Справа № 676/516/25
Провадження № 1-кп/676/196/25
07 травня 2025 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_5 ,
представника потерпілої- цивільного позивача ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - цивільного відповідача ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Кам'янці-Подільському у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 21 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024242060000526, відносно обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженої, непрацюючої, інваліда 2 групи, українки, громадянки України, раніше не судимої,
ОСОБА_7 13 грудня 2024 року, близько 14 години 40 хвилин, перебуваючи біля входу до центрального ринку по вулиці Князів Коріатовичів, 17 в місті Кам'янець-Подільському Хмельницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту з ОСОБА_5 прийняла рішення про спричинення останній тілесних ушкоджень.
Тоді ж, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення шкоди здоров'ю потерпілій, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи в положенні стоячи із лівої сторони відносно потерпілої, умисно, правою ногою нанесла один удар в область стегна зліва.
Одразу ж після цього, продовжуючи свій протиправний умисел та перебуваючи в положенні стоячи із правої сторони від потерпілої, умисно нанесла ще один удар ногою в область стегна справа.
Вказаними діями ОСОБА_7 спричинила потерпілій ОСОБА_5 , тілесні ушкодження у вигляді одного синяка на зовнішній поверхні лівого стегна в середній третині та одного синяка на зовнішній поверхні правого стегна у нижній третині, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Зазначеними вище умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення - кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 винуватість у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та показала, що дійсно під час конфлікту із ОСОБА_5 намагалася сфотографувати сліди крові, проте остання вибила ногою із рук телефон, після чого вона ногою двічі ударила потерпілу у стегна. Щиро розкаялася у вчиненому.
Наведені обставини вчинення кримінального правопорушення ніким не оспорювалися. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, в тому числі обвинуваченої та потерпілої, немає, у зв'язку з чим судом відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 мало місце, а її дії які виразилися в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, судом кваліфікуються за ч.1 ст.125 КК України. Обвинувачена ОСОБА_7 винувата у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню.
При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст.65, 66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, судом враховується, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом 2 групи. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає її щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлені.
З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч.2 ст.50 КК України, зокрема буде пропорційною карою за вчинене та буде достатнім для виправлення засудженої, а також запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.
Потерпілою - цивільним позивачем ОСОБА_5 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення 10 000 гривень на відшкодування майнової шкоди, 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні ОСОБА_5 цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.
Обвинувачена - цивільний відповідач ОСОБА_7 цивільний позов не визнала, та у його задоволенні просила відмовити.
Заслухавши учасників судового провадження, суд прийшов до наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
За приписами ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільний позивач ОСОБА_5 просила стягнути із обвинуваченої майнову шкоду у розмірі 10000 гривень, оскільки вона уклала кредитний договір на зазначену суму з метою відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката та поїздки до слідчого та суду. До позову долучила копію кредитного договору №4008619 від 03 лютого 2025 року.
У судовому засіданні ОСОБА_5 зазначила, що кошти передбачалися на годування тварин, яких вона через отримані тілесні ушкодження не змогла продати та не змогла їх залишити на сторонніх осіб.
Поряд з цим, на переконання суду факт укладення кредитного договору жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_5 була завдана кримінальним правопорушенням майнова шкода, цивільним позивачем не обґрунтовано жодним чином взаємозв'язок між отриманими тілесними ушкодженнями і фактом укладення кредитного договору. Не надано будь-яких доказів здійснених у зв'язку з отриманими ушкодженнями витрат.
Таким чином, в ході судового розгляду позивач, незважаючи на передбачений ч.3 ст.12 ЦПК України обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надав будь-яких доказів спричинення їй майнової шкоди.
При цьому, судом на виконання вимог п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України в судовому засіданні було роз'яснено обов'язок позивача надати суду докази на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин, наслідки вчинення та невчинення таких дій, проте позивачем будь-яких інших доказів окрім кредитного договору не було надано.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні позову ОСОБА_5 в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди необхідно відмовити.
В частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а згідно із п.2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Із вимог ч.1 ст.1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру діяння, кількості та локалізації тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_7 , глибини фізичних та душевних страждань, що тілесні ушкодження не призвели до короткочасного розладу здоров'я, що діями обвинуваченої було завдано фізичного болю потерпілій та моральних принижень, а також враховуючи душевні страждання потерпілої, із врахуванням матеріального становища обвинуваченої, а також потерпілої, яка є інвалідом 2 групи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов щодо стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково у розмірі 3 000 гривень.
Речові докази відсутні. Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Речові докази суду не надавалися. Питання про долю документів підлягають вирішенню на підставі ч.9 ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373-375 КПК України, суд,-
Визнати винуватою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог цивільного позову ОСОБА_5 відмовити.
Документи: матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 21 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024242060000526, після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченій та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду
Хмельницької області ОСОБА_1