Справа № 320/18883/23 Суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Епель О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області) про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати з 01.06.2016 по 31.10.2017 ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі 3 375,18 грн із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078);
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити з 01.06.2016 по 31.10.2017 ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 3 375,18 грн із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку №1078;
- визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної премії з 01.06.2016 по 31.12.2022 без урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку №1078;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 щомісячної премії з 01.06.2016 по 31.12.2022 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку №1078;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за 45 діб невикористаної відпустки за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31.01.2023;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 45 діб невикористаної відпустки за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31.01.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), листопад 2015 року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 45 діб за 2022 рік.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 45 діб за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд виходив з того, що індексація є складовою частиною грошового забезпечення поліцейських в силу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про Національну поліцію» як актів вищої юридичної сили по відношенню до Порядку №1078, а відтак підлягає обов'язковим нарахуванню та виплаті безвідносно до наявних бюджетних асигнувань з урахуванням базового місяця листопад 2015 року, коли були затверджені розміри посадових окладів поліцейських.
Крім того, суд підкреслив, що за усталеною правовою позицією Верховного Суду щодо відсутності правового регулювання відносин щодо виплати компенсації за невикористану відпустку у попередні перед звільненням роки позивач за нормами трудового законодавства має право на грошову компенсацію за невикористану частину основної відпустки за минулі періоди.
Водночас, суд зазначив про відсутність у позивача права на перерахунок щомісячної премії з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що Порядок №1078 до жовтні 2017 року не поширював свою дію на поліцейських, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог щодо індексації грошового забезпечення позивача з 01.06.2016 по 31.10.2017 у суду першої інстанції не було. Зазначає, що до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється премія, не включається індексація грошового забезпечення. Наголошує, що всупереч висновків суду позивачу при звільненні виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у році звільнення.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ НП в Київській області.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у Національній поліції та наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.01.2023 №16 о/с, звільнений із служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.01.2023.
Станом на день звільнення: вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 25 років 00 місяців 25 днів; час навчання - немає; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 25 років 00 місяців 25 днів; вислуга років на пільгових умовах - 05 років 02 місяці 04 дні; усього вислуги років - 30 років 02 місяці 29 днів. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення - 04.
Матеріали справи свідчать, що 10.04.2023 позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив:
- надати інформацію помісячно про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.01.2023 з обов'язковим зазначенням розмірів у грошовому та відсотковому значенні посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, премії, надбавок, доплат, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомогу для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Уряду від 29.04.2020 №375 та інших виплат;
- надати копії наказів (або витягів з них) про надання матеріальної допомогу для оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки;
- надати копії наказів (або витягів з них) про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки;
- надати копії карток особового рахунку за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки;
- надати копію розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за 25 років календарної вислуги років;
- надати інформацію чи виплачена компенсація за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 4 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Листом від 09.05.2023 №29/п-26зі ГУ НП в Київській області надано відомості про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідний період, інформацію про його складові та щодо виплачених компенсацій при звільненні.
Позивач, посилаючись на зміст вказаного листа, зазначає, що з 01.06.2016 по 31.10.2017 відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 3375,18 грн із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку №1078; здійснив нарахування та виплату позивачу щомісячної премії за період з 01.06.2016 по 31.01.2023 без урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, на яку має право позивач у цьому періоді; не нарахував і не виплатив позивачу при звільненні грошову компенсацію за 45 діб невикористаної відпустки за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31.01.2023.
Указані обставини й стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII).
Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Приписи ч. 6 ст. 2 Закону № 1282-XII визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 1.01.2016р. - 103 відсотка).
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком №1078 )тут і надалі у редакції, яка була чинною у період виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 по справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
З викладених вище норм вбачається, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по жовтень 2017 року, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача, яка полягала у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, є протиправною.
Посилання апелянта на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з листопада 2017 року після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абзац 5 пункту 2 Порядку № 1078 після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», колегія суддів вважає безпідставним, оскільки така індексація, як було підкреслено вище, прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». При цьому у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати саме норми закону як акта вищої юридичної сили.
Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі № 160/35/20.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про необхідність застосування при нарахуванні та виплаті індексації базового місяця - листопад 2015 року за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101.
Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
За правилами абз. 2 п. 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно п. 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, з 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських.
Оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно з додатками до вказаної постанови Кабінету Міністрів України протягом спірного періоду не змінювалися, то базовим місяцем для визначення індексації щодо такого періоду є листопад 2015 року.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, саме листопад 2015 року є базовим місяцем для нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 включно, на чому правильно наголошено судом першої інстанції.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 45 діб за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби у поліції, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Статтею 4 Закону №504/96-ВР установлено такі відпустки: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Аналогічні положення закріплені у статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно ст. 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно ст. 92 Закону № 580-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За правилами ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно абз. 7, 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
З аналізу норм законодавства слідує, що ні Законом №580-VIII, ні Порядком №260 не врегульовані правовідносини (на час їх виникнення) щодо виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку у попередні перед звільненням роки.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання у Законі №580-VIII і Порядку №260 правовідносин щодо компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 зазначив, що до них підлягають застосуванню норми КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
При цьому, на переконання колегії суддів, внесення до статті 60 Закону №580-VIII змін Законом № 2123-IX від 15.03.2022 в частині того, що відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції, не можуть впливати на запроваджені законодавцем гарантії трудових прав поліцейських при звільненні.
На користь такого висновку свідчить й те, що у подальшому законодавцем внесено зміни до ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII, які набрали чинності 05.10.2023 та за якими поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №200/18480/21.
З огляду на викладене вище колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за минулі періоди, що передували року звільнення із органів поліції.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, якого розраховується премія, індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що у задоволенні відповідної позовної вимоги було відмовлено судом першої інстанції та вказані висновки суду позивачем не оскаржуються в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повне рішення виготовлено 06 травня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев