). Крім того, у прохальній частині заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник просив суд визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року поважними та поновити строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення без наведення будь-яких мотивів та обґрунтування;
- ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Матвійчук Д. В., залишено без руху та надано строк десять днів з моменту усунення її недоліків (а. с. 181-182);
- згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду ухвала Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року доставлена до кабінету «Електронного суду» представника заявниці Матвійчука Д. В. 09 липня 2024 року (а. с. 183);
- ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Матвійчук Д. В. , на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (а. с. 184-185).
Вперше подана заявником апеляційна скарга повернута судом апеляційної інстанції ухвалою від 06 червня 2024 року з підстав ненадання заявником доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Вказана ухвала апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувалася.
Звертаючись до апеляційного суду повторно з апеляційною скаргою 27 червня 2024 року Матвійчук Д. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження без будь-яких мотивів обґрунтування пропуску такого строку. Однак із прохальної частини апеляційної скарги відомо, що представник оскаржував ухвалу суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, але просив скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Матвійчук Д. В. , залишено без руху та надано строк десять днів з моменту усунення її недоліків. Апеляційний суд вказав, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначив про оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначенням строків на апеляційне оскарження ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, а в прохальній частині апеляційної скарги просив скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року, що суперечить одне одному та унеможливлює вирішення судом питання про відкриття апеляційного провадження та підлягає уточненню заявником.
Відповідно до довідки Дніпровського апеляційного суду, яка мітиться в матеріалах справи, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року доставлена до кабінету «Електронного суду» представника заявниці Матвійчука Д. В. 09 липня 2024 року (а. с. 183).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Матвійчук Д. В., на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки заявник у встановлений апеляційним судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, наявність яких була підставою для залишення повторно поданої апеляційної скарги без руху.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України (аналогічно пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Отже, наслідком не усунення заявником недоліків повторно поданої апеляційної скарги, а саме невиконання вимог апеляційного суду щодо уточнення змісту апеляційної скарги (щодо оскарження яких саме судових рішень) та ненадання суду апеляційної інстанції мотивованого й обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року із зазначенням підстав для поновлення вказаного строку або із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку є відмова у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги про те, що заявник у прохальній частині апеляційної скарги просив скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року, а не заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року, не спростовують висновків апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, а навпаки підтверджують відсутність виконання заявником вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 09 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху та уточнення вимог скарги в частині конкретизації оскарження судових рішень та строків такого оскарження за відсутності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції оцінив апеляційну скаргу представника Матвійчука Д. В як таку, в якій заявник не зазначив обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки у прохальній частині апеляційної скарги не визначив об'єкт апеляційного оскарження. За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху та надав строк десять днів для усунення її недоліків, які заявник не усунув у встановлений судом строк без поважних причин.
Наведене також підтверджується тим, що представник заявниці Матвійчук Д. В. беззаперечно був обізнаний про ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, про її зміст та обов'язок прореагувати на вимоги суду і відтак мав можливість виконати вказані в ухвалі апеляційного суду вимоги.
Крім того, залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд належно повідомив представника заявниці щодо стану поданої ним апеляційної скарги шляхом її надсилання до його особистого кабінету в підсистемі «Електронний суд», але вимоги ухвали апеляційного суду від 09 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху заявник не виконав, будь-яких заяв, клопотань на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції не надав (а. с. 183).
Встановивши, що Матвійчук Д. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримав ухвалу апеляційного суду від 09 липня 2024 року про залишення його апеляційної скарги без руху та не усунув недоліки, зазначені у вказаній ухвалі (не визначив об'єкт апеляційного оскарження, не зазначив причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів доводів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження), апеляційний суд дійшов висновку, що застосуванню підлягають наслідки незазначення Матвійчуком Д. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, а тому відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Касаційна скарга Матвійчука Д. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , не містить доводів про те, що він не отримував копію ухвали суду апеляційної інстанції від 09 липня 2024 року про залишення його апеляційної скарги без руху або що він не мав змоги виконати вимоги цієї ухвали.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.
Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, сама сутність права доступу до суду не порушена, а відповідні обмеження мали легітимну мету та були пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
На думку колегії суддів, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Дмитро Володимирович, залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ. В. Сердюк СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська