Справа № 727/1622/25
Провадження № 1-кп/727/206/25
07 травня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівців в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорки ОСОБА_3
потерпілої - не з'явилась
обвинуваченого ОСОБА_4
захисниці ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 04 січня 2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025262020000050 по обвинуваченню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівці Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 126-1 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Чернівців надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню зареєстрованому 04 січня 2025 року в ЄРДР за №12025262020000050 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 126-1 КК України.
ОСОБА_4 в період з 15 квітня 2024 року по 08 січня 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв стосовно своєї рідної сестри ОСОБА_6 , з якою спільно не проживає, психологічне насильство, яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженням її людської честі та гідності, що призводило до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
Зокрема, 15 квітня 2024 року близько 02 години 00 хвилин, перебуваючи за адресою: вул. Бережанська, 38 в м. Чернівцях, ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї сестри ОСОБА_6 , а саме: ображав останню нецензурною лайкою та погрожував їй фізичною розправою, чим міг завдати шкоду психологічному здоров'ю ОСОБА_6 . За вчинення наведеного ОСОБА_4 постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 травня 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП до покарання у виді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп.
В подальшому, 21 травня 2024 року близько 12 години 30 хвилин в АДРЕСА_1 ОСОБА_7 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї сестри ОСОБА_6 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю останньої. За вчинення наведеного ОСОБА_4 постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП до покарання у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Також, 23 травня 2024 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Чернівці, вул. Бережанська, 38, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно сестри ОСОБА_6 , а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим міг завдати шкоди психологічному здоров?ю потерпілої. За вчинення наведеного постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 липня 2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП до покарання у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Поряд із цим, 16 листопада 2024 року близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї сестри ОСОБА_6 , а саме: словесно ображав її та погрожував фізичною розправою, чим могло бути завдано шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_6 . За вчинення наведеного ОСОБА_4 постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 грудня 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП до покарання у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Разом з тим, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення насильства в сім?ї, належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти домашнє насильство стосовно своєї сестри ОСОБА_6 .
Так, 02 січня 2025 року близько 10 годин 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Чернівці, вул. Бережанська, 38, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх дій, вчинив конфлікт із сестрою ОСОБА_6 в ході якого ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував її честь та гідність.
Продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 08 січня 2025 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї сестри ОСОБА_6 , яке виразилось у спричиненні словесного конфлікту під час якого ОСОБА_4 виражався нецензурною лайкою щодо своєї сестри, чим принизив її честь та гідність.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, тобто у домашньому насильстві, яке виразилось в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення та дав суду показання про обставини вчинення ним кримінального правопорушення. У скоєному розкаявся та зазначив, що більше такого не вчинить.
Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Спрямувала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності, міру покарання просила призначити на розсуд суду.
Суд у порядку статті 325 КПК України вирішив провести судовий розгляд справи у відсутності потерпілої ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченого змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, згідно з вимогами частини 2 статті 349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, оголошенням матеріалів кримінальної справи, які характеризують обвинуваченого, дослідженням висновку судово експерта та досудової доповіді.
Згідно з висновком судово експерта №CE-19/126-24/908-ПС від 30 січня 2025 року встановлено, що ситуація, що досліджувалась у кримінальному провадженні є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_6 , яка призвела до тривалих порушень в основних сферах життєдіяльності підекспертної особи, що виразилось у наявності когнітивно-емоційних критеріїв психологічного насильства, а саме: виникнення у підекспертної особи стану дискомфорту, низької самооцінки, переживання приниження, переживання почуття образи, переживання неспокою, страху, невпевненості, а також наявності поведінкових критеріїв психологічного насильства, які виникли внаслідок словесних образ, обзивання нецензурною лайкою, надмірних вимог, нехтування, залякування з боку ОСОБА_4 (що в цілому констатується як здійснення на підекспертну особу психологічного насильства).
Судом встановлено, що показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінальної справи в частині висновку судово експерта, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином дії ОСОБА_4 за статтею 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, яке виразилось в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи, кваліфіковані правильно.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд бере до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Крім наведеного, Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Верховний Суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше несудимий, його матеріальний стан.
Суд також враховує, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації вбачається, що досліджуючи інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_9 , умови його життєдіяльності, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини справи, давши їм оцінку, беручи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі у нижніх межах санкції статті 126-1 КК України та зі звільненням його на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з покладанням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України. На думку суду, призначення такого покарання зі звільненням від його відбування буде необхідним, достатнім та дієвим заходом для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Водночас, приписами частини 2 статті 76 КК України визначено, що на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 91-1 КК України визначено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки, як, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо своєї сестри ОСОБА_6 , яке виразилось у висловлюваннях нецензурною лайкою, що призвело до психологічних страждань потерпілої та погіршення якості життя.
Програма для кривдника це комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що досудової доповіді, наданої органом пробації щодо ОСОБА_4 , вбачається, що ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється, як середній, тобто існує ймовірність насильницьких дій, спрямованих на завдання фізичного болю або фізичного чи морального страждання, приниження людської гідності, сексуальне насильство (у тому числі вчинення корисливих кримінальних правопорушень із застосуванням або погрозою застосування насильницьких дій) суд вважає, що застосування до ОСОБА_4 обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників, є необхідним.
Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками ККС у складі ВС, які викладені в постановах від 25.06.2024 (справа №167/871/23) та 07.08.2024 (справа №161/17404/23).
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які складаються з витрат за проведення експертизи та становлять 11142,60 грн, підлягають стягненню з обвинуваченого у відповідності до статті 124 КПК України.
Керуючись статтями 124, 349, 369-371, 373-375 КПК України, суд
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 2 (два) місяці.
Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати за проведення судово-психіатричної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/126-24/908-ПС від 30 січня 2025 року) в сумі 11142,60 грн (одинадцять тисяч сто сорок дві грн 60 коп.).
Вирок суду може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду, ухвалений у випадку визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1