Справа №760/28778/20 2-з/760/172/25
06 травня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Зеленчука М.М.,
розглянувшизаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Підгайного П.Т. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа:Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Чорноног Віталій Павлович про визнання недійсним договору довічного договору утримання і відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд, -
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа:Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Чорноног Віталій Павлович про визнання недійсним договору довічного договору утримання і відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
05.05.2025 до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Підгайного П.Т. надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вчинення інших певних дій щодо продажу даної квартири, здавання в оренду та інше, і заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.
В обгрунтування заяви вказує, що в серпні 2020 року позивачу ОСОБА_2 стало відомо, що його власна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала під арештом, без відома та згоди ОСОБА_2 , шахрайським шляхом відчужена 03.10.2017 на підставі Договору довічного утримання відповідачу - ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Водночас, позивач жодного договору довічного утримання не підписував, не укладав, а відповідач безпідставно та незаконно заволоділа вказаною квартирою шляхом підробки договору.
Зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у віці 86 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого 29 травня 2024 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про, що 29 травня 2024 року складено відповідний актовий запис № 8869. Весь період часу допомагали, доглядали за померлим позивачем - ОСОБА_2 , а також займалися похороном, похованням рідний племінник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Також зазначено, що ОСОБА_1 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунова К.Є. відкрив спадкову справу номер 31/2024.
Вказує, що на даний період часу квартира позивача за адресою: АДРЕСА_1 , яка незаконно перейшла у власність відповідача, може бути відчужена на користь третіх осіб, та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та повернення у власність позивача вказаної квартири.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 1, 2, 4 частини першої якої, в тому числі, передбачають накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборону вчиняти певні дії; заборону іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за їх позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Частина третя статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги до відповідача про визнання недійсним договору довічного утримання від 03.10.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Чорноног В.П., зареєстрованого в реєстрі за №210, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В заяві про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Підгайний П.Т. вказує, що вказана квартира може бути відчужена відповідачем на користь третіх осіб.
Проте, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Підгайного П.Т. про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки всупереч вищевикладеним правилам процесуального закону не містить належного обґрунтування припущення останнього про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.
Зокрема, представником ОСОБА_1 - адвокатом Підгайним П.Т. не наведено обґрунтування та не надано будь-яких доказів на підтвердження існування реальної можливості відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас суд враховує, що відповідно до п.7.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.
Відповідно до п.17 договору довічного утримання від 03.10.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Чорноног В.П., зареєстрованого в реєстрі за №210, на час дії цього договору накладається заборона відчуження квартири, що є предметом цього договору.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Підгайного Петра Теодоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа:Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Чорноног Віталій Павлович про визнання недійсним договору довічного договору утримання і відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.А. Усатова