01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Житняк Л.О., Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 травня 2025 року Справа № 620/13341/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
у Львівській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в
Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити певні дії
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач - 2), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 14.08.2024 №134850006630 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 14.05.2002 по 02.07.2002 та з 17.05.2003 по 31.10.2003.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачці не може бути відмовлено у зарахуванні періодів роботи до її страхового стажу через відсутність індивідуальних відомостей в реєстрі застрахованих осіб, оскільки позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинене ТОВ «Мир», оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
При цьому, суд зазначив, що Позивачка досягла необхідного віку, передбаченого ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та має необхідний страховий стаж, для призначення їй пенсії за віком.
Разом з тим, суд зазначив, що дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу спірного періоду має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач 2 - ГУ ПФУ в Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки підтверджуються додатковими документами. Втім, такі документи Позивачкою надані не були, і у Головного управління були відсутні законні підстави для зарахування до страхового стажу спірних періодів.
Також ГУ ПФУ в Чернігівській області відзначає, що до страхового стажу позивача не зараховано, зокрема, період її роботи з 14.05.2002 по 02.07.2002, натомість суд першої інстанції зобов?язав Головне управління зарахувати до страхового стажу період роботи з 14.05.2022 по 02.07.2022.
Разом з тим, Апелянт стверджує, що призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Крім того, ГУ ПФУ в Чернігівській області посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 27.05.2021 у справі №343/659/17 , від 14.02.2023 у справі № 263/9178/17.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 та від 12.03.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.07.2021 №134850006630 Позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком. У зазначеному рішенні вказано, що вік заявника становить 59 років, а його підтверджений страховий стаж становить 21 рік 28 днів. При цьому вказано, що дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 29.07.2024.
07.08.2024 Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто спеціалістами Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення від 14.08.2024 №134850006630 про відмову у призначенні пенсії за віком. В зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 20 років 2 місяці 29 днів. До страхового стажу відповідно до трудової книжки від 25.09.1979 не зараховано періоди роботи з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 06.06.2001 по 31.07.2001, з 14.05.2022 по 02.07.2022 та з 17.05.2003 по 31.10.2003, оскільки у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані. Для зарахування до страхового стажу зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон №1058).
За приписами статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Відповідно до статті 24 Закону №1788-ХІІ страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності необхідного страхового стажу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно із положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», якою доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого облік.
Згідно пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою №794 (далі - Положення №794) персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).
Пунктом 2 Положення №794 визначено, що основними завданнями персоніфікованого обліку є:
створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб;
створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.
Згідно пункту 3 Положення №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Пунктом 5 Положення № 794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Згідно пункту 6 Положення № 794 уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості;
Згідно пункту 10 Положення №794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Висновки суду апеляційної інстанції.
9. Аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що необхідною умовою для призначення пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону №1058 є досягнення 63-річного віку та наявність страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
10. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів відзначає, що станом на дату звернення Позивачки до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, вона досягнула 63-річного віку, що учасниками справи не оспорюється.
11. Окрім того, згідно наявного у матеріалах справи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.07.2021 №134850006630 підтверджений страховий стаж Позивачки становить 21 рік 28 днів. Крім того, зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
12. Натомість, ГУ ПФУ в Чернігівській області, розглядаючи заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності, прийшов до зворотнього висновку про відсутність у Позивачки необхідного страхового стажу, посилаючись на відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо спірних періодів.
13. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів відзначає, що основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
14. Разом з тим, порушення роботодавцем порядку надання відомостей до системи персоніфікованого обліку не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до її страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
15. Отже відсутність даних в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку не є підставою для позбавлення особи права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу, а тому Позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо подання уповноваженому органу достовірних відомостей про фізичних осіб, які працюють у них.
16. Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що періоди роботи Позивачки з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 14.05.2002 по 02.07.2002 та з 17.05.2003 по 31.10.2003 підтверджуються записами в її трудовій книжці, які відповідають вимогам Інструкції № 58.
17. Більш того, як зазначалося судом вище, згідно рішення ГУ ПФУ від 28.07.2021 №134850006630 до страхового стажу Позивачки було зараховано всі періоди роботи, а її страховий стаж становив 21 рік 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону №1058.
18. Відомості про скасування цього рішення у матеріалах судової справи відсутні. Апелянт на такі обставини не посилався ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.
Принагідно, колегія суддів відзначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
19. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що ГУ ПФУ у Чернігівській області при прийнятті рішення щодо відмови у призначенні Позивачці пенсії порушило принцип «належного урядування», прийнято два протилежних за змістом рішення.
Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
20. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України, від 13.02.2011 року у справі Чуйкіна проти України).
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).
21. При цьому, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
22. Тож, враховуючи наявність у Позивачки 63-річного віку та достатнього страхового стажу, колегія суддів приходить до висновку, що застосуванняу цій справі способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання Відповідача призначити пенсію не є втручанням в його дискреційні повноваження, як на тому наполягає Апелянт, та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.
23. Разом з тим, судова колегія приймає до уваги доводи Апелянта про те, що до страхового стажу Позивачки не зараховано період її роботи з 14.05.2002 по 02.07.2002, натомість суд першої інстанції зобов?язав Головне управління зарахувати період роботи з 14.05.2022 по 02.07.2022, оскільки судом першої інстанції дійсно розглянуто позовні вимоги щодо стажу роботи за період з 14.05.2022 по 02.07.2022, які Позивачкою не заявлялися. Обґрунтування виходу за межі позовних вимог у судовому рішенні також відсутнє, а тому колегія суддів приходить до висновку про допущення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині.
Водночас, враховуючи наявність у ОСОБА_1 права на зарахування періоду роботи з 14.05.2002 по 02.07.2002 до її страхового стажу, а також незарахування Відповідачем періодів її роботи саме з 01.05.2001 по 31.05.2001 та з 06.06.2001 по 31.07.2001, а не з 01.05.2001 по 31.07.2001, як на тому наполягає Позивачка, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити частково, а саме зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди її роботи з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 06.06.2001 по 31.07.2001, з 14.05.2002 по 02.07.2002 та з 17.05.2003 по 31.10.2003.
24. Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
25. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
26. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає задоволенню частково, а рішення рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року - скасуванню в частині, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню частково.
27. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року - скасувати в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 06.06.2001 по 31.07.2001, з 14.05.2022 по 02.07.2022 та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди її роботи з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 06.06.2001 по 31.07.2001, з 14.05.2002 по 02.07.2002.
У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 06 травня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк