Справа № 120/1261/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
05 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі- відповідач), в якому просив (з урахуванням уточненої редакції позовної заяви):
-визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 06.11.2020 року, яким скасовано рішення управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 29.10.2018 року про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.
-зобов'язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області поновити ОСОБА_2 громадянство України, яке було скасовано рішення управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 06.11.2020 року.
-зобов'язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийому у нього декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач неодноразово звертався до відповідача з метою повідомлення про неможливість вчасно відмовитися від громадянства РФ, однак, з боку відповідачане поступало жодних пропозицій допомоги позивача у вирішенні його питання. Також зазначає, що жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені як свідоме подання позивачем неправдивих відомостей або фальшивих документів не має. В даному випадку Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував, щоу позивача не було жодних намірів не відмовлятися від громадянства РФ, він це не міг зробити в силу форс-мажорних обставин зумовлених саме обмеженням через коронавірус, а наразі через військову агресію росії проти України.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивач, відповідно до паспорта № НОМЕР_1 є громадянином російської федерації.
29.06.2017 ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію, як особа, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, та отримав посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 .
20.04.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про оформлення громадянства України за територіальним походженням, одночасно з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Також разом із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, позивач ОСОБА_1 подав зобов'язання припинити громадянство рф протягом 2-х років з моменту набуття громадянства України.
Відповідно до зобов'язання припинити іноземне громадянство від 20.04.2018 позивач ОСОБА_1 , який є і громадянин рф, зобов'язався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України припинити громадянство рф і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. У разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф зобов'язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави.
29.10.2018 року згідно рішення УДМС у Вінницькій області, ОСОБА_1 набув громадянство України разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 ЗУ «Про громадянство України» на підставі народження його батька на території УРСР до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з чим, 17.11.2018 року Жмеринським відділом УДМС у Вінницькій області ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_3 , яке дійсне до 29.10.2020.
Начальником Жмеринського РВ УДМС України у Вінницькій області 06.11.2020 підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 згідно зі статтею 21 Закону України «Про громадянство України» - не виконання зобов'язання, щодо припинення громадянства рф.
Першим заступником начальника УДМС України у Вінницькій області оформлено довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням № 0518/1448-20 від 06.11.2020, відповідно до змісту якої, громадянин України ОСОБА_1 , разом з донькою набув громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, або фальшивих документів, а саме: не виконав подане відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про громадянство України» зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, а незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства немає.
У зв'язку з чим, першим заступником начальника УДМС України у Вінницькій затверджено рішення відповідно до змісту якого рішення Управління ДМС України у Вінницькій області від 29.10.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 скасовано у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянство України - невиконання поданого зобов'язання про припинення іноземного громадянства.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням від 06.11.2020, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, за результатами перевірки, з урахуванням доказів та всіх матеріалів, а також, що позивач не виконав надане зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити попереднє громадянство російської федерації, правомірно відповідно ст.21 Закону України "Про громадянство України" (чинна на момент правовідносин) винесено рішення про скасування рішення УМВС України у Вінницькій області про набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 (далі - Закон №2235-ІІІ) та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок 215).
Відповідно до положень ст. 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках, а громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону №2235-ІІІ, громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.
Законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 2235-III).
Порядок набуття громадянства України за територіальним походженням встановлений статтею 8 Закону № 2235-ІІІ.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав.
В той же час, положеннями ст. 17 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 2235-ІІІ підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
При цьому, відповідно до приписів ст. 21 Закону № 2235-ІІІ (на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Згідно із ст. 24 Закону №2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.
З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України", Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Відповідно до п. 24 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.
Відповідно до п.88 Порядку №215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону №2235-ІІІ органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону № 2235-ІІІ) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Аналіз наведених норм свідчить, що не виконання заявником вимог поданого зобов'язання про припинення громадянства іншої держави є беззаперечною підставою для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України на підставі ст. 21 Закону.
Відповідно до п. 92 Порядку № 215, до повноважень органів міграційної служби також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону №2235-ІІІ.
Як встановлено п. 96 Порядку № 215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону №2235-ІІІ, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу ДМС України.
При цьому, відповідно до п. 97 Порядку, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником територіального органу ДМС України або його заступником.
З аналізу вищевикладених норм законодавства, суд приходить до висновку, що прийняття рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України належить до компетенції та приймається начальником територіального органу ДМС України або його заступником за результатами розгляду та на підставі подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, до якого долучаються документи, визначені Порядком 215.
Стосовно виникнення перешкод у реалізації позивачем взятого зобов'язання щодо припинення іноземного громадянства, які не залежали від самого позивача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про громадянство України" незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Тобто, невидача документа про припинення іноземного громадянства у встановлений законодавством іноземної держави термін могла б мати місце лише після звернення особи з відповідним клопотанням до уповноважених органів іноземної держави.
Як уже встановлено судом, 20.04.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про оформлення громадянства України за територіальним походженням, одночасно з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та разом із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 подав зобов'язання припинити громадянство рф протягом 2-х років з моменту набуття громадянства України.
Відповідно до зобов'язання припинити іноземне громадянство від 20.04.2018 ОСОБА_1 , громадянин рф, зобов'язався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України припинити громадянство рф і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. У разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф зобов'язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави.
29.10.2018 року згідно рішення УДМС у Вінницькій області, ОСОБА_1 набув громадянство України разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 ЗУ «Про громадянство України» на підставі народження його батька на території УРСР до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з чим, 17.11.2018 року Жмеринським відділом УДМС у Вінницькій області ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_3 , яке дійсне до 29.10.2020.
Відтак, суд зазначає, що позивачу необхідно було надати документ про припинення громадянства Російської Федерації до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до 29.10.2020 року.
Питання застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №280/7910/20, де судом звертається увага позивача на те, що якщо він і вважав наявність незалежної від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, то повинен був у будь-який спосіб повідомити про це відповідача.
В межах даної адміністративної справи, позивач також просить суд зобов'язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийому у нього декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Як встановлено судом, у визначений законодавством термін позивачем не надано підтверджуючих документів про існування незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства та не надано документ про припинення громадянства російської федерації.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач не був позбавлений можливості здійснити процедуру виходу з громадянства російської федерації шляхом подання як клопотання (заяви) про припинення іноземного громадянства, так і декларації про відмову від громадянства російської федерації до уповноваженого органу цієї держави чи до консульства російської федерації в Україні (поштою або через представника) у строки, передбачені Законом.
У матеріалах справи відсутні докази належним чином направлення заяви про припинення іноземного громадянства до консульського відділу посольства рф та/або отримання нарочно посольством.
Крім того, до позовної заяви представником ОСОБА_1 долучено копія паспорта громадянина російської федерації для виїзду за кордон НОМЕР_4 , який виданий 05.03.2018 року на ім'я ОСОБА_1 . Вказаний паспорт, у відповідності із записом у ньому, виданий МІД рф на термін до 05.03.2028 року, тобто, позивач не здійснив припинення громадянства російської федерації та не дотримався взятих на себе вимог і зобов'язань, які подавалися при оформленні набуття громадянства України за територіальним походженням.
При цьому, не є обґрунтованими і посилання позивача на введення карантинних обмежень, у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та розрив Україною дипломатичних відносин з Російською Федерацією у лютому 2022 року, оскільки доказів звернення до уповноважених органів (консульських установ) російської федерації щодо припинення громадянства російської федерації, ОСОБА_1 не надано.
Чинним законодавством України не передбачене прийняття декларації про відмову від громадянства за наведених позивачем обставин, а розрив Україною дипломатичних відносин з російською федерацією не впливає на суть правовідносин між УДМС у Вінницькій області та ОСОБА_1 , оскільки позивач у будь-який час, починаючи з 29.10.2020, міг звернутись із відповідною заявою до дипломатичного (консульського) представництва російської федерації.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що питання припинення громадянства російської федерації до повноважень УДМС у Вінницькій області не належить та є виключною компетенцією уповноважених органів російської федерації. Процедура та строки припинення іноземного громадянства визначаються виключно законодавством іноземної держави, яку за кордоном представляють відповідні дипломатичні установи, а отже, вплинути на ситуацію щодо припинення іноземною громадянства особами, які набули громадянство України, уповноважені органи України не мають правових підстав.
Апеляційний суд звертає увагу, що позивач зобов'язався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф, зобов'язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави, однак жодних дій до виконання зобов'язання реально не вчинив.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем, за результатами перевірки, з урахуванням доказів та всіх матеріалів, а також, що позивач не виконав надане зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити попереднє громадянство російської федерації, правомірно відповідно ст. 21 Закону України "Про громадянство України" (чинна на момент правовідносин) винесено рішення про скасування рішення УМВС України у Вінницькій області про набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.