Номер провадження 22-ц/821/535/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №363/5105/23 Категорія: 310000000 Свєтушкіна Д.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
01 травня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Сіренка Ю.В.,
за участю секретаря Глущенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування поданого позову зазначила, що 04 вересня 1982 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Борщів, Тернопільської області було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем. Від шлюбу вони мають повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства, позивачем з відповідачем за їхні спільні сумісні кошти була придбана земельна ділянка, кадастровий номер 3221888800:37:051:0026, загальною площею 0,1191 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, для колективного садівництва).
Дана земельна ділянка була придбана ними на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. та зареєстрованого в реєстрі № 794 та оформлена на відповідача.
На вказаній земельній ділянці ними за спільні з відповідачем сумісні кошти було побудовано садовий будинок. Будинок був повністю побудований в період шлюбу, однак введений в експлуатацію через 10 місяців після розірвання шлюбу та оформлений у 2019 році на її чоловіка.
20 лютого 2015 року Сихівським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було зареєстровано розірвання шлюбу з ОСОБА_3 (актовий запис № 18).
Проте, після припинення шлюбних відносин, угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не укладено.
З огляду на вказане, у позивача наявне право в судовому порядку захистити своє суб'єктивно непідтверджене право власності на частку в спільному майні подружжя.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 садовий будинок загальною площею 170,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3221888800:37:051:0026, загальною площею 0,1191 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, для колективного садівництва, та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за позивачем та відповідачем право власності по частці кожному на садовий будинок загальною площею 170,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та кожному по частині земельної ділянки, кадастровий номер 3221888800:37:051:0026, загальною площею 0,1191 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, для колективного садівництва).
19 грудня 2023 року залучена третя особа - ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, який мотивувала тим, що у неї є претензії щодо спільного майна набутого нею із ОСОБА_3 у шлюбі та яке наразі є предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тож вважає, що розгляд цієї справи без залучення її у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, порушить її права та законні інтереси.
Зазначила, що первісний позов є не чим іншим, як результатом змови між колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , мета якого зменшити долю майна на яке може претендувати вона, як колишня дружина ОСОБА_3 , яка народила йому доньку, будувала житловий будинок, оздоблювала його та дбала за земельну ділянку на якій розташований будинок, а також зменшити в двічі долю у спадщині від ОСОБА_3 їхній доньці ОСОБА_5 , якщо вона буде вступати у спадщину за законом.
Зазначила, що з 2015 року підтримувала близькі стосунки з ОСОБА_3 та шлюб зареєстрували лише 14.04.2018 року.
Також звернула увагу суду на те, що дозвіл на будівництво тобто ОСОБА_6 паспорт отримано у листопаді 2015 року - через 9 місяців після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснювалось на підставі будівельного паспорта видана ОСОБА_3 08.12.2015 року - через 10 місяців після розірвання шлюбу позивача та відповідача, реєстрація права власності на садовий будинок, об'єкт житлової нерухомості 09.04.2019 року - через чотири роки після розірвання шлюбу між учасниками цього судового процесу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також 30.04.2020 року виконавчий комітет Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області ухвалив рішення № 12 «Про затвердження технічного огляду дачного (садового) будинку» та переведення його у житловий будинок.
Тобто ОСОБА_2 намагається претендувати на те, чого не існувало за часів перебування її у шлюбі із ОСОБА_3 , який було ними розірвано 20.02.2015 року.
Щодо спірної земельної ділянки зазначає, що її вартість з 2013 року істотно збільшилась, тож має законне право на її частку.
Тому ОСОБА_1 змушена звернутися з цією позовною заявою з метою захисту своїх законних прав та інтересів. Також, враховуючи що батько їхньої спільної дитини принципово не приймає участі у її утриманні з посиланням на ч. 2 ст. 70 СК України, також просить збільшити свою частку спірного майна на 25% від загальної площі цього майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1191 га (11, 91 сотки) за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221888800370510026:3:001 та розділити вищезазначене майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , збільшивши її частку на 25 % від всіх об'єктів спільної сумісної власності.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року позовну заяву за первісним позовом ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 садовий будинок загальною площею 170,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3221888800:37:051:0026, загальною площею 0,1191 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, для колективного садівництва.
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по частці кожному на садовий будинок загальною площею 170,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по частці кожному на земельну ділянку, кадастровий номер 3221888800:37:051:0026, загальною площею 0,1191 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, для колективного садівництва.
У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 535,05 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що учасниками справи суду зазначено дві різні дати побудови спірного будинку. Так сторони за первісним позовом стверджують, що спірний будинок побудовано приблизно в 2011 році, натомість третя особа зазначає, що вказаний будинок збудовано в 2015 році.
Разом з тим, суд, з урахуванням сукупності зібраних у справі доказів, зокрема показань допитаних в судовому засіданні свідків, які повністю узгоджуються з поясненнями сторін первісного позову, документів щодо будівництва, а саме робіт з монтажу системи блискавкозахисту на спірному будинку, дійшов висновку, що факт побудови спірного садового будинку під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі є більш вірогідним, ніж твердження третьої особи про те, що будівництво будинку розпочалось вже після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме в 2015 році, та було збудовано за декілька місяців.
Документи, на які посилається третя особа, як на підтвердження повідомлених нею обставин та дати будівництва спірного будинку, а саме: будівельний паспорт на спірний садовий будинок від 11 листопада 2015 року, Декларацію про готовність до експлуатації цього об'єкта від 08 грудня 2015 року та рішення виконавчого комітету Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області Про затвердження «Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку та переведення його у житловий будинок» від 30 квітня 2020 року є лише підтвердженням документального оформлення будівництва, введення спірного будинку в експлуатацію у 2015 році, та надання йому статусу житлового у 2020 році, та самі по собі не є достатніми доказами часу будівництва цього об'єкту.
При цьому третьою особою не доведено належними і достатніми доказами своїх доводів, що вона приймала участь у будівництві спірного будинку, та останній разом із земельною ділянкою є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 , або ж що цінність спірного майна істотно збільшилася внаслідок саме її трудових або грошових затрат.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що спірні земельна ділянка та садовий будинок були набуті у період перебування сторін первісного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі за спільні кошти, проте у період цього шлюбу садовий будинок офіційно не введено в експлуатацію і право власності на нього не було зареєстровано.
Натомість, майно, що збудоване у шлюбі, але введене в експлуатацію одним із подружжя після його розірвання, підлягає поділу як нерухоме майно, оскільки сам по собі факт розірвання шлюбу не впливає на правовий статус такого майна, оскільки його будівництво закінчено до розірвання шлюбу.
Жодних доказів щодо наявності спору між сторонами первісного позову до пред'явлення цього позову, як і доказів, які б підтверджували заперечення ОСОБА_3 права ОСОБА_2 на набуте у період шлюбу майно, матеріали справи не містять. Тож за вказаних обставин неподання ОСОБА_2 позову про поділ майна до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу не свідчить про пропущення позовної давності.
Крім того, судом зауважено, що законодавством не передбачено застосування позовної давності за заявою третьою особи.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вказуючи, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний будинок побудований за час її спільного проживання з ОСОБА_3 .
Вказує, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 не має жодного відношення до спірного будинку та не приймала участі у його будівництві. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано у лютому 2015 року, тобто до моменту отримання дозволу на будівництво спірного будинку.
Звернуто увагу суду, що право власності на об'єкт житлової нерухомості виникає у момент реєстрації права власності. При цьому право власності на спірний будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 09.04.2019 року під час перебування у зареєстрованому шлюбі з нею.
Крім того, зазначає, що судом безпідставно не застосовано строк позовної давності до вимог ОСОБА_2 , оскільки остання звернулася з позовом через більше ніж всім років з часу розлучення з ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що була змушена звернутися з даним позовом, коли дізналася, що на частину будинку та частину земельної ділянки претендує ОСОБА_1 .
Вказує, що земельна ділянка придбана у 2013 році, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки. Будинок фактично був побудований ще до 2011 року на неоформленій земельній ділянці. Будинок був зданий в експлуатацію лише у 2019 році з технічним причин, оскільки не існувало назви вулиці та нумерації будинків.
Обставини побудови будинку до 2011 року, а також проживання там позивача та відповідача у справі також підтверджені рядом свідків у справі.
Також відзиви на апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 та його представником ОСОБА_7 , які зазначають, що фактично будинок було побудовано ще до 2011 року, тобто, ще до офіційного оформлення купівлі земельної ділянки у 2013 році, а право власності на будинок було оформлено у 2019 році.
Щодо строку позовної давності, то відповідач зауважив, що позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом лише тоді, коли дізналась, що ОСОБА_1 намагається виселити відповідача з будинку, та маючи побоювання, що буде порушено її право на будинок та земельну ділянку, які набуті у шлюбі з відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що 04 вересня 1982 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану м. Борщів Тернопільської області, про що наявна відмітка у паспортах громадян України сторін.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 серпня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. зареєстрованого за № 794, за час шлюбу у спільну сумісну власність сторонами придбано земельну ділянку площею 0,1191 га, кадастровий номер 3221888800:37:051:0026, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська (для колективного садівництва). Покупцем в договорі вказаний ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 22 вищевказаного договору, дружина покупця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , у своїй заяві, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. 23.08.2013 року за №791, що зберігається у справах приватного нотаріуса, дала згоду на придбання зазначеної у договорі земельної ділянки.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8441965 від 23.08.2013 року, на підставі договору купівлі - продажу від 23.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності земельну ділянку площею 0,1191 га, кадастровий номер 3221888800:37:051:0026, для колективного садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська.
10 червня 2011 року між ОСОБА_2 (замовником) та ПП «АРСАН» (підрядник) був укладений договір підряду № БЗ-3, відповідно до якого підрядник зобов'язався на власний ризик виконати певну роботу, а саме монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи блискавкозахисту на об'єкті - житлового будинку СТ «Поле» за адресою: Київська обл., с. Хотянівка, а замовник прийняти та оплатити її. Зазначена робота була виконана у 2011 році, що підтверджується доданими до договору документами, а саме: копіями специфікації від 10 червня 2011 року, як додаток №3 до договору №БЗ-3 між замовником-фізичною особою ОСОБА_2 та виконавцем ПП «АРСАН», паспортом Блискавкозахисного пристрою, складеного інженером ОСОБА_9 , паспортом заземлення Блиськовказахисту, ліцензією серії АВ №365574, виданою Державним департаментом пожежної безпеки МНС України від 28 грудня 2007 року, довідкою ПП «АРСАН» (генерального підрядника) про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати / за червень 2011 року, протоколом вимірів опору розтікання основних заземлювачів, заземлення магістралей і обладнання (дата перевірки: червень 2011 року).
20 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу видане Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 18.
11 листопада 2015 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області за заявою від 09 листопада 2015 року замовнику ОСОБА_3 виготовлено будівельний паспорт на садовий будинок, господарські будівлі та споруди, місцезнаходження земельної ділянки с/т «Поле» Хотянівська сільська рада, реєстраційний номер 501/2015.
Відповідно до технічного паспорту на садовий будинок за адресою с/т «Поле» Хотянівська сільська рада, Вишгородський р-н., виготовленого ТОВ «Сата Гранум» від 01.12.2015 року на замовлення ОСОБА_3 , садовий будинок загальною площею 170,4 кв.м. підлягає введенню в експлуатацію. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КС062153281587 від 24.11.2015 року.
08 грудня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, замовник ОСОБА_3 , інформація про об'єкт: Будівництво садового будинку господарських будівель та споруд, за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська с/р, с/т «Поле»; інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт: Дата подання повідомлення 24.11.2015 року, реєстраційний номер КС 062153281587; характеристика індивідуальних житлових, садових, дачних будинків (за результатами технічної інвентаризації): кількість поверхів 2, загальна площа 170,4 кв.м.
14 квітня 2018 року у Вишгородському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.04.2018 року.
У шлюбі у сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилася дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, складено актовий запис про народження № 2973.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №162732055 від 09.04.2019 року, на підставі технічного паспорта від 01.12.2015 року, виготовленого ТОВ «Сата Гранум», декларації про готовність до експлуатації об'єкта, серія та номер: КС142153420215, виданого 08.12.2015 року, довідки Хотянівської сільської ради Вишгородського району № 609 від 07.12.2018 року, 04 квітня 2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності садовий будинок загальною площею 170,4 кв.м., який розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська.
10 лютого 2020 року КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» від 10.02.2020 року на замовлення ОСОБА_3 , виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
30 квітня 2020 року рішенням виконавчого комітету Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про затвердження «Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку та переведення його у житловий будинок» затверджено «Звіт про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку», загальною площею 170,4 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м., складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_11 , кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 003766 зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 03.07.2015 року за №3628. Переведено садовий (дачний) будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належать ОСОБА_3 на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 162732055 від 09.04.2019 року, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у житловий будинок, відповідно до звіту про проведення технічного огляду дачного/садового будинку. Рекомендовано ОСОБА_3 привести у відповідність з цим рішенням технічну та правовстановлюючу документацію на об'єкт нерухомого майна в порядку, визначеному законодавством. Контроль за виконанням рішення покласти на в.о. сільського голови, секретаря ради ОСОБА_12 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який зареєстровано 14 квітня 2018 року Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №61 - розірвано.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 401/1221/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 24 січня 2019 року у справі № 728/1170/16-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 686/23104/17.
Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із статтею 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно на підставі закону вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У справі, що переглядається, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:37:051:0026, загальною площею 0,1191 га, що розташована з адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська для колективна садівництва придбана ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О.
Позивач ОСОБА_2 надала нотаріальну згоду на її придбання.
Отже, спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 надавала згоду на її придбання, а тому колегія суддів вважає встановленим факт належності даної земельної ділянки до спільної сумісної власності вказаних осіб.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вартість земельної ділянки на момент її придбання становила 47 600,00 грн., а наразі її вартість збільшилася до 706000,00 грн., тому вона має право на частину вказаної земельної ділянки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки збільшення вартості не пов'язано з трудовими або грошовими затратами ОСОБА_1 , а пов'язана із загальними ринковими тенденціями здорожчання вартості земельних ділянок.
Доказів протилежного Олійник Л.А. не надала.
Щодо поділу житлового будинку
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, - з моменту державної реєстрації.
Згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, а отже є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц.
Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
У постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц, від 27 березня 2024 року у справі № 509/2196/15-ц викладено правові висновки, відповідно до яких за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва, суд може визнати права за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Аналізуючи наведені норми матеріального права можна зробити висновок, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, якщо ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу та довести його будівництво до завершення.
Як установлено судом наразі спірний будинок введений в експлуатацію та зареєстрований у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що спірний будинок був побудований після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на підтвердження даних обставин посилається на будівельний паспорт на спірний садовий будинок від 11 листопада 2015 року, Декларацію про готовність до експлуатації цього об'єкта від 08 грудня 2015 року та рішення виконавчого комітету Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області Про затвердження «Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку та переведення його у житловий будинок» від 30 квітня 2020 року.
На противагу вказаних тверджень, позивач та відповідач у справі стверджують, що будинок був зведений приблизно у 2011 році. Вказані обставини підтверджують також заслухані у суді першої інстанції свідки у справі. Крім того, на підтвердження даних доводів ОСОБА_3 долучено до матеріалів справи докази проведення робіт з монтажу системи блискавкозахисту на спірному будинку у 2011 році, роботи за договором підряду №БЗ-3 від 10.06.2011 року виконувались на замовлення ОСОБА_2 .
Колегія суддів, дослідивши докази надані учасниками справи у їх сукупності, вважає, що більш вірогідним є факт побудови спірного будинку сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2011 році на земельній ділянці, яку придбано відповідачем у 2013 році та який в подальшому був зареєстрований відповідачем на праві власності, а ніж факт його побудови під час перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_3 з ОСОБА_1 .
Крім того, такі висновки колегії суддів також здійснені на підставі аналізу термінів за яких були фактично видані документи на будівництво житлового будинку до моменту введення його в експлуатацію, що склало менше 1 місяця, а саме проаналізовано наступні обставини:
- будівельний паспорт, що визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення на земельній ділянці, був виданий 11.11.2015 року;
- технічний паспорт на садовий будинок виготовлений 01.12.2015 року;
- повідомлення про початок виконання будівельних робіт датоване 24.11.2015 року (дані містяться в технічному паспорті);
- прийняття в експлуатацію житлового будинку згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації датоване 08.12.2015 року (дані містяться в технічному паспорті).
Отже, ОСОБА_1 , на переконання колегії суддів, не надала переконливих доказів того, що вказаний будинок був побудований під час перебування її з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, або ж під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя позивача та відповідача за первісним позовом, оскільки фактично збудований за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Виготовлення будівельного паспорта та реєстрація права власності на житловий будинок після розірвання шлюбу не може бути підставою для позбавлення позивача права на частку у спільній сумісній власності на нього.
За таких обставин суд першої інстанції в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя обґрунтовано визнав за позивачем право власності на 1/2 частку вказаної нерухомості.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 554/6043/20, відповідно до якої частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів із дня реєстрації заяви.
Введення об'єкта в експлуатацію - це завершальний етап зведення об'єкта, що дозволяє отримати право власності і надає можливість підключення до інженерних мереж (обов'язкових для його повноцінного функціонування). Готовим до введення в експлуатацію вважається об'єкт архітектури або інженерна споруда, щодо якого закінчені всі роботи (будівельно-монтажні, оздоблювальні, пуско-налагоджувальні) і підготовлена (оформлена) належним чином вся виконавча документація.
Водночас статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанови Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17 та від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23).
Таким чином, за висновками Верховного Суду введення будинку в експлуатацію - це вимога закону, як і державна реєстрація, що необхідна для юридичного оформлення права власності на цей об'єкт нерухомості.
Щодо застосування строку позовної давності
Статтею 72 СК України передбачено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Європейський суд з прав людини наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, заяви № 22083/93, 22095/93, пункт 51).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, а також корелювати з реальною обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року, заява № 23890/02 у справі «Фінікаріду проти Кіпру»).
У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 сформульовано висновок про те, що вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Не користування колишнім подружжям майном, яке було набуто у шлюбі, після його розірвання не позбавляє його/її права власності на це майно. Якщо частка у спільному майні подружжя потребує утримання, збереження, догляду (зокрема, квартира), той з (колишнього) подружжя, який продовжує користуватися цим майном та утримувати його, має право вимагати від другого колишнього подружжя відповідної матеріальної (грошової) компенсації понесених витрат (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 643/17707/15-ц, від 26 січня 2023 року у справі № 296/1550/20, від 11 жовтня 2023 року у справі № 359/6727/21).
Колегія суддів, вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, враховує посилання викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в яких вона звертає увагу суду на ту обставину, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сторін були відсутні суперечності щодо належності спірного майна до спільної сумісної власності подружжя. Водночас після розірвання шлюбу ОСОБА_3 із ОСОБА_1 у квітні 2023 року, позивач у справі дізналася про наявність претензій на вказане майно у ОСОБА_1 . Вказане зумовило необхідність її звернення до суду із даним позовом.
З огляду на те, що перебіг строку позовної давності пов'язаний саме з наявністю заперечень щодо права особи на дане майно, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 строк позовної давності не пропущено.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, зокрема, у частині прийняття судом доказів поданих ОСОБА_3 після закінчення проведення підготовчого засідання, то колегія суддів зауважує, що суд зобов'язаний сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, задля повноти встановлення обставин у справі та винесення справедливого, об'єктивного судового рішення.
З огляду на предмет доказування у даній справі, колегія суддів вважає, що надані докази правомірно оцінені судом у сукупності з іншими доказами поданими сторонами.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду обґрунтованими та законними.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 травня 2025 року.
Судді: