13.03.2025 Справа №607/28160/24 Провадження №2/607/903/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (надалі - ТОВ «Новий Колектор», Кредитодавець) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх доводів представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17 листопада 2018 року було укладено Кредитний договір (оферта) № 17.11.2018-100001551 (далі - Договір).Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, строком на 14 дні за процентною ставкою у розмірі 28 %.
Згідно п. 1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається для використання Позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника. Сторони погодились, що Кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
Відповідно до п.п. «а» п. 4.1. Договору Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора до дати, вказаній у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У разі несплати кредиту та/або процентів у встановлені договором терміни/ строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми кредиту та несплати нарахованих процентів до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.5.4. кредитного договору (п. 7.1 Договору).
Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі за текстом Клієнт) та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі за текстом - Фактор, Позивач) укладено Договір факторингу № 281122-5 від 28 листопада 2022 року (далі за текстом - Договір факторингу). Так, відповідно до п. 5.1.1 зазначеного Договору факторингу Фактор має право набувати право вимоги до Боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом, згідно цього договору. Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку). Пiсля пiдписання Акry приймання-передачi Перелiку до Фактора переходять вci права та обов'язки Клiєнта, як сторони, якi виникли на пiдставi Кредитного договору в обсязі i на умовах, що iснують на момент укладення цього Договору.
На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
Позивачем 30 листопада 2022 року на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_1 , було направлено СМС повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу № 281122-5 від 28.11.2022р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 17.11.2018-100001551 від 17.11.2018. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР": 43170298; 01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601; 0-800-20-33-20; Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 25 листопада 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 10 680,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6 000,00 грн та за відсотками - 1 680,00 грн, а також штраф у розмірі 3 000,00 грн (нараховано відповідно до п. 5.4 Кредитного договору №17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року), чим порушуються права та інтереси ТОВ «Новий Колектор».
З огляду на вказане, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за Кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року у розмірі 10 680,00 грн та понесені судом судові витрати у розмірі 6 422,40 грн.
Ухвалою судді від 01 січня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/28160/24 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Новий Колектор» не з'явився, у прохальній частині позову просив про розгляд справи у його відсутності.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце цього судового засідання, не з'явився без повідомлення про причини неявки. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17 листопада 2018 року укладено Кредитний договір № 17.11.2018-100001551 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору. ОСОБА_1 17 листопада 2018 року о 12:36:53 год. за допомогою одноразового ідентифікатора 0802 підписав заявку до кредитного № 17.11.2018-100001551.
Відповідно до заявки до кредитного договору та підтвердження укладення цього договору сторони домовилися про надання позивачем відповідачці кредиту у розмірі 6 000,00 грн на 14 календарних днів з кінцевим терміном повернення до 30 листопада 2018 року та платою за користування кредитом у розмірі 1 680,00 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).
Суд звертає увагу, що заявка позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) була підписана відповідачем (позичальником) двома способами, не тільки одноразовим ідентифікатором, а також за допомогою власноручного її підпису.
Також ОСОБА_1 підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), у якій викладені наступні умови.
Згідно з п. 1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.3. Договору протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів міститься в окремому документі та є невід'ємною частиною кредитного договору. Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
Відповідно до п.п. «а», «б» п. 4.1. Договору Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит в сумі 6 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів 17 листопада 2018 року на його картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою від 17 листопада 2018 року, номер в системі FONDY: 114523396, номер операції: p2p_navi_o6cbw39am2uy49ap580974j14gq4l0uc, призначення: № 17.11.2018-100001551.
28 листопада 2022 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено Договір факторингу №2 81122-5.
Відповідно до п. 5.1.1 зазначеного Договору факторингу Фактор має право набувати право вимоги до Боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом, згідно цього договору.
Згідно з п.п. 2.4., 2.5. зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Додаток 1). Пiсля пiдписання Актy приймання-передачi Перелiку до Фактора переходять вci права та обов'язки Клiєнта, як сторони, якi виникли на пiдставi Кредитного договору в обсязi i на умовах, що iснують на момент укладення цього Договору.
ТОВ «Споживчий Центр» передало ТОВ «Новий Колектор» право вимоги, зокрема, за Кредитним договором від 17 листопада 2018 року № 17.11.2018-100001551. На підтвердження чого, позивач надав копії Акта приймання-передачі Переліку № 1 до Договору факторингу № 281122-5 від 28 листопада 2022 року.
Згідно договору укладено перелік № 1, з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється відповідач.
Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Так, Згідно з п. 2.1. договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну відступлення права вимоги в сумі, передбаченій п.3.2. цього договору, а клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним.
За цим договором клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторові, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за кредитним договором. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником (п.2.3. договору факторингу).
Відповідно до п. 2.4.-2.6. договору факторингу сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог та скріплення його печатками сторін. Після підписання реєстру прав вимог, до фактора переходять всі права та обов'язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Після переходу до фактора права вимоги, клієнт зобов'язується протягом 5 (п'яти) календарних днів передати факторові документацію, яка засвідчує дійсність грошової вимоги.
З переліку № 1, який є Додатком 2 до Договору факторингу № 281122-5 від 28 листопада 2022 року, ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» домовились про відступлення клієнтом факторові права вимоги за кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року на суму кредиту 10 680,00 грн: з яких 6 000,00 грн - сума основного зобов'язання, 1 680,00 грн - проценти та 3 000,00 грн - сума неустойки, боржником за яким є ОСОБА_1 .
В Акті прийому-передачі переліку № 1 до Договору факторингу № 281122-5 від 28 листопада 2022 року зазначено, що клієнт передав в паперовому вигляді, а також в електронному вигляді, шляхом направлення даного файлу захищеними каналами зв'язку, а фактор прийняв Перелік № 1, права грошової вимоги за якими відступаються згідно Договору.
Як вказано у переліку № 1, який є Додатком 2 до Договору факторингу № 281122-5 від 28 листопада 2022 року, боржник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 17.11.2018-100001551, сума заборгованості становить 10 680,00 грн.
Представник позивача надав довідку - розрахунок про стан заборгованості за Кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає: 6 000,00 грн - основного боргу; 1 680,00 грн - відсотки; 3 000,00 грн- штраф.
Отож, взяття на себе ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та їх невиконання відповідачем і стало причиною звернення позивача за захистом своїх прав до суду.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд, проаналізував зміст спірних правовідносин та встановив, що договори між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого ТОВ «Споживчий центр» надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв'язку, одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження.
Без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та його укладення у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Волевиявлення позичальника на час укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.
Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит ) не міг би бути укладеним.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
Дані активні дії відповідача підтверджують факт отримання вказаного кредиту, а також узгодження з кредитодавцем суми заборгованості та процентів, що в свою чергу дає підстави для задоволення в цій частині позовні вимоги.
Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2022 року № 281122-5 між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр», за Кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року в розмірі 7 680,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 680,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Про виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, передбачені Договорами - тіло кредиту, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний йому банківський рахунок і позичальник тим самим не заперечував умов договору та не надав доказів на спростування факту отримання ним кредитних коштів.
Відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.
Отож, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 в повному обсязі не повернула кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року в розмірі 7 680,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 680,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення 3 000,00 грн штрафу, який нараховано відповідно до п. 5.4 Кредитного договору № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року, то суд вважає що така сума не підлягає до стягнення, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів, зокрема довідки ТОВ «Новий Колектор» про розмір простроченої заборгованості не вбачається механізму (способу) нарахування зазначеної суми штрафу та періоду, за який його нараховано, адже це право Кредитора має бути обґрунтоване.
Згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 1313 від 19 листопада 2024 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 774,95 грн (7 680,00* 2 422,40 : 10 680,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частин 1, 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Судом встановлено, що 02 липня 2024 року між ТОВ «Новий Колектор» та адвокатським об'єднанням «Верітас центр» укладено договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК, згідно п. 3.1 вартість послуг визначається наступним чином: 4 000,00 грн за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються Замовником самостійно.
Як вбачається із звіту про виконання роботи відповідно до договору про надання правничої допомоги № 07/24-НКвід 02 липня 2024 року, 25 листопада 2024 року АО «Верітас центр» надано ТОВ «Новий Колектор» на послуги по клієнту ОСОБА_1 .
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1302 від 15 листопада 2024 року, ТОВ «Новий Колектор» за надану правову допомогу, згідно договору № 07/24-НК від 02 липня 2024 року про надання правничої допомоги, перераховувало на рахунок АО «Верітас центр» 4 000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені та документально підтверджені витрати позивача на правничу допомогу АО «Верітас центр» у розмірі 4 000,00 грн є обґрунтованими, клопотання про їх зменшення відповідач не подавав, а відтак вказані витрати відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, в зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 2 876,40 грн (7 680,00* 4 000,00 : 10 680,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за Кредитним договором № 17.11.2018-100001551 від 17 листопада 2018 року в розмірі 7 680 (сім тисяч шістсот вісімдесят),00 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 1 774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири),95 грн сплаченого судового збору та 2 876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість),40 грн витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», ЄДРПОУ: 43170298, адреса місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя О. Я. Герчаківська