Справа № 727/3467/25
Провадження № 2-а/727/84/25
30 квітня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Терещенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ювченко Андрій Васильович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1119 від 06 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Ювченко А.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови, посилаючись на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову від 06.03.2025 №1119 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210 КУпАП України, та накладено на нього штраф у розмірі 17000 гривень.
Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідаль-ності за вказане правопорушення є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Свою позицію мотивує тим, що позивач не отримував ні повістки, ні Розпоряд-ження про необхідність явки до ТЦК та СП, а також не був ознайомлений з матеріала-ми справи про адміністративне правопорушення. Окремо вказує на порушення відпові-дачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, недо-тримання вимог ст.280 КУпАП.
Окремо представник позивача просить поновити йому строк для звернення до су-ду із позовом, оскільки про існування постанови він дізнався лише 14.03.2025 року - після того як отримав її копію.
У зв'язку з викладеним просить визнати протиправною та скасувати постанову №1119 від 06.03.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КпАП України.
Позивач в судове засідання не з'явився. Представник позивача, адвокат Ювченко А.В., направив заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі. Позовні ви-моги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Направив відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог. У від-зиві на адміністративний позов представник відповідача вважає доводи позивача без-підставними. Вказує, що постанову про притягнення позивача до адміністративної від-повідальності за ч.3 ст.210 КУпАП було винесено з дотриманням вимог чинного зако-нодавства. Просить в задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце су-дового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Ознайомившись з письмовими поясненнями сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові та фото-докази, долучені до позову та до відзиву, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміні-стративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та сво-боди визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльно-сті держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної вла-ди та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фі-зичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, вста-новлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здій-снюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих орга-нів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково по-винна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчи-нення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на консти-туційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією прин-ципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової ви-значеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забез-печити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правоза-стосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених таки-ми обмеженнями.
Судом встановлено, що відповідно до копії постанови №1119 за справою про ад-міністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про ад-міністративні правопорушення. Згідно вказаної постанови, позивач ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не прибув 17.02.2025 року о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №3/684 від 11.02.2025 року та в подальшому теж не з'являвся, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період. Відповідно до інформування Кіцманського голови №338 від 17.02.2025 року, ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність прибуття, чим своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_3 порушив вимоги абзаців 7 ч.3 ст.1 абз.2, ч.10 ст.1 Закону України «Про війсь-ковий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та підпункт 2 п.1 Додат-ку 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента Ук-раїни №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий пе-ріод, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто, скоїв адміністративне право-порушення, передбачене ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопору-шення.
При цьому, згідно скріншоту додатку «Резерв+», ОСОБА_1 пе-ребуває на обліку та має бронювання до 03.12.2025 року.
Відповідно до ст.210 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 ст. 210 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Ук-раїні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - пе-ріод, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або до-ведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєн-ний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій неза-лежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабі-нет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністра-тивні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмі-ністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у ду-сі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміні-стративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) не-досягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнад-цятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) ви-дання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) ска-сування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на мо-мент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених стат-тею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової осо-би) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про за-криття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопо-рушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопору-шення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністра-тивне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної від-повідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання-ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, ві-деозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адмі-ністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використову-ються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що сто-суються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилу-чення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання до-казів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністратив-ні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправ-ність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо дока-зування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не бу-ли покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржу-ваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про ад-міністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністра-тивне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміні-стративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідаль-ність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміні-стративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спра-ви.
Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення сто-совно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотри-малася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали зна-чення для вирішення справи.
Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові ма-теріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміні-стративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає спра-ву, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відпо-відальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і ви-рішуються клопотання.
Відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався від-повідно до вказаних вище вимог КпАП України.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення су-б'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, ос-кільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом про-цедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при скла-данні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нані-вець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила право-порушення.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про ад-міністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчи-ненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'як-шують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають зна-чення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Для підтвердження вчинення позивачем правопорушення, вказаного в оскаржу-ваній постанові, відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП, мав би надати, зокрема, ко-пію повістки, направленої на адресу позивача з відміткою про її отримання/неотри-мання. Проте, будь яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністра-тивного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП - суду не надано.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення вимог ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та мате-ріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази на підтвердження вказаних у постанові обставин.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відпові-дальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушен-ня, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притяг-нення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, що-до якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрун-тованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адмі-ністративне правопорушення, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем положень ч.3 ст.210 КУпАП в той день та час, оскільки зазначені обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Отже, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.
Крім того, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміні-стративного правопорушення, в той час як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а та-кож на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її ко-ристь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про проти-правність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відпо-відача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені по-дія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За та-ких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати спра-ву на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані ви-моги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правиль-ного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недо-держання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопо-рушення, яка передбачена Законом, належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
При цьому, суд вважає поважними підстави пропуску позивачем строку на оскар-ження спірної постанови №1119 від 14.03.2025 року, а тому вважає за необхідне задо-вольнити клопотання позивача про поновлення процесуального строку на оскарження вищевказаної постанови, виходячи з наступного.
Так, згідно дослідженої судом вищевказаної спірної постанови про накладення ад-міністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач не отримав копію вказаної постанови безпосередньо в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції пози-вача, згідно якої останній отримав копію постанови лише 14.03.2025 року, про що свід-чить відмітка у копії оскаржуваної постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропу-щений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропу-ску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені судом обставини пропуску по-зивачем строку на оскарження спірної постанови, зокрема тієї обставини, що позивачем було отримано копію зазначеної постанови лише 14.03.2025 року, суд приходить до ви-сновку про поважність причин пропуску позивачем вищевказаного строку та вважає не-обхідним його поновити.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступ-ного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сто-рони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають від-шкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати скла-даються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом спла-тив судовий збір в розмірі 484,48 грн., а відповідач є суб'єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, -
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №1119 від 06 березня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юв-ченко Андрій Васильович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1119 від 06 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1119 від 06.03.2025 року про на-кладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КпАП України.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністра-тивної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 -їни, що розташоване в АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі по-дання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пі-сля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного про-вадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляцій-ного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рі-шення.
Суддя: О.Є.Терещенко