Справа № 620/4881/23 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
Суддів: Епель О.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Масловській К.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови перерахунку пенсійного забезпечення позивача;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16.03.2023 № 33/45-86, виданої ДП «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» від 16.03.2023 № 33/45-86.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» від 16.03.2023 № 33/45-86, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №620/4881/23 задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 620/4881/23.
Попереджено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду від 04.07.2023 у справі №620/4881/23.
У лютому 2025 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просило змінити спосіб і порядок виконання рішення суду Чернігівського окружного адміністративного суду № 620/4881/23 від 04.07.2023, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 120 776,83 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у задоволенні заяви відмовлено.
При цьому суд першої інстанції, зважаючи на позицію Верховного Суду у справі №281/1820/14-а (постанова від 30.01.2018), виходив з того, що обраний заявником спосіб виконання рішення не узгоджується із змістом ст. 378 КАС України та потягне за собою фактичну зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідком зміну обраного судом способу відновлення порушеного права позивача.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховано закріплений у міжнародному і національному законодавстві принцип обов'язковості судового рішення, а також не застосовано до спірних правовідносин приписи ч. 3 ст. 378 КАС України, які прямо передбачають можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У свою чергу, як правильно підкреслив апелянт, однак залишив поза увагою суд першої інстанції, частину третю статті 378 КАС України згідно Закону № 4094-IX від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024, доповнено абзацом другим наступного змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Отже, за чинного станом на день прийняття оскаржуваної ухвали від 18.02.2025 законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Викладене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що обраний заявником спосіб зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі №620/4881/23 не узгоджується із змістом статті 378 КАС України та робить нерелевантною до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, з огляду на відмінність правого регулювання.
У свою чергу, матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем з 01.04.2019 проведено перерахунок пенсії та з 01.09.2023 здійснюється її виплата у розмірі 8 164,70 грн, що учасниками справи не заперечується.
Крім того, згідно наданого ГУ ПФ в Чернігівській області розрахунку від 09.08.2023 на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №N/A8814 сума доплати на виконання рішення суду у справі №620/4881/23 за період з квітня 2019 року по серпень 2023 року складає 120 776,83 грн, яка включена до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Однак доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять. У зв'язку з чим постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову від 12.02.2025 у межах виконавчого провадження №74030055 про накладення на ГУ ПФ в Чернігівській області штрафу за невиконання судового рішення.
За таких обставин, оскільки станом як на час подання Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №620/4881/23 протягом більше ніж двох місяців з моменту набрання ним законної сили, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість і наявність правових підстав для задоволення поданої органом державної виконавчої служби заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання рішення порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.
Керуючись ст. ст. 14, 242-244, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 378 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №620/4881/23 із:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» від 16.03.2023 № 33/45-86, з урахуванням раніше виплачених сум.».
на:
«Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-а; код ЄДРПОУ 21390940) користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 120 776 (сто двадцять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 83 копійки.».
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повне рішення виготовлено 06 травня 2025 року.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев